Справа №155/1535/24

Провадження №2/155/56/25

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2025 року                                                                місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Яремчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання – Задурської К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Горохові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позовних вимог

АТ «УкрСиббанк» через свого представника звернулось до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11 серпня 2016 року між Акціонерним товариством «УкрСиббанк» (правонаступник ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту з Правилами №11482746000, підписанням якого остання погодилась з викладеними у договорі та у Правилах договірних умовах споживчого кредитування позичальників, які оприлюднені у офіційному виданні «Урядовий кур`єр» №117 від 03.07.2014 року, із усіма змінами і доповненнями та розміщені на сайті банку www.my.ukrsibbank.com. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит (грошові кошти) у сумі 304061,00 грн. шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника для погашення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, а позичальник зобов`язався 25 числа щомісячно повертати у повному обсязі та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 4759,00 грн., але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 07.02.2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту. У зв`язку з порушення зобов`язання та несвоєчасним поверненням кредитних коштів, 20.09.2022 року позивач направив відповідачу вимогу про дострокове повернення кредиту протягом 31 календарного дня з дати отримання вимоги. Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №11482746000 від 11.08.2016 року не виконує, у зв`язку із чим утворилася заборгованість. Станом на 23.08.2024 року розмір заборгованості становить 168190 грн. 99 коп., з яких: 161006,23 грн. – заборгованість за кредитом, 5527,11 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, 1657,65 грн. – заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений термін. У зв`язку з викладеним просить суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Рух справи в суді.

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 16 вересня 2024 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання цієї ухвали.

Станом на день розгляду справи від відповідача відзив на позовну заяву на адресу суду не надійшов.

Позиція учасників судового розгляду.

В судове засідання представник позивача Агабалаєва Я.В. не з`явилась, 25.03.2025 р. подала заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач ОСОБА_1 в засідання суду не з`явилась, у поданій суду заяві від 26.03.2025 р. просила розглядати справу без її участі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст. 526, 527, 530, 611, 651, 1048, 1050, 1054 ЦК України.

Судом встановлено, що 11 серпня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту з Правилами №11482746000 (а.с. 17-18).

Додатком №2 до вищевказаного договору сторони погодили графік платежів, визначили сукупну вартість кредиту (а.с. 19-21).

За умовами договору (п. 1.2.1, 1.2.4, 1.2.6, 1.2.8, 1.2.9) сума кредиту складає 304061,00 грн., яка зараховується на поточний рахунок позичальника. Цільове призначення кредиту – для споживчих потреб Кінцевий термін остаточного повного погашення кредитної заборгованості – 07.02.2027 р., при цьому, згідно умов договору може бути встановлений інший термін повернення кредиту. За користування кредитними коштами встановлюється фіксована процентна ставка у розмірі 15% річних.

Банк надав позичальнику кредитні кошти, про що як доказ свідчить меморіальний ордер № 0615840596 від 12.08.2016 р.

Також судом встановлено, що згідно Правил (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УкрСиббанк», які оприлюднені у офіційному виданні «Урядовий кур`єр» №117 від 03.07.2014 року, у випадку порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань за Договором строком більше ніж на 30 календарних днів банк має право вимагати від Позичальника повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати плати за кредит, змінивши при цьому в сторону зменшення терміни повернення кредит (п.3.1.2, 5.1.2 Правил). При цьому, банк повідомляє Позичальника про встановлення нового терміну повернення кредиту шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою Позичальника. Термін повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит – обов`язковими до повернення і сплати в повному обсязі на 32 календарний день (для кредитів, забезпечених іпотекою – 61 календарний день) з дати одержання Позичальником повідомлення банку про дострокове повернення кредиту, за умови, що банк направив за адресою проживання Позичальника повідомлення про порушення зобов`язання та повернення кредиту та плати за кредит, а Позичальник не усунув зазначених банком порушень протягом встановленого терміну. У випадку неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення Банку внаслідок зміни адреси або з інших підстав, термін повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит – обов`язковими до повернення на 41 календарний день (а для кредитів, забезпечених іпотекою – на 71 календарний день) з дати направлення банком Позичальнику повідомлення про повернення кредиту та плати за кредит. В разі порушення Позичальником нового терміну повернення всієї наданої ним суми кредиту та/або сплати плати за кредит за Договором, вважається, що такий Позичальник користується кредитом понад строк, встановлений Договором з наступного операційного дня Банку (п.5.2).

Однак, супереч умов договору, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №11482746000 від 11.08.2016 року не виконував, у зв`язку із чим утворилася заборгованість.

22 вересня 2022 року позивач надіслав відповідачу вимогу №27-1-01/954 від 20.09.2022 р. про дострокове повернення кредиту протягом 31 календарного дня з дати отримання вимоги. Як вбачається із змісту вимоги, станом на 19.09.2022 року заборгованість позичальника по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів та користування кредитом становила 199315 грн. 16 коп., з яких: 184600,80 грн. – кредитна заборгованість, 14269, 38 грн. – прострочена кредитна заборгованість, 444,98 грн. – прострочена заборгованість за відсотками (а.с. 26,28).

Відомості про отримання вимоги Відповідачем в матеріалах справи відсутні.

Із доданих до позовної заяви Довідок-розрахунків заборгованості за кредитним договором вбачається, що борг ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту з Правилами №11482746000 станом на 23.08.2024р. становить 168190 грн. 99 коп., з яких: 161006,23 грн. – заборгованість за кредитом, 5527,11 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитом, 1657,65 грн. – заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений термін (а.с. 32-39).

Відповідач не спростувала факту наявності боргового зобов`язання.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень статей 251-253 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з положеннями ЦК України мають різний зміст.

Так, відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Цей строк починає спливати з моменту укладення договору, хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відтак, закінчення строку договору, належно виконаного лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" визначені у ст. 530 ЦК України, згідно з ч. 1 якої якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12.

У даній справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання. Так, 11.08.2016 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав в кредит до 07.02.2027року кредитні кошти у національній валюті у розмірі 304061,00 грн, які зобов`язався повернути зі сплатою відсотків у розмірі 15% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Повернення кредиту та сплату відсотків Відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 25 числа кожного місяця кошти у сумі 4759 грн (щомісячний платіж), останній платіж 4442,51 грн., упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Водночас, ч. 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У справі також встановлено, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Наведені приписи дають підстави зробити висновок, що законом встановлено обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, який позивачем дотриманий. Окрім цього, п. 1.2.8 Договору про надання споживчого кредиту з Правилами №11482746000 передбачено право позивача на дострокове повернення кредиту.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 статті 1049 ЦК України).

Як вже зазначалося вище, матеріали справи підтверджують факт виконання Банком зобов`язань щодо надання Позичальнику (Відповідачу) кредитних коштів у розмірі 304061,00 грн.

Як слідує із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитом (а.с. 32-33 зворот), Відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту виконав частково і станом на 23.08.2024 р. загальний залишок заборгованості Відповідача склав 161006,23 (заборгованість за основним зобов`язанням).

Позичальник доказів належного виконання зобов`язання за Договором про споживчий кредит суду не надав, вимогу кредитодавця про дострокове повернення кредиту не виконав, факт заборгованості за основним зобов`язанням не спростував, що підтверджує правомірність вимоги позивача про дострокове стягнення заборгованості кредитом (тілом кредиту).

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення заборгованості за кредитом підлягає задоволенню.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У постановах Великої Палати Верховного Суду вже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на фактичну суму наданого кредиту, який наданий до 07 лютого 2027 року. Із пред`явленням позивачем вимоги про дострокове погашення кредиту та сплати процентів, нарахованих на час пред`явлення вимоги, кредит Відповідачу більше не надавався, останній не може правомірно не повертати кошти. Відповідно, позивач не може нараховувати проценти за користування кредитом. Отже, після пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту не повинні сплачуватись проценти за користування кредитними коштами відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до розрахунку позивача за користування кредитом позичальнику нараховані проценти за період з 25.08.2016 по 09.08.2024 у розмірі 275973,85 грн. Відповідач частково виконав зобов`язання щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірі 270446,74 грн., у зв`язку з чим заборгованість зі сплати процентів, на думку позивача, склала 5527,11 грн.

Пунктом 4 ст. 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 05.04.2023 року у справі №910/4518/16 сформовано висновок, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (п.91 постанови).

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі №912/1120/16 (пункт 6.19).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 викладена правова позиція, у відповідності до якої, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні, проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 18.09.2020 у справі №916/4693/15 зазначила, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 ЦК України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому в разі пред`явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом припиняється. Кредитор втрачає право нараховувати проценти після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.

Приймаючи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду та той факт, що дата отримання вимоги Позичальником невідома (проте докази її направлення за адресою місця реєстрації відповідача наявні в матеріалах справи), умови п.5.2 Правил (у випадку неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення Банку внаслідок зміни адреси або з інших підстав, термін повернення кредиту та сплати плати за кредит вважаються такими, що настали, а кредит і плата за кредит – обов`язковими до повернення на 41 календарний день), суд дійшов висновку про безпідставність нарахування відсотків за користування кредитом після звернення до Відповідача з вимогою про дострокове повернення кредиту та спливу 41 денного строку, а саме за період з 02.11.2022 р. по 09.08.2024 р.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, нарахованими за період з 25.08.2016 по 01.11.2022 (останній день строку кредитування) підлягають задоволенню у розмірі 591,71 грн. При цьому, суд врахував наступне. Так, згідно Довідки-розрахунку заборгованості за процентами, станом на 31.10.2022р. заборгованість Відповідача за відсотками становить 1.03 грн. За період з 25.10.2022 - по 01.11.2022 проценти нараховуються наступним чином: 179667,18 грн. (сума заборгованості, на яку нараховуються відсотки) х 8 (дні) х 15 (%/)100/365 = 590,68; 590,68+1,03 = 591,71 грн).

Щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін з 25.02.2019 р. по 09.08.2024 р. у розмірі 1657,65 грн. суд зазначає наступне.

Умови договору мають бути чіткими і зрозумілими, у тому числі і для самого позивача.

02 листопада 2022 року закінчився строк кредитування (користування кредитом) у зв`язку з пред`явленням позивачем вимоги про дострокове повернення кредиту та невиконня відповідачем цієї вимоги в добровільному порядку.

Нарахування і стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеним кредитним договором строком суперечить вимогам ЦК України та висновкам Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року за №910/18943/20 зроблено висновок, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення з боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Звертаючись до суду із цим позовом, АТ «Укрсиббанк» не заявило вимогу про стягнення в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України відсотків річних за порушення строків повернення кредиту та несвоєчасне повернення процентів.

Відтак, у задоволенні позову в частині стягнення відсотків за понадстрокове користування кредитними коштами у розмірі 1657,65 грн. слід відмовити.

При цьому, при визначенні остаточної суми боргу, що підлягає до стягнення з відповідача, суд бере до уваги той факт, що після закінчення строку кредитування, тобто з 02.11.2022 р. по 09.08.2024 р. Відповідач вносила платежі на погашення заборгованості по кредиту, які позивачем зараховувались в т.ч. на погашення відсотків, що відображено у Довідці-розрахунку по процентах за користування кредитом та Довідці-розрахунку заборгованості за користування грошовими коштами понад встановлений договором сторок. Так, за період з 13.12.2022 р. по 09.08.2024 р. Відповідачем сплачено 34 512,55 грн. процентів за користування кредитом та за період з 25.02.2019 р. по 09.08.2024 р. - 4392,49 грн., які зараховані як плата за проценти за користування грошовими коштами понад встановлений договором строк. Всього сплачено 38905,04 грн. Оскільки нарахування процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування є неправомірним, а проценти за порушення боржником зобов`язання можуть бути стягнуті тільки в порядку ст.625 ЦК України, дані кошти слід зарахувати на погашення основного зобов`язання (тіла кредиту).

Тому, провівши самостійний розрахунок, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за кредитом у розмірі 122101,19 грн. (161006,23- 38905,04 = 122101,19).

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до норм ЦПК України, саме на сторону лягає обов`язок довести ті обставини на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У даній справі Відповідач доказів виконання зобов`язань щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом в рамках Договору про споживчий кредит суду не надала.

З огляду на викладені обставини справи, надані документальні докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 122692,90 грн. (122101,19 грн. заборгованість за кредитом, 591,71 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом).

Щодо судових витрат у справі

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову АТ «УкирСиббанк» сплатило судовий збір у розмірі 3028,00 гривень, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2208,88 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 77, 79-81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст. 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місце знаходження: 03115, місто Київ, вулиця Ореста Васкула, будинок 21, кабінет 313, код ЄДРПОУ 09807750) 122692 (сто двадцять дві тисячі шістсот дев`яносто два) грн. 90 коп. заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (місце знаходження: 03115, місто Київ, вулиця Ореста Васкула, будинок 21, кабінет 313, код ЄДРПОУ09807750) судовий збір в сумі 2208 (дві тисячі двісті вісім) гривні 88 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство «УкрСиббанк» місце знаходження: 03115, місто Київ, вулиця Ореста Васкула, будинок 21, кабінет 313, код ЄДРПОУ 09807750.

Відповідач: ОСОБА_1 адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області                                                                        Яремчук С.М.