Справа № 143/254/24

        РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.03.2025 року м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області, в складі:

головуючого – судді Бойка А. В.,

з участю секретаря Шуваріної В.А.,

представника позивача – адвоката Чернілевської Р.В.,

представника відповідача ГУНП у Вінницькій області Дмитрук Ю. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Погребище, в режимі відеоконференції, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

Встановив:

19.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до Погребищенського районного суду Вінницької області із позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 працювала в Погребищенському РВ УМВС на посадах завідуючої канцелярії та діловода канцелярії з 01.09.2003 по 06.11.2015. 06.11.2015 відповідно до ЗУ «Про національну поліцію» позивачку було звільнено із займаної посади за переведенням до Національної поліції 07.11.2015 позивачку було призначено на посаду діловода Погребищенського ВП Хмільницького ВП ГУНП. 06.04.2016 позивачку переведено на посаду діловода Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП.

01.12.2016 Позивач була переведена на посаду діловода канцелярії Погребищенського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП. 01.01.2021 Позивачку було переведено на посаду діловода відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП.

01.01.2024 ОСОБА_1 було звільнено із посади діловода відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП відповідно до ст. 38 КЗпП на підставі Наказу начальника ГУНП у Вінницькій області від 28.12.2023 № 187 о/с.

Підставою для звільнення із займаної посади згідно ст. 38 КЗпП України (розірвання трудового договору з ініціативи працівника) стала заява ОСОБА_1 про звільнення від 14.11.2023.

Позивач із Наказом начальника ГУНП у Вінницькій області від 28.12.2023 № 187 о/с про звільнення її із посади діловода відділу поліції № 4 Вінницького РУП ГУНП категорично не погоджується, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Вказує, що нею дійсно було підписано заяву про звільнення із займаної посади від 14.11.2023, проте вказана заява є наслідком тиску з боку начальника відділу поліції №4, а не її власним бажанням. Заяву нею було написано після ознайомлення з новою посадовою інструкцією, відповідно до якої вона підпорядковується начальнику відділу поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області підполковнику поліції А. Лазарчуку та свою роботу здійснює у відділі поліції №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області (м. Липовець).

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 21.03.2024 року в справі відкрито спрощене позовне провадження.

29.03.2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтовано тим, що позивач подала заяву про звільнення та до прийняття оспорюваного наказу вона її не відкликала, з приводу тиску на неї не зверталась. За таких обставин відповідач вказує на наявність усіх законних підстав щодо прийняття наказу в день, який був зазначений у заяві на звільнення.

25.047.2024 року від представника позивача надійшла заява про відвід головуючого у справі судді Сича С.М.

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 26.04.2024 задоволено заяву представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни про відвід головуючого судді Сича Сергія Михайловича та передано цивільну справу № 143/254/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до канцелярії Погребищенського районного суду Вінницької області для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч.1 ст. 33 ЦПК України.

Ухвалою від 02.05.2024 суддею Погребищенського районного суду Вінницької області Бойком А.В. було прийнято цивільну справу до свого провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 20.09.2024 задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Чернілевської Руслани Віталіївни про витребування доказів.

Витребувано з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області: -належним чином засвідчену копію наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади діловода відділу поліції № 4 ГУНП у Вінницькій області з наявним підписом працівника про ознайомлення; -належним чином засвідчену копію посадової інструкції діловода відділу поліції № 4 ГУНП у Вінницькій області Синюченко Олени Василівни; -належним чином засвідчену копію посадової інструкції начальника відділу поліції № 4 ГУНП у Вінницькій області, що діяла станом на 14.11.2023; -належним чином засвідчену копію наказу, згідно якого ОСОБА_1 переведено на посаду діловода відділу поліції № 4 ГУНП у Вінницькій області з 01.01.2021; -службової характеристики діловода відділу поліції № 4 ГУНП у Вінницькій області Синюченко Олени Василівни.

На виконання вимог ухвали Погребищенського районного суду Вінницької області від 20.09.2024 від Головного управління Національної поліції у Вінницькій області через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про долучення доказів від 09.10.2024. До якого, крім витребуваних доказів було долучено службову характеристику, складену на позивача 02.10.2024 року за підписом начальника відділу поліції №4.

27.11.2024 на виконання вимог ухвали суду через підсистему «Електронний суд» від Головного управління Національної поліції у Вінницькій області надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади діловода ВП №4 Вінницького РУП ГУНП та копію наказу про призначення ОСОБА_1 на посаду діловода ВП №4 Вінницького РУП ГУНП.

27.12.2024 від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Чернілевської Р.В. через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про доповнення підстав (фактичних обставин) позову.

У вказаній заяві представник позивача зазначала, що п. 18 наданої на вимогу суду Посадової інструкції діловода ВП №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області визначено, що діловод підпорядковується начальнику ВП №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області підполковнику поліції А.Лазарчуку та свою роботу здійснює у відділі поліції №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області (м. Липовець). Саме 14.11.2023 року позивача було ознайомлено з посадовою інструкцією. І як зазначено у позові, це і стало підставою для написання заяви на звільнення, тим інструментом тиску, який описано у змісті позовної заяви.

Крім того, представник позивача у вказаній заяві вказує про те, що посадова інструкція діловода, затверджена 14.11.2023 року є такою, що затверджена без наданого повноваження, а відтак - без правової підстави, у зв`язку із чим у вказаному вбачається послідовні дії, які мають на меті змусити працівника звільнитися з роботи.

Щодо наданої представником відповідача характеристики позивача, представник позивача, адвокат Чернілевська Р.В. зазначила, що дана характеристика складена ОСОБА_2 02.10.2024 року та містить не більше ніж його особисте ставлення до позивачки, яку він так наполегливо спрямовував до звільнення з роботи. Оскільки жодних доган та зауважень в роботі за час роботи в поліції позивач не мала, відсутні підстави вважати таку характеристику обґрунтованою.

Також судом було задоволено клопотання представника позивача про виклик в якості свідка ОСОБА_3 .

Під час розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримала на підставах, викладених у позові. Сама позивач вказала, що працює в органах міліції та поліції з 01.10.1982 року, а з 2003 року – працювала в канцелярії на посаді в тому числі завідуючої канцелярією. За час роботи жодних стягнень чи зауважень до роботи не мала. Після реорганізації поліції, вона була переведена на посаду діловода відділу поліції №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області з 01.01.2021 року. З часу переведення, вона два дні приїжджала до м. Липовець на роботу, дві дні працювала в приміщенні сектору поліцейської діяльності №1 Вінницького РУП, що територіально знаходиться у м. Погребище. Оскільки вона відписувала контролі та вела документообіг по СПД у м. Погребище, яке підпорядковано відділу поліції №4.

Вказувала про те, що їй відомо, що інші діловоди в інших відділах, яких було переведено до новоутворених в результаті об`єднання відділів поліції, також працювали і у своїй місцевості і їздили до місцезнаходження самого відділу поліції.

Та в 2024 році ОСОБА_4 почав їй вказувати що вона має звільнитись. Позивач не бажала писати заяву про звільнення. 14.11.2025 року у кабінеті начальника ВП №4 Лазарчука А. без присутності інших осіб він ознайомив позивачку з новою посадовою інструкцією, наголосив що вона підпорядковується йогу особистого і відтепер кожного дня має бути на робочому місці з 08.00 до 17.00., у випадку відсутності, він вижене її за прогул. Зі слів позивача, начальник запропонував варіант подальшої роботи – позивач пише на місці одразу заяву про звільнення, взамін чого може працювати як раніше – в м. Липовець і в м. Погребище.

Позивач вказала, що в ті дні, коли вона працювала у м. Липовець, вона в 06.год 10. Хв виїжджала автобусом до м. Липовець і біля 21.00 год. поверталася додому. Бувало таке що автобуса з м. Липовець не було, то ночувала у знайомих у м. Липовець. Хоч витрати на автобус немалі, але вона хотіла працювати і старанно виконувала свою роботу. Приїзд два дні через два був для неї прийнятним.

Повідомлення про зміну істотних умов праці до 14.11.2023 чи в цей день позивач не отримувала.

На питання представника відповідача з приводу того, чи повідомляла вона керівництво ГУНП про вчинення відносно неї тиску, повідомила, що письмові заяви не подавала, так як боялася начальника.

В судовому засіданні представник відповідача суду надала пояснення, які повторюють доводи письмового відзиву і зазначила, що звільнення позивача відбулося у відповідності до ст.38 КЗпП України, оскільки нею була подана письмова заява, яка не була відкликана до 01.01.2024 року. Відтак, іншого рішення роботодавець прийняти не міг.

З приводу доводів позивача щодо відсутності у начальника відділу поліції повноважень на затвердження посадової інструкції, зауважила, що такі повноваження у нього наявні, оскільки посадові інструкції затверджуються начальником відповідного відділу поліції. Така необхідність виникла у зв`язку з тим, що з 01.01.2021 року ОСОБА_1 було переведено на посаду діловода відділу поліції №4 ВРУП ГУНП у Вінницькій області, а тому нова посада вимагала нової інструкції.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що заяву про звільнення ОСОБА_1 подавала через канцелярію, в його присутності вона її не писала, заперечив будь-який тиск зі свого боку на працівника. На питання представника позивача щодо того, які підстави формування ним негативної Характеристики щодо позивача у жовтні 2024 року, сказав що співробітники на неї скаржились. Щодо наявності таких скарг та їх ініціаторів – вказав, що хто саме скаржився і коли сказати не може. На питання де можна такі скарги отримати, вказав, що вони були усними, письмових не було.

На питання щодо підстав складання та затвердження посадової інструкції саме 14.11.2023 року із зазначенням у п.18 цієї інструкції щодо підпорядкування позивача підполковнику поліції ОСОБА_5 та виконання роботи у відділі поліції №4 зазначив що не пам`ятає про передумови складання та затвердження саме цієї інструкції. На питання чому лише по діловоду ОСОБА_1 було змінено посадову інструкцію, а по іншим працівникам – ні, – зазначив що не пам`ятає. Вказав, що він особисто рішення напевно не приймав, значить давались якісь вказівки керівництва. Але на питання чи то все ж були вказівки, оскільки будь-які листи реєструються у канцелярії і їх наявність можна перевірити - зазначив що точно не пам`ятає. Представник позивача з`ясовувала у свідка в чрму відбулася зміна організації праці, яка викликала необхідність ОСОБА_1 кожен робочий день знаходитись саме у м. Липовець при тому що сектор поліцейської діяльності №1ВРУП продовжував існувати і працювати у м. Погребище – свідок відповіді не надав.

Представником позивача було подано клопотання про приєднання доказів – посадових інструкцій осіб, що займали посаду діловодів відділ поліції у Вінницькій області. Звертала увагу суду що в жодній з посадових інструкцій за аналогічними посадами не було вказано про підпорядкування начальнику відділу з його прізвищем і не вказано про те, що робота має виконуватись саме у відділі поліції.

Представник позивача звертала увагу суду на те, що така обставина підтверджує створення начальником ВП №4 Вінницького РУП таких умов, які змусили Синюченко О.В. написати заяву про звільнення. Оскільки для ОСОБА_1 було розроблено персональну посадову інструкцію з умовами, які в реальному житті могли бути невиконані з об`єктивних причин. Так до позову було надано графік автобусних відправлень сполученням погребище-Липовець, з якого вбачається що до м. Липовець їде автобус в 06.10 год. ранку (в 07.35 прибуває в м. Липовець), з м. Липовець 19.28 (в 20.48 прибуває в м. Погребище), з якого слідує, що позивач мала виїхати з м. Погребища в 06.10 год. Якщо автобус не їхав, то на роботу вона потрапити не змогла б, що було б порушенням трудової дисципліни.

Ухвалою Погребищенського районного суду Вінницької області від 11.03.2025 було задоволено клопотання представника позивачки – адвоката Чернілевської Р.В. про витребування доказів. Витребувано у Головного управління Національної поліції у Вінницькій області інформацію про розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням.

На виконання вимог ухвали Погребищенського районного суду Вінницької області від 11.03.2025 Головним управлінням Національної поліції у Вінницькій області через підсистему «Електронний суд» подано клопотання від 17.03.2025 про долучення до матеріалів справи Довідки про доходи №48509-2025.

Суд, дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних у справі, в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників та показання свідків у справі враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає до задоволення, з огляду на таке.

В судовому засіданні беззаперечно встановлено, що наказом начальника ГУНП у Вінницької області №9о/с від 22.01.2021, ОСОБА_1 призначено діловодом ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, звільнивши з посади діловода канцелярії Погребищенського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, з 01.01.2021 року (а. с. 147-162).

Наказом начальника ГУНП у Вінницької області №187о/с від 28.12.2023, ОСОБА_1 звільнено з посади діловода ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області згідно статті 38 КЗпП України (розірвання трудового договору з ініціативи працівника), з 01.01.2024 року. Підстава: заява ОСОБА_1 від 14.11.2023 (а. с. 142-146).

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини третьої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Про зміну істотних умов праці систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці

Попередження - це пропозиція працівникові продовжувати роботу після того, як власник з додержанням встановленого строку змінить істотні умови праці. Працівник може цю пропозицію прийняти і продовжувати роботу при змінених істотних умовах праці, а може відмовитися від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці.

Під час дії воєнного стану вимога законодавства про необхідність повідомлення працівника про зміну істотних умов праці за два місяці не застосовується, проте роботодавець все ж зобов`язаний повідомити працівника про зміну істотних умов праці.

Так, з 19 липня 2022 р. закріплено вимогу про повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці не пізніше як до запровадження таких умов. Тож працівників можна попереджати про зміну істотних умов праці відразу після ухвалення роботодавцем відповідного рішення про таку зміну, але не пізніше допуску до роботи зі зміненими умовами праці ( ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

Судом встановлено, що з 2022 року позивач разом із колегою почергово їздили з м. Погребища, де позивачка має місце роботи та проживає до м. Липовець для виконання посадових обов`язків відповідно до розпорядження керівництва.

З літа 2023 позивач почала їздити з м. Погребища в м. Липовець самостійно, рейсовими автобусами. Для того аби вчасно бути на робочому місці у м. Липовець, позивачка, як вбачається з розкладу руху рейсу міжміського автобуса (зворотній бік а. с. 12-а. с. 13), була змушена виїжджати з м. Погребища о шостій годині ранку.

У власній позовній заяві позивач зазначає, що необхідності її перебування на робочому місці у м. Липовці насправді не було, оскільки у м. Липовці на посаді, яку займала позивачка, перебувала інша особа, яка виконувала необхідний обсяг роботи, а Позивачка проводила свій робочий день у архівах, виконуючи завдання, що фактично не входили до кола її обов`язків відповідно до займаної посади.

Проте, незважаючи на вищевикладене, керівництво відділу поліції № 4 продовжувало тиснути на позивача та створювати для неї важкі умови праці, вимагаючи щодня їздити на роботу до м. Липовця або ж писати заяву про звільнення за власним бажанням.

Суд приймає до уваги твердження сторони позивача про те, що всупереч вимогам КЗпП України позивачку як працівника належним чином про зміну істотних умов праці, а саме про зміну фактичного місця роботи повідомлено до 14.11.2023 року не було.

Відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів на спростування факту неповідомлення позивачки про зміну істотних умов праці, а саме про зміну фактичного місця роботи в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 141 КЗпП, роботодавець повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, здійснювати заходи щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню), уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Будь-які форми тиску на працівника щодо примушування до написання заяви про звільнення є протизаконними, що передбачає відповідальність посадових осіб за їх вчинення.

Суд погоджується із твердженням сторони позивача стосовно того, що створення для позивачки умов праці, за яких вона була змушена щодня добиратись з м. Погребище, де вона проживає до м. Липовець, де вона на вимогу керівництва мала здійснювати професійну діяльність рейсовим міжміським автобус «Погребище-Вінниця», який відправлявся о 06 годині 10 хвилин, щоденно прокидатись о 5 годині ранку, щоб мати змогу вчасно прибути на роботу за умови відсутності інших способів прибути вчасно на робоче місце мало згубний вплив на фізичний та емоційний стан позивача та є проявом здійснення психологічного тиску на працівника з боку керівництва.

З показань свідка – ОСОБА_3 не вбачається об`єктивного пояснення щодо того, чим викликана необхідність затвердження посадової інструкції 14.11.2023 року , зокрема з п.13. Відсутність певного вказівки керівництва доводиться тим, що у працівників за аналогічною посадою в посадових інструкціях відсутній відповідний пункт, де було б зазначено, що працівник підпорядковується начальнику відділу поліції із зазначенням його звання і прізвища та має здійснювати свою діяльність у місці знаходження самого відділу. Оскільки дані посадові інструкції отримані представником позивача на адвокатський запит від відповідача, то сумніву у їх дійсності у суду немає. Дати затвердження зазначених посадових інструкцій вказують на те, що в листопаді 2023 року не було зміни редакції діючих посадових інструкцій.

Судом також прийнято до уваги той факт, що згідно із записом в трудовій книжці позивача (звортній бік а. с. 9- а. с. 11), її було звільнено із займаної посади 01.01.2024, тоді як наявними в матеріалах справи доказами, зокрема Медичним висновком про тимчасову непрацездатність № 3584-ТЗЕ9-3В67-8ННМ та Медичним висновком про тимчасову непрацездатність № 678Р-4РМК-6С84-Х6Н4 у період з 29.12.2023 по 04.01.2024 включно та з 05.01.2024 по 09.01.2024 включно позивач перебувала у відпустці у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності (зворотній бік а. с. 11-а. с. 12).

З огляду на вказане, суд констатує, що позивачку було звільнено із займаної посади під час її фактичного перебування у відпустці у зв`язку із тимчасовою втратою працездатності.

Також знаходить своє підтвердження та обставина, що у трудовій книжці позивачки відсутній номер Наказу про її звільнення.

Зважаючи на вищезазначене, суд доходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправним та скасування Наказу начальника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 28.12.2023 № 187 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади діловода відділу поліції № 4 Вінницького районного управління поліції головного управління Національної поліції Вінницької області з 01 січня 2024 року відповідно до статті 38 КЗпП та поновлення її на раніше займаній посаді підлягають до задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до наданої на вимогу суду Довідки про доходи № 48509-2025 від 14.03.2025 середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 25 320, 76 грн., середньоденна заробітна плата при цьому становить 830, 19 грн. (а. с. 250).

Оскільки вимушений прогул ОСОБА_1 складає 444 дні, а саме з 01.01.2024 по 19.03.2025 сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 368 604, 36 грн. (830, 19* 444= 368 604, 36), які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується поновлення строку для звернення до суду слід зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст.233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно до ст. 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено із посади діловода ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області відповідно до ст.38 КЗпП України на підставі Наказу начальника ГУНП у Вінницькій області від 28.12.2023 №187о/с 01.01.2024.

Із даним позовом до Погребищенського районного суду Вінницької області позивачка звернулася 19.03.2025.

Разом з тим, з 29.12.2023 по 09.01.2024 включно ОСОБА_1 перебувала на лікарняному та про звільнення з займаної посади була повідомлена після виходу з лікарняного – 10.01.2024.

Окрім того, в межах встановленого законодавством строку – 01.02.2024, ОСОБА_1 зверталася з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі до Вінницького окружного адміністративного суду, однак ухвалою суду від 14.03.2024 провадження у справі було закрито та роз`яснено позивачу, що дану справу слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

З огляду на зазначене, суд вважає, що строк для звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 пропущено з поважних причин, а тому його необхідно поновити.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУНП у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, знайшли своє підтвердження, а тому позов підлягає задоволенню повністю.

Оскільки позивачка була звільнена від сплати судового збору за вимогу про скасування наказу та поновлення на роботі, згідно зі ст. 141 ЦПК України, то судовий збір слід стягнути з відповідача в дохід держави в розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13, 258, 265, 268 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду із позовом про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГУНП у Вінницькій області від 28.12.2023 №187о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади діловода відділу поліції №4 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області з 01 січня 2024 року відповідно до статті 38 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді діловода відділу поліції №4 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 40108672) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 368604,36 грн. (триста шістдесят вісім тисяч шістсот чотири гривні 36 коп).

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення суду в частині виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області на користь держави 1211,20 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 24.03.2025.

Суддя