УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року

м. Київ

справа № 334/7282/20

провадження № 51-1086 ск 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 на вирок Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2023 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2024 року,

встановив:

Як вбачається із касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень, вироком Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 02 жовтня 2023 року ОСОБА_5 засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.

Цим же вироком ОСОБА_6 засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_6 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 29 червня 2021 року за ч. 2 ст. 186 КК України, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 грудня 2024 року вирок залишено без змін.

Захисник звернувся із касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Перевіривши відповідність касаційної скарги вимогам ст. 427 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.

Водночас, відповідно до пунктів 4, 5 ч. 2 ст. 427 КПК України касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог, із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень та вимоги особи, яка подає касаційну скаргу.

Наведене обґрунтування вимог захисником викладено без урахування вимог ст. 433 КПК України, яка визначає межі перегляду судом касаційної інстанції, та положень ч. 1 ст. 438 КПК України, якою регламентовано, що підставами для скасування або зміни судових рішень у касаційному суді є лише: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому, при вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК України.

Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник, не погоджуючись із кваліфікацією дій засудженої за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, вважає, що дії останньої необхідно перекваліфікувати на ч. 2 ст. 121 КК України та, з урахуванням положень статей 39, 40 КК України, звільнити її від кримінальної відповідальності.

Водночас захисник не наводить належного вмотивування, яких саме порушень допустилися суди першої та апеляційної інстанцій та не конкретизує, у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судами рішень і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування касаційним судом рішень суду першої та апеляційної інстанцій згідно з ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни та з огляду на положення статей 370,404, 412-414, 419 цього Кодексу.

Натомість захисник вказує, зокрема, на однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судових рішеннях, фактичним обставинам кримінального провадження, доказам у кримінальному провадженні просить дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої та апеляційної інстанцій, що у розумінні ст. 433 КПК України не може бути предметом касаційного розгляду.

При цьому, всупереч наведеним положенням процесуального закону, у поданій касаційній скарзі захисник не зазначає, яких саме порушень допустилися суди першої та апеляційної інстанційта не конкретизує, у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених судами рішень і чому ці порушення слід відносити до підстав для їх скасування касаційним судом згідно з ч. 1 ст. 438 КПКУкраїни та з огляду на положення статей 370,404, 412-414, 419 цього Кодексу.

Водночас у поданій скарзі захисник належним чином не вказує, в чому незаконність ухвали апеляційного суду, які конкретно порушення закону, в силу ст. 419 КПК України, на його думку, було допущено цим судом та які саме доводи апеляційної скарги сторони захисту суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив.

Вказані порушення перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених статтею 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 429 КПК України залишення касаційної скарги без руху або її повернення не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом, у межах строку на касаційне оскарження, шляхом подання виправленої касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 залишити без руху та встановити строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії цієї ухвали.

У разі невиконання вимог ухвали касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3