Справа № 350/1943/24

Номер провадження 2/350/91/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 березня 2025 року                                                        селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді                        Пулика М.В.,

секретаря судового засідання                        Юречко Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, суд –

установив:

Представник позивача просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 22 липня 2021 року в розмірі 11994,3 (одинадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири 30 центів) долари США.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 22 липня 2021 року, між ОСОБА_1 та відповідачем, було укладено договір позики, за яким відповідач отримав від позивача в борг суму 13600 доларів США. Сторони узгодили графік повернення коштів в обумовлені пунктом 4.1. Договору строки, а саме: 300 (триста) доларів США 00 центів до 22.02.2022 року, 300 (триста) доларів США 00 центів до 22.03.2022 року, 300 (триста) доларів США 00 центів до 22.04.2022 року, 300 (триста) доларів США 00 центів до 22.05.2022 року, 300 (триста) доларів США 00 центів до 22.06.2022 року, 300 (триста) доларів США 00 центів до 22.07.2022 року, 300 (триста) доларів США 00 центів до 22.08.2022 року, 300 (триста) доларів США 00 центів до 22.09.2022 року, 300 (триста) доларів США 00 центів до 22.10.2022 року, 300 (триста) доларів США 00 центів до 22.11.2022 року, 300 (триста) доларів США 00 центів до 22.12.2022 року, 10300 (десять тисяч триста) доларів США 00 центів до 22.01.2023 року. В зазначені терміни відповідач своє зобов`язання не виконав. На виконання умов договору позики відповідач здійснив чотири платежі, а саме: 06.10.2022 року переказ грошових коштів на суму 15 281,00 гри., що в еквіваленті до долара США становить 417,87 доларів США згідно офіційного курсу долара США, встановленого Національним Банком України, станом на дату здійснення платежу, що становив 36,5686 гри.; 01.11.2022 року переказ грошових коштів на суму 14 800,00 гри., що в еквіваленті до долара США становить 404,71 доларів США згідно офіційного курсу долара США, встановленого Національним Банком України, станом на дату здійснення платежу, що становив 36,5686 гри.; 09.12.2022 року переказ грошових коштів на суму 14 800,00 гри., що в еквіваленті до долара США становить 404,71 доларів США згідно офіційного курсу долара США, встановленого Національним Банком України, станом на дату здійснення платежу, що становив 36,5686 гри.; 02.06.2023 року переказ грошових коштів на суму 13 838,00 гри., що в еквіваленті до долара США становить 378,41 доларів США згідно офіційного курсу долара США, встановленого Національним Банком України, станом на дату здійснення платежу, що становив 36,5686 гри. Решта сума боргу за договором позики станом на день звернення до суду, яка становить 11994,3 доларів США, відповідачем не повернута.

У судове засідання позивач не прибув, його представник – адвокат Свідунович Р. направив до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав повністю, просив заслухати справу в його відсутності, не заперечив проти ухвалення заочного рішення. Крім того, просив здійснити розподіл судових витрат у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час розгляду справи судом повідомлялася у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не надав, тому суд вважає за можливе і доцільне розглянути справу у його відсутності з ухваленням заочного рішення та при наявних матеріалах справи, яких достатньо, щоб вирішити питання про права та обов`язки сторін.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін у порядку визначеному ст. 247 ч. 2 ЦПК України, з ухваленням заочного рішення.

Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.1-4 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону ( ст.5 ЦПК України).

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, ст.1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що згідно договору позики, який укладено між сторонами 22 липня 2021 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 кошти в сумі 13600 доларів США, які зобов`язався повернути згідно графіка визначеного договором.

На часткове виконання умов договору, відповідач здійснив чотири платежі відповідно до погодженого графіку. На момент звернення до суду, заборгованість згідно вказаного договору становить 11994,3 доларів США.

Відповідно до ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається в простій письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики та його умов, може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми, або визначеної кількості речей.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві грошову суму, що була передана останньому в строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховує наведений нижче висновок, викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

У порушення зазначених норм закону та умов договору відповідач, зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не дотримався та не виконав умови договору позики, що ним не спростовано, тому вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача судового збору у розмірі 4970,14 грн. та судових витрат у розмірі 15000 грн., які понесені у зв`язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилом п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивач на підтвердження понесених витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 15000 гривень надав: договір №01/11-2024 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024, укладений між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Правнича гільдія» від якої діє адвокат Свідунович Р.І., додаткову угоду №1 до договору № 01/11-2024 від 01.11.2024 про надання правової допомоги, акт №1 про підтвердження факту надання правової допомоги на суму 15000 грн. Ці витрати не викликають в суду сумнівів, а тому відшкодування понесених позивачем витрат на правову допомогу слід стягнути з відповідача.

Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно керуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11 грудня 2018 року у справі № 910/2170/18, від 10 жовтня 2019 у справі № 909/116/19, від 18 листопада 2021 року у справі № 910/15621/19, постанова ВП ВС від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи категорію справи, а також обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивача, обсягу наданих адвокатом послуг, їх необхідність та доцільність, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості вважаю необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 15000 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову в розмірі 4970,14 грн. а також, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

Керуючись ст.ст. 1-4, 19, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 282 -284 ЦПК України, суд-

ухвалив :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 11994,3 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір в розмірі 4970,14 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя