УКРАЇНА

Суворовський районний  суд міста Одеси

                              Справа №  2- 214

                              2011 рік

                    РІШЕННЯ

                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          25 листопада    2011  року Суворовський районний суд міста Одеси в складі головуючого судді Гудіної Н.І.

при секретарі  Мельніченко А.О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в місті Одесі

справу за позовом

          ОСОБА_1  до ОСОБА_2,

ОСОБА_3, третя  особа  Одеська міська Рада  про  усунення перешкод у  користуванні правом власності

Установив:

          Позивачка ОСОБА_1  звернулася  до  суду  з  позовом  про  зобов'язання ОСОБА_2  не  чинити   перешкод  у користуванні  належним  їй  житловим  будинком  та  земельною  ділянкою, що  розташовані  за  адресою :місто Одеса,2-й Першотравневий провулок, 16,  та  зобов'язання  ОСОБА_2  за  свій  рахунок  усунути перешкоди в користуванні  зазначеним  житловим  будинком  шляхом  знесення  самовільно збудованої господарської будівлі,розташованої  за  адресою:містоОдеса,2-й Першотравневий провулок,14, перенести  огорожу, відповідно  до  меж земельних  ділянок,вказаних у державному  акті  на  право  власності на  земельну  ділянку  під  номером 010950500229,  та  розчистити межу, щоб  забезпечити  дотримання п. 3.25 * ДБН 360-92 «Планування  та  забудова  міських та сільських поселень», а саме протипожежної  відстані  до сусідньої  межі земельної ділянки не  менш –1,0 м.

                На  підставі ст. 33 ЦПК України  суд, за  згодою позивачки  ,  до  участі  у  справі суд  залучив ОСОБА_3,  у  якості  співвідповідача,  оскільки  предметом  спору є загальні  права та  обов’язки    співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо  житлового будинку  та  господарчих  споруд, розташованих за  адресою –місто Одеса, 2-й Першотравневий провулок,14.

                 ОСОБА_2  звернувся  до  суду  з  зустрічним  позовом  до ОСОБА_1  про усунення  перешкод  у  користуванні  житловим будинком  та  встановлення земельного сервітуту, але   під  час  слухання  справи  звернувся   до  суду  з заявою  про залишення  позову  без  розгляду  на підставі  п.5 ч.1  ст. 207  ЦПК України.

          Ухвалою  суду  від12 квітня 2010 року  зазначений зустрічний  позов  ОСОБА_2  залишений  без  розгляду.

                   Третя  особа-Одеська міська  Рада - до  судового  засідання  не з'явилася  та  надала до  суду  клопотання  про  розгляд  справи  у  її відсутність.

                  ОСОБА_1  та  її представник  у  судовому  засіданні  підтримали  позовні  вимоги ,просили його  задовольнити,  посилаючись  на наступне.

                   ОСОБА_1  є власником  будинку №16 по 2-му Першотравневому провулку в місті Одесі, на підставі  рішення Суворовського районного  суду містоОдеси  від 22.01.07  року.

          Поряд  з нею, за  адресою-місто Одеса 2-й Першотравневий провулок,14, знаходиться житловий  будинок, що  належить  на  праві  власності  ОСОБА_2.

          Відповідач на своєї земельній  ділянці  самовільно збудував кам'яну    споруду  та  використовує її для  утримання  домашніх  тварин, яких  утримає в  антисанітарних  умовах, що  спричиняють  їй різні  незручності, ускладнює обслуговування та  підтримку належного технічного  стану  її  житлового будинку.

          Позивачка просить зобов’язати    ОСОБА_2  за  свій рахунок  знести самовільно збудовану господарчу  будівлю та перенести  огорожу між  межами земельних ділянок.

                         Відповідач ОСОБА_2  позовні  вимоги  не  визнав  у  повному  обсязі  посилаючись  на  те,  що  він є  власником  будинку індивідуального житлового фонду, розташованого за  адресою –місто  Одеса, 2-й Першотравневий провулок, №14,  що  складається з жилого  будинку  та  господарчих  споруд , в  тому  числі  літньої  кухні, розміром 3,60 х 8,20 м., що  розташовані  на  земельній  ділянці площею 604 кв м.

          20  січня 1989  року виконавчим комітетом Ленінської районної Ради народних депутатів міста Одеси була  розглянута  його  заява  про здачу у експлуатацію закінченого будівництвом  зазначеного житлового  будинку  та  рішенням № 26/8 був  затверджений  акт  комісії та  прийнято у експлуатацію домобудівництво № 14 по 2-му Першотравневому провулку  у місті Одесі, у  тому  складі, що існує  до  теперішнього часу і  належить  йому  на  праві власності.  У рішенні  виконкому  було  зазначено що  будівництво житлового   будинку  було  закінчено і приймається у експлуатацію,оскільки є  належні  погодження з районною санепідстанцією та  архітектурним  управлінням міста Одеси. Він  також  отримав висновок СВПЧ-6 № 462  від 29.07.1988.  про  відповідність будівель  нормам  протипожежної безпеки.

          П. 2  зазначеного  рішення виконкому передбачалось,  що  йому  була  залишена з  оформленням  права   власності  літня  кухня  літ „В”, розміром 3,60 х 8,20 м.  Зазначена  будівля  внесена  до технічного  паспорту, виготовленого Одеським МБТІ  та  у складі  житлового  будинку   пройшла  державну  реєстрацію  за  реєстровим  номером 21188 кн. 207-1, інвентарна  справа № 18482.  Технічний  паспорт  на  його  житловий будинок  не  містить  відміток  про  самочинні  будівлі,  оскільки  таких взагалі  у  нього  немає. До  теперішнього  часу будівля  літньої  кухні  знаходиться  у  складі   його  домоволодіння,  її  розмір  не змінювався  та  вона   використовується  за  первісним призначенням. Літня  кухня електрифікована,газифікована,  є  водопостачання, її технічний  стан  відповідає технічним  та  санітарним  нормам приміщень  вказаного  типу.

          Відповідач  також  пояснив,  що  він  дійсно  утримує  домашних  тварин,  а  саме  курей  та голубів,  але  вони утримуються у  іншій відокремленій  частині  двора  у  приміщенні, санітарний стан    якого задоволений.  Відповідач  вважає,що з  його  боку  не існує ніяких перешкод у  користуванні ОСОБА_1 своєю власністю у  вигляді її жилого  будинку та  земельної ділянки.

                        Відповідачка ОСОБА_3    також  позов  не  визнала  у  повному  обсязі  та  пояснила, що  є  співвласницею  житлового  будинку № 14 по 2-му Першотравневому  провулку  в місті Одесі, оскільки будували його, разом  з ОСОБА_2 під  час  шлюбу, і прав  позивачки  не  порушували. У  складі  зазначеного домоволодіння   самочинні  будівлі  відсутні , а само будівництво  було створено з належного дозволу  та  в  установленому  законом  порядку  прийнято  до експлуатації, має державну реєстрацію.

                       Вислухавши пояснення  учасників процесу, вивчивши та  дослідивши  матеріали  справи , суд приходить  до  висновку,  що  позовні  вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не  підлягають  задоволенню в  повному  обсязі.

                      Судом  встановлено, що  ОСОБА_1, на  підставі  рішення  Суворовського районного  суду міста Одеси  від 22.10.2007 року,  належить  на  праві  власності  житловий  будинок № 16 по 2-ому Першотравневому  провулку  вмісті Одесі,розташований  на  земельній  ділянці площею 0,1000 га, що  підтверджується Державним  актом  на  право приватної власності,виданим 25 грудня 2008  року Одеською міською Радою та зареєстрованого  під  номером № 010950500229.

                         Користувачем  суміжної земельної  ділянки ,що  розташована  за  адресою –2-й Першотравневій  провулок, №14  в місті Одесі  ,є відповідач ОСОБА_2, якому  на  праві  власності  належить  житловий  будинок, що  складається з будинку, зазначеного  на  технічному  паспорті,  під літ „Б”,добудови літ. „б”,  а  також літньої  кухні, літ.”В”,розміром 3,60 х 8,20, сараїв літ. „Д”,”И”,гаража літ.”Г”,навісів літ. „З”,”Е”,”К”,”Н”, душа літ. „Л” та  вбиральні літ. „М”.

                           Рішенням  виконавчого  комітету Ленінської районної Ради народних  депутатівмістаОдеси від 20.01.1989  року  був затверджений  акт комісії та  прийнято у єксплуатацію зазначений житловий  будинок з господарчими спорудами.

                        П.2. рішення Ленинського  райвиконкому було  передбачено,що відповідачу ОСОБА_4 залишена  з оформленням  права  особистої  власності  літня  кухня літ. „В”,розміром 3,60 х 8,20 м. При  сдачі  будинку  в  єксплуатацію  був  отриманий  висновок  СВПЧ -6 № 462  від 29.07.1988р.  про  відповідність будівель  нормам  протипожежної  безпеки.

                           Одеськім міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об*єктів нерухомості 28 лютого 1989 року була  проведена  державна  реєстрація  нерухомого  майна  за  реєстровим  номером 21188 кн.207-1. Літня кухня літ. „В”  знаходиться у  складі  житлового  будинку,  що  належить у  теперешній  час ОСОБА_2  на  праві  власності, на  підставах,передбачених  законом,  та  використовується  за  призначенням.

                      Відповідно  до  ст. 60 ЦПК України,доказуванню  підлягають обставини,які  мають значення  для  ухвалення  рішення  у  справі і щодо  яких  у  сторін виникає  спір.

                      Згідно зі  ст. 10 ЦПК України,  кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини, на  які  вона  посилається  як  на  підставу  своїх  вимог.

                       Частиною 1 та 2  ст. 57  ЦПК України  передбачено, що  доказами є будь-які  фактичні  дані,на  підставі яких  суд  встановлює  наявність  обставин, що обґрунтовують  вимоги і заперечення  сторін та  інших  обставин,які  мають  значення  для  вирішення  справи.

                      За  клопотанням  позивачки ОСОБА_1  суд  неодноразово  призначав судову  будівельно-технічну  єкспертизу, на  розгляд  якої  ставив  питання: чи є  літня  кухня ,зазначена  під  літ. „В”  самовільною  будівлею  у  складі  житлового  будинку № 14  по 2-ому Першотравневому  провулку  вмісті  Одесі ,    чи  відповідає  будівля  державно-будівельним, санітарно- технічним  нормам , чи  ускладнює обслуговування житлового  будинку № 16  та   в  якому  технічному  стані та естетичному  вигляді  перебуває  огорожа  між  земельніми  ділянками  сторін.

          Разом  с  тим, позивачка ОСОБА_1 не  виконала вимоги  єксперта  про  надання  додаткових  матеріалів, необхідних  для  проведення  єкспертного  дослідження  та  не оплачувала  роботу  єксперта. Суд  вважає,  що  позивачка ОСОБА_1 фактично  відмовилася  від  надання  доказу  по  справі  у  вигляді  висновку  єксперта,  а  інших  письмових  доказів  того, що  відповідачі самовільно збудували  літню кухню, чинять їй  перешкоди  у здійсненні  прав  власника і  у  чому  саме  вони  полягають,  не  надала  та  не  довела.

          Ствердження  позивачки ОСОБА_1,  що  відповідачі  у  приміщенні    літньої  кухні,  у  край антисанітарних  умовах,  утримують  домашніх  тварин,  а  саме  птиць, кролів,свиней  не   знайшли  свого  підтвердження  у  судовому  засіданні  та  спростовуються    актом ветеринарно-санітарного  обстеження  двору  будинку № 14  по         2-му Першотравневому  провулку  вмісті Одесі, від 1 вересня 2009 року, який  був  складений  інспекцією Управління  ветеринарної  медицини  умісті Одесі,   досліджений  у  судовому  засідання, з  якого  вбачається,  що на  день  обстеження  тварини  у вигляді курей та  голубів утримуються у відокремленій частині  двора та  санітарний  стан цього  приміщення  задоволений.

          Позивачка ОСОБА_1  також  не надала  суду  доказів  щодо  свого  ствердження про  пересунення ОСОБА_2  у  бік  її  земельної  ділянки  огорожі  на 0,2-0,5 м  та  завалення ділянки побутовим  та будівельним  сміттям.

          У відповідності до ст. 373 ЦК України :»      1. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

              2. Право   власності   на   землю  гарантується  Конституцією
України ( 254к/96-ВР ).

              Право власності на землю  (земельну  ділянку)  набувається  і
здійснюється відповідно до закону.

              3. Право   власності   на  земельну  ділянку  поширюється  на
поверхневий  (грунтовий)  шар  у  межах  цієї  ділянки,  на  водні об'єкти,  ліси,  багаторічні насадження, які на ній знаходяться, а також на простір,  що є над і під поверхнею  ділянки,  висотою  та глибиною, які необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

              4. Власник земельної ділянки має право використовувати її  на
свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

             5. Власник  земельної  ділянки  може  використовувати на свій
розсуд все,  що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо  інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.»                                                                      
          У відповідності до ст.  376 ЦК України :»      1. Житловий будинок,  будівля,  споруда,  інше нерухоме майно вважаються  самочинним  будівництвом,  якщо  вони  збудовані   або будуються  на  земельній  ділянці,  що  не була відведена для цієї
мети,  або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
              2. Особа,  яка  здійснила  або здійснює самочинне будівництво
нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
              3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може
бути  за рішенням суду визнане за особою,  яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети,  за  умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
              4. Якщо  власник  (користувач)  земельної  ділянки  заперечує
проти  визнання  права власності на нерухоме майно за особою,  яка здійснила  (здійснює)  самочинне  будівництво  на  його  земельній ділянці,  або  якщо  це  порушує права інших осіб,  майно підлягає знесенню особою,  яка здійснила (здійснює) самочинне  будівництво, або за її рахунок.

              5. На  вимогу  власника  (користувача)  земельної ділянки суд
може визнати  за  ним  право  власності  на  нерухоме  майно,  яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
              6. Особа,  яка здійснила самочинне будівництво,  має право на
відшкодування витрат  на  будівництво,  якщо  право  власності  на нерухоме  майно  визнано  за  власником  (користувачем)  земельної ділянки, на якій воно розміщене.
              7. У разі істотного відхилення  від  проекту,  що  суперечить суспільним  інтересам  або  порушує  права  інших осіб,  істотного порушення будівельних норм і правил суд  за  позовом  відповідного органу  державної  влади  або органу місцевого самоврядування може постановити  рішення,  яким  зобов'язати  особу,   яка   здійснила
(здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
              Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа,  яка
здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке  нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи,  яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює)   самочинне   будівництво,   зобов'язана   відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього
стану.
          У відповідності до ст. 386 ЦК України :»  

             1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права  власності.
              2. Власник,   який   має   підстави   передбачати  можливість
порушення свого права власності іншою особою,  може звернутися  до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій,  які можуть порушити його право,  або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
              3. Власник,  права якого порушені, має право на відшкодування
завданої йому майнової та моральної шкоди. «

          У відповідності до ст.  391 ЦК України :»   1. Власник  майна  має  право  вимагати  усунення  перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. «
                    У відповідності до ст. 96 ЗК України :»    1. Землекористувачі зобов'язані:
    а) забезпечувати використання землі за цільовим призначенням;
    б) додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
    в) своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату;
    г) не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів;
    ґ) підвищувати  родючість  ґрунтів  та зберігати інші корисні властивості землі;
    д) своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам  місцевого  самоврядування  дані  про  стан і використання земель  та  інших  природних  ресурсів  у  порядку,  встановленому законом;
    е) дотримуватися    правил    добросусідства   та   обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
    є) зберігати геодезичні знаки,  протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
    2. Законом    можуть    бути   встановлені   інші   обов'язки землекористувачів. «
           У відповідності до ст. 104 ЗК України :»     Власники та   землекористувачі   земельних   ділянок   можуть вимагати припинення  діяльності  на  сусідній  земельній  ділянці, здійснення  якої  може  призвести до шкідливого впливу на здоров'я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.»

            У відповідності до ст. 152 ЗК України :»      1. Держава забезпечує громадянам та  юридичним  особам  рівні умови захисту прав власності на землю.
            2. Власник   земельної   ділянки   або  землекористувач  може
вимагати усунення будь-яких порушень його прав  на  землю,  навіть якщо  ці  порушення  не  пов'язані  з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
              3. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки
здійснюється шляхом:
    а) визнання прав;
    б) відновлення  стану  земельної  ділянки,  який  існував  до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
    в) визнання угоди недійсною;
    г) визнання  недійсними  рішень  органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
    ґ) відшкодування заподіяних збитків;
    д) застосування інших, передбачених законом, способів.

                     При вирішенні  справи  суд  приймає  до  уваги  ту  обставину,  що  при  передачі  у  власність  ОСОБА_1  земельної  ділянки,  розташованої  за  адресою –місто Одеса, 2-й Першотравневий  провулок № 16- Управлінням  архітектури  та  містобудування Одеської міської Ради 25.07.2008. за № 1114 пр-С/01-15/2808  був  даний  висновок  про встановлення  сервітуту  на частину  земельної  ділянки,площею 0,0013 га, розміром 8,43х1,5 кв м –«право  встановлення  будівельних  риштувань  та  складування  будівельних  матеріалів,  з  метою  ремонту  будівель і  споруд « для суміжного землекористувача  ОСОБА_2    Саме  з цією  умовою  земельна  ділянка  була  надана  позивачці  у  власність, з чим  остання  погодилася  та отримала  державний акт  на  право власності на землю.

          З  огляду  на  викладене,  суд  не  вбачає  підстав  для  задоволення  позову ОСОБА_1

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  10,11, 57,60,61,169, 209, 212- 215, 218  ЦПК України, 373,376, 386 ,391 ЦК України ,104,152 ЗК України суд,-

Вирішив:

                  В  задоволенні  позову  ОСОБА_1  до ОСОБА_2,  ОСОБА_3, третя  особа  Одеська міська Рада  про  усунення перешкод у  користуванні правом власності   відмовити    .

                Рішення   може  бути оскаржено  до апеляційного  суду  Одеської  області  шляхом подання  апеляційної  скарги  протягом 10-ти денного  строку  з  дня  проголошення  рішення.

Суддя