КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/3086/25-к Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/1765/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 січня 2025 року про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України у кримінальному провадженні № 42024102060000076 від 28.05.2024,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 січня 2025 року залишено без задоволення клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погодженого прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано відносно нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком до 21.03.2025, заборонивши останньому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням надання останньому невідкладної медичної допомоги та прослідування до укриття цивільного захисту, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

У задоволенні усного клопотання захисника ОСОБА_6 про незаконне затримання ОСОБА_7 - відмовлено.

Строк дії ухвали визначено до 21.03.2025.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати повністю та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 .

Апелянт обґрунтовує доводи скарги тим, що в судовому засіданні не було доведено наявність ризиків, визначених ст.177 КПК України, а також неможливості застосування відносно ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього впродовж досудового розслідування.

Крім того апелянт зазначає, що ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, має стійкі соціальні зв`язки, має постійне місце проживання та місце роботи, має бездоганну репутацію серед друзів та колег, кримінальна поведінка йому не властива, ризику продовження або повторення протиправної поведінки також немає.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, в провадженні слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024102060000076 від 28.05.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

22 січня 2025 року відповідно до ст. ст. 36, 40, 42, 276, 277, 278 КПК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , уродженцю міста Києва, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючому в АДРЕСА_1 , фізичній особі - підприємцю, раніше не судимому, повідомлено про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 369 -2 Кримінального кодексу України, тобто у одержанні неправомірної вигоди для третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Підставою підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення є документи, що зібрані під час досудового розслідування кримінального провадження, а саме:

- заява ОСОБА_11 про вчинення ОСОБА_7 злочину;

- протокол допиту свідка ОСОБА_11 ;

- протокол огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих засобів;

- протокол огляду предмета від 08.05.2024;

- протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23.05.2024;

- повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 21.01.2025

- речові докази у кримінальному провадженні;

- інші матеріали кримінального провадження в сукупності.

23.01.2025 слідчий слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , звернувся до суду з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

24.01.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строком до 21.03.2025, заборонивши останньому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за виключенням надання останньому невідкладної медичної допомоги та прослідування до укриття цивільного захисту, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого;

- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення, письмовий перелік яких зобов`язати прокурора надати ОСОБА_7 під підпис;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні усного клопотання захисника ОСОБА_6 про незаконне затримання ОСОБА_7 - відмовлено.

Строк дії ухвали визначено до 21.03.2025.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно частин 1, 4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, прокурор доведе обставини про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, але не доведе обставини, про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, що зазначений у клопотанні.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Розглядаючи клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 369-2 КК України, що підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами у їх сукупності.

Крім цього, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про наявність у клопотанні слідчого переконливого обґрунтування існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливості підозрюваного переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків чи інших підозрюваних, позаяк такі доводи є обґрунтованими, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, характер кримінальних правопорушень та конкретні обставини інкримінованих йому дій.

Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

На переконання колегії суддів, дійшовши висновків про доведеність у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та застосувавши щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, слідчий суддя не в повній мірі оцінив порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні, не врахував тяжкість інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення та їх наслідки, не співставив вказані обставини із реальною можливістю забезпечити запобіжним заходом впевненість у тому, що підозрюваний не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов`язки, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

Дослідивши надані суду апеляційної інстанції матеріали кримінального провадження та врахувавши конкретні обставини та характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_7 , ступінь суспільної небезпеки та його наслідки, суворість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватості, конкретні обставини інкримінованих йому дій та дані про особу підозрюваного, беручи до уваги його вік, міцність соціальних зв`язків, та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, врахувавши процесуальну поведінку останнього, колегія суддів вважає, що пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, є запобіжний захід у виді домашнього арешту у нічний час доби, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги,із покладенням на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КПК України, слідчий суддя, суд зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Як визначено п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК України, досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.

За таких обставин, при постановленні нової ухвали, колегія суддів може визначити строк дії такої ухвали лише до граничного дня закінчення строку досудового розслідування, який існував на час постановлення оскаржуваної ухвали, тобто до 21.03.2025.

З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді домашнього арешту у нічний час доби, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у межах строку досудового розслідування.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 24 січня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого Слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 23.00 год. по 05.00 год. наступного дня, без дозволу слідчого, прокурора або суду, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та/або необхідності забезпечення особистої безпеки у період дії воєнного стану, шляхом перебування у захисних спорудах (бомбосховищах) на випадок оголошення повітряної тривоги, у межах строку досудового розслідування, а саме до 21 березня 2025 року включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та слідчого;

- не відлучатися із м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Строк дії ухвали визначити до 21 березня 2025 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2

Судді:

ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4____________