У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

           головуючого              Глоса Л.Ф.,

           суддів Гриціва М.І. і Таран Т.С.,

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 22 березня 2011 року кримінальну справу за касаційної скаргою потерпілого ОСОБА_4 на постанову Ленінського районного суду м.Кіровограда від 20 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 6 травня 2010 року,

                                                                                          в с т а н о в и л а :

постановою Ленінського районного суду м.Кіровограда від 20 травня 2009 року ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку цього ж суду               від 20 грудня 2007 року щодо ОСОБА_5, а апеляцію визнано такою, що не підлягає розгляду.

Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 6 травня 2010 року вказана постанова місцевого суду залишена без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на істотні порушення місцевим та апеляційним судом кримінально-процесуального закону, що призвело до безпідставного залишення без задоволення його клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження вироку суду. Зазначає, що суд необґрунтовано відмовив йому у поновленні строку на апеляційне оскарження, оскільки місцевий суд не надіслав йому копію вироку, а його представник ОСОБА_6, отримавши копію вироку у суді, про результати розгляду справи не повідомив. З урахуванням наведених у скарзі доводів, просить скасувати постановлені судові рішення та відновити строк на апеляційне оскарження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги ОСОБА_4, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України апеляція на вирок, ухвалу чи постанову суду першої інстанції, якщо інше не передбачено кримінально-процесуальним кодексом, може бути подана протягом
п'ятнадцяти діб з моменту їх проголошення і лише засудженим, які перебувають під вартою, цей строк обчислюються з моменту вручення їм копії вироку. Тобто, цим законом на суд не покладається обов’язок вручення копії вироку потерпілому чи його представнику і з цим фактом для них не пов’язано початок перебігу строку на подачу апеляції.

Про розгляд справи у суді 20 грудня 2007 року, коли було постановлено вирок, потерпілого та його представника було вчасно і належним чином повідомлено.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність поважної причини, яка б перешкодила   ОСОБА_4 вчасно подати апеляцію на вирок суду.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, не виявлено.

Колегія суддів вважає, що відсутні передбачені ст.398 КПК України підстави для перегляду судових рішень з повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України.

Керуючись ст.394 КПК України і ч.1 п.2 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_4.

                      С У Д Д І:    

Глос Л.Ф.                       Гриців М.І.                           Таран Т.С.