КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 760/2756/25 Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/1894/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01 лютого 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України у кримінальному провадженні № 42024110000000293 від 23.08.2024,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01 лютого 2025 року задоволено клопотання слідчої СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київської обл. ОСОБА_8 , погоджене прокурором Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської обл. ОСОБА_9 .

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 30.03.2025 включно.

Строк тримання під вартою ОСОБА_7 обчислено з 14.04 год. 30.01.2025.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно підозрюваного запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, або визначити розмір застави, який буде достатнім для забезпечення ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що підозра є необґрунтованою, не підтверджується матеріалами справи та клопотання, натомість вказує, що ОСОБА_7 не здійснював дій, які зазначені у повідомленні про підозру.

Крім того, апелянт зазначає, що підозрюваний не вчинив жодної дії, яка б підпадала під визначені формулювання, а саме пособництва державі-агресору, в свою чергу, він займає активну проукраїнську позицію, надає допомогу територіальній громаді де проживає, очолює підприємство, яке виконує мобілізаційні завдання Балтського ОТГ Одеської області.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_9 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.

Як вбачається із матеріалів судового провадження, В провадженні органу досудового розслідування перебуває кримінальне провадження № 42024110000000293 від 23.08.2024 за підозрою ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_7 , з 09.11.2022, діючи за попередньою змовою групою осіб, з використанням підконтрольного підприємства ООО «ГРАС», забезпечує постачання целюлози до підприємств ООО «ДКБФ» (инн 9303025307, днр, г. Донецк, пркт. Красногвардейский, д. 46), які мають фінансово-господарські відносини з підприємствами державного сектору економіки російської федерації.

30.01.2025 о 14.04 год. ОСОБА_7 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

31.01.2025 ОСОБА_7 повідомлений про підозру за ч.1 ст. 111-2 КК України.

01.02.2025 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, починаючи з 14.04 год. 30.01.2025 до 30.03.2025 року включно.

Слідчий суддя, виходячи з того, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111-2 КК України та перебуваючи на волі з високим ступенем ймовірності може вчинити дії, направлені на перешкоджання досудовому розслідуванню кримінального правопорушення, дійшов висновку про наявність підстав для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави, який буде співмірним із існуючими ризиками в кримінальному провадженні.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Як правильно встановлено слідчим суддею, сукупність зібраних органом досудового розслідування доказів та письмових матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатньою для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Таким чином, враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки ним сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то колегія суддів загалом погоджується з висновками слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.

Крім цього, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу самого підозрюваного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано встановив, що слідчим у своєму клопотанні достатньо доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Тож, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про доведеність слідчим у своєму клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки належні і достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що підозрюваний у разі, якщо не буде перебувати під вартою, може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Оцінюючи наявність ризику незаконного впливу підозрюваного на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні, колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається аж до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті, позаяк наявність такого ризику існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Крім цього, як встановлено слідчим суддею, матеріали судового провадження також містять докази про наявність існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, зокрема можливості підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, які, поряд із раніше зазначеними ризиками, теж залишаються існувати та вірогідність настання яких є досить високою.

Колегія суддів також вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те що, позаяк ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України, покарання за яке встановлене виключно у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років, враховуючи дані про особу підозрюваного та конкретні обставини правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, з метою запобігання встановленим слідчим суддею ризикам та виконанню завдань кримінального провадження, є необхідність застосування щодо підозрюваного оскаржуваного запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, на даному етапі досудового розслідування, не здатен запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявність у провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Колегія суддів також враховує, що згідно ч.6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що застосувавши до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя, виходячи із дискреційних повноважень щодо можливості визначення або невизначення застави, у відповідності до положень абзацу 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, врахувавши всі обставини кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, та дані, що характеризують його особу, обґрунтовано не визначив йому розмір застави.

На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави на даному етапі досудового розслідування є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваній кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході судового розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Викладені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатніми для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_7 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, позаяк вважає їх передчасними та такими, що підлягають дослідженню та вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Твердження апелянта про наявність підстав для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, в тому числі домашнього арешту, на чому наполягає сторона захисту, колегія суддів відхиляє, позаяк у справі відсутні належні докази, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики переховування підозрюваного від органів досудового розслідування, знищення, сховання або спотворення речей та документів та незаконного впливу на свідків, на день апеляційного розгляду втратили свою актуальність.

При цьому, доводи сторони захисту щодо даних про особу підозрюваного були досліджені колегією суддів, однак самі по собі не можуть забезпечити впевненості у його належній процесуальній поведінці і не свідчать про відсутність існування ризиків у кримінальному провадженні та не можуть бути достатніми підставами для застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

Інші доводи апеляційної скарги сторони захисту висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджали чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 01 лютого 2025 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2

Судді:

ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4____________