Справа № 11-1242/11 Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Сушко О.О.
Доповідач : Бурденюк С.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2011 року
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Вінницької області
в складі:
головуючого: Бурденюка С.І.
суддів: Ващук В.П., Сілакова С.М
за участю прокурора: Миколайчука Д.Г.
адвоката ОСОБА_2
розглянула «30 »листопада 2011 року матеріали справи за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на постанову Ладижинського міського суду Вінницької області від «09»грудня 2010 року, якою в задоволенні подання Ладижинського ВК №39 про приведення вироку у відповідність з новим законом відносно засудженого
ОСОБА_3,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Соколівка Крижопільського району Вінницької області, засудженого
06.09.2004 року місцевим судом Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області за
ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 70 КК України 2001 року до 11 років позбавлення волі з
конфіскацією всього особистого майна.
Згідно матеріалів справи, адміністрація Ладижинської ВК №39 звернулася до суду з поданням про приведення вироку у відповідність з новим законом відносно засудженого
ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги тим, що набрали чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманизації кримінальної відповідальності»від 15.04.2008 року, Закон України «про внесення змін до ст.. 289 КК України»від 22.09.2005 року та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті»(щодо визначення реальних збитків) .
В своїй апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 ставить питання про скасування постанови Ладижинського міського суду Вінницької області від «09»грудня 2010 року, просить звільнити його від подальшого відбуття покарання.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про законність та обгрунтованість постанови щодо ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_3 підлягає до часткового задоволення.
Колегія суддів вважає , що суд першої інстанції вірно врахував, що Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення
«від 02.06.2005 року була викладена новій редакції ст.. 289 КК України. Зокрема , була виключена така кваліфікуюча ознака як незаконне заволодіння транспортним засобом , вартість якого у двісті п’ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян .
Виходячи з наведеного вище колегія суддів вважає , що дії засудженого вірно перекваліфіковані з ч.3 на ч.2 ст. 289 КК України , так як він незаконно заволодів транспортним засобом потерпілого , завдавши потерпілому значної матеріальної шкоди, і визначив йому покарання виходячи з нової редакції Закону, зменшивши його до максимальної межі встановленої нової санкції у відповідності до ч.3 ст. 74 КК України.
Разом з тим ,колегія суддів погоджується з доводами апеляції засудженого в тій частині , що Ладижинський міський суд приводячи у відповідність до вимог вирок місцевого суду Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області від 06.09.2004 року , відповідно до ст.. 71 КК України частково приєднав 1 (один) рік позбавлення волі невідбутого покарання по вироку Хмельницького районного суду від 31 березня 2004 року, а також не взято до уваги вирок Томашпільського районного суду від 21.01.2004 року , в тій частині , що строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахується з 24 червня 2003 року, а не з 2004 року.
Колегія суддів вважає, що доводи ОСОБА_3 в частині неврахування початку строку відбування покарання за вироком Томашпільського районного суду від 21.01.2004 року є такими ,що підлягають задоволенню, а обставини на які посилається апелянт –підлягають з’ясуванню судом першої інстанції , оскільки Ладижинським районним
судом , не в повному об’ємі були дотримані вимоги ст.ст. 405-1 ,409 КПК України.
Так, суд першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваної постанови , не в повній мірі обґрунтував мотиви застосування ст..70 ч.4 КК України , з врахуванням та посиланням на минулі (попередні) судимості ОСОБА_3 , а саме вироки Крижопільського районного суду Вінницької області від 03.07.1999 року , Томашпільського районного суду Вінницької області від 21.01.2004 року , Хмільницького районного суду Вінницької області від 31.03.2004 року, не має відомостей про початок строку відбування покарання засудженим , це при тому , що суд оглядав особову справу засудженого ,як вбачається з матеріалів справи ( Арк.. справи №31) де сконцентровані всі згадані відомості про особу засудженого. В даному випадку виникають сумніви щодо вірності визначення початку та закінчення строку відбування покарання засудженим ОСОБА_3, на що посилається апелянт. Всі зазначені розбіжності та обставини підлягають з’ясуванню при новому судовому розгляді.
За вказаних обставин постанова суду підлягає до скасування, а справа –поверненню на розгляд того ж суду в іншому складі.
Керуючись ст. 365, 366, 382 КПК України , колегія суддів , -
У х в а л и л а :
Апеляцію ОСОБА_3 задовольнити частково.
Постанову Ладижинського міського суду Вінницької області, згідно з якою суд привів у відповідність вирок від 06.09.2004 року місцевого суду Іллічівського району м. Маріуполя Донецької області, щодо ОСОБА_3 –скасувати , а справу повернути на розгляд того ж суду в іншому складі.
Судді :
Ващук В.П. Бурденюк С.І. Сілаков С.М.