ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2025 року

м. Київ

справа № 592/18006/18

провадження № 51-3460км24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Сумського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 32018200000000099, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в с. Червоне Сумського району Сумської області та проживає в

АДРЕСА_1 , яка визнана невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та виправдана на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що суд апеляційної інстанції, порушуючи вимоги ст. 419 КПК України, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора, не дав на них вичерпних і переконливих відповідей та не зазначив в ухвалі конкретних підстав, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, формально погодившись із висновками суду першої інстанції, викладеними у виправдувальному вироку.

Прокурор не погоджується з рішенням суду про визнання недопустимим доказом висновкуспеціаліста - головного державного ревізора-інспектора сектору боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом,ГУ ДФС у Сумській області від 14 листопада 2018 року про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Колпро» щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, за період з 01 грудня 2016 року по 01 лютого 2017 року, оскільки суд не зазначив, які саме права і свободи ОСОБА_6 істотно порушені, що тягне за собою визнання висновку спеціаліста недопустимим доказом.

Крім того, указує, що ОСОБА_6 була притягнута до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191 КК України, від якої звільнена ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 04 січня 2022 року на підставі ст. 49 КК України за предикатний злочин, що є підставою для її притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 209 цього Кодексу.

Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, та зміст пред`явленого обвинувачення, визнаного судом недоведеним

За вироком Зарічного районного суду м. Суми від 03 вересня 2021 року

ОСОБА_6 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, і виправдано у зв`язку з недоведеністю в її діях складу кримінального правопорушення.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Зарічного районного суду м. Суми від 03 вересня 2021 рокустосовно ОСОБА_6 - без зміни.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 пред`явлено обвинувачення у вчиненні фінансової операції з коштами, одержаними внаслідок суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за ч. 1 ст. 209 КК України (у редакції станом на 29 грудня 2016 року). Так,

ОСОБА_6 , обіймаючи посаду директора ТОВ «КОЛПРО» та будучи єдиним засновником указаного товариства, виконуючи адміністративно-господарські й організаційно-розпорядчі функції, після надходження 29 грудня 2016 року о 13:25 на поточний рахунок цього підприємства грошових коштів у розмірі 948 243 грн від Комунальної установи Сумська гімназія № 1 м. Суми за платіжним дорученням від

28 грудня 2016 року № 5, усвідомлюючи незаконність одержання частини зазначених вище коштів у сумі 131 072 грн унаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, 29 грудня 2016 року о 15:41, перебуваючи за місцем проживання за адресою:

АДРЕСА_1 , з метою надання правомірного вигляду отриманню вказаних коштів та їх використанню здійснила фінансову операцію з коштами на загальну суму 970 000 грн, у тому числі з коштами, отриманими внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння, у сумі 131 072 грн, перерахувавши їх у межах здійснення господарської діяльності ТОВ «КОЛПРО» на рахунок ТОВ «Елівар» із призначенням платежу «За ТМЦ зг.дог.23 від 28 грудня 2016 року, без ПДВ».

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримала і просила задовольнити касаційну скаргу. Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися.

Мотиви Суду

Відповідно до положень ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Як передбачено ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, визначені статтями

412-414 КПК України.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що доводи прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими.

Так, згідно з положеннями ст. 370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд установлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Суд за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК України в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у кримінальному провадженні, як тих, що зібрала сторона захисту, так і тих, що зібрала і подала в судовому засіданні сторона обвинувачення.

Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів суд повинен належно мотивувати.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції вказав, що під час судового розгляду обвинувального акта стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, прокурор не довів відповідним вироком суду факт одержання нею коштів унаслідок вчинення предикатного діяння, а отже у судовому засіданні жодним із наданих прокурором доказів не було доведено, що ОСОБА_6 вчинила і кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 209 КК України, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 КК України обов`язковою умовою, за якої настає відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, є одержання таких доходів унаслідок вчинення визначеного у п. 1 примітки до ст. 209 КК України суспільно небезпечного протиправного діяння (предикатне діяння).

Як убачається з матеріалів провадження, досудове розслідування кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України здійснювалося слідчими органами Національної поліції та завершилося направленням обвинувального акта до суду.

Проте, Сумський районний суд Сумської області ухвалою від 04 січня 2022 року звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191, ч. 1

ст. 366, ч. 4 ст. 358 КК України у зв`язку із закінченням строків давності на підставі ст. 49 цього Кодексу, а кримінальне провадження стосовно неї закрив.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» кримінальна відповідальність за ст. 209 КК України не виключена й у тих випадках, коли особа, котра вчинила предикатне діяння, була звільнена від кримінальної відповідальності в установленому законом порядку (у зв`язку із закінченням строків давності, застосуванням амністії тощо) або не притягувалася до такої відповідальності (наприклад, у зв`язку зі смертю), а одержані внаслідок зазначеного діяння кошти або інше майно стали предметом легалізації.

Таким чином доводи касаційної скарги прокурора про те, що ОСОБА_6 була притягнута до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191 КК України, від якої звільнена ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 04 січня

2022 року на підставі ст. 49 КК України за предикатний злочин, що є підставою для притягнення останньої до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 209 КК України, є обґрунтованими.

Крім того, стосовно доводів касаційної скарги прокурора про безпідставне визнання судом першої інстанції недопустимим доказом висновку спеціаліста - головного державного ревізора-інспектора сектору боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, ГУ ДФС у Сумській області від

14 листопада 2018 року про результати дослідження фінансово-господарської діяльності ТОВ «Колпро» щодо наявності ознак правопорушень, пов`язаних із легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, за період з

01 грудня 2016 року по 01 лютого 2017 року варто зазначити таке.

Даючи оцінку зазначеному висновку спеціаліста, суд першої інстанції у своїх висновках визначив його як документ, здобутий із порушенням вимог статей 69, 101, 102, 242, 243 КПК України.

Апеляційний суд, погодившись із висновками місцевого суду, зазначив, що висновок спеціаліста не відповідає ані критеріям висновку експерта, ані документу як джерела доказів, при цьому зробив суперечливий висновок про визнання його недопустимим доказом.

Виходячи з наведеного, колегія суддів касаційного суду вважає, що суд першої інстанції всупереч вимогам статей 94, 370, 374 КПК України повною мірою не проаналізував обставин кримінального провадження, не надав оцінки всім доказам сторони обвинувачення з точки зору належності, допустимості, достовірності, при цьому вибірково оцінив докази та дійшов передчасного висновку про відсутність у діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, через недоведеність винуватості поза розумним сумнівом, унаслідок чого неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Статтею 419 КПК України передбачено, що в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено мотиви, з яких цей суд виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Переглядаючи вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції, погодившись із висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, не дотримався положень статей 370, 419 КПК України, не провів належного аналізу обставин кримінального провадження, не дав оцінки зазначеним прокурором в апеляційній скарзі доказам за критеріями ст. 94 КПК України, а сукупності доказів - з точки зору достатності і взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, не перевірив усіх доводів його апеляційної скарги.

Отже, під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність й обґрунтованість судового рішення.

Тому касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене у цій постанові, всебічно, повно та об`єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, оцінити кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності і взаємозв`язку та ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Сумського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3