Цивільна справа № 2-106/2008р.

    Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем  України

3 квітня 2008 року Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області в складі:

                   головуючого    -  судді Іванченка Я.М.

                   при секретарі   -   Худорба Р.Г.

                              за участю сторін:  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новгород-Сіверському справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у зв'язку з відсутністю в ньому понад 6 місяців без поважних причин, -

                                                                В С Т А Н О В И В:

 ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у зв'язку з відсутністю в ньому понад 6 місяців без поважних причин, мотивуючи свій позов тим, що вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_2. який 23 січня 2007 року було розірвано і відповідач більше шести місяців в будинку за адресою АДРЕСА_1 не проживає, обов'язків по утриманню житла не виконує.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. свої  вимоги підтримала в повному обсязі і просила суд визнати  ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням у зв'язку з відсутністю в ньому понад 6 місяців без поважних причин.  Також доповнила, що вона та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 1997 року по 2007 рік, й квартиру розташовану за адресоюАДРЕСА_1 придбали у 2002 році за спільні кошти. На теперішній час в квартирі прописані вона та  відповідач ОСОБА_2. З часу розлучення  відповідач  в квартирі не проживає, а вона змушена сплачувати за нього комунальні послуги та через те, що він там прописаний вона не може отримувати субсидію на сплату комунальних послуг.

 Відповідач ОСОБА_2. в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що квартира була придбана у 2002 році,  за спільні кошти подружжя подаровані під час весілля, він не проживає у квартирі через постійні сварки, а позивачка бажає продати квартиру чого він робити не хоче оскільки остерігається того, що їх спільна донька Тетяна залишиться без житла.   

 Заслухавши пояснення позивача та дослідивши зібрані по справі докази суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:  

Судом встановлено, та підтверджується показами сторін,  що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 1997 року по 2007 рік перебували в зареєстрованому шлюбі. Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу від 06.11.2007 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано про в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис 13 лютого 2007 року (а.с. 8). ОСОБА_1. та ОСОБА_2.  зареєстровані будинку розташованому за адресою:АДРЕСА_1 з 19.05.2004 року що підтверджується записом  в паспорті  ОСОБА_1. (а.с. 6) та відповідним записом  в домовій книзі для приписки громадян (а.с. 10).

Також судом встановлено, та не заперечується сторонами, що квартира розташована з адресою АДРЕСА_1  придбана за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 у 2002 році.  Згідно витягу з свідоцтва  про реєстрацію права власності на нерухоме майно  квартира розташована за адресоюАДРЕСА_1 придбана на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2002 року та право власності на квартиру ОСОБА_1 зареєстровано  11.05.2004року (а.с. 7).  

Згідно статті 60 Сімейного кодексу України (далі СК України)  майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

 Відповідно до статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної  сумісної власності  на майно набуте за час шлюбу.  Розпорядження майном, що є об'єктом спільної сумісної  власності, після розірвання шлюбу  здійснюється виключно  за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Посилання позивача на положення статей 71, 72 Житлового кодексу України є безпідставними оскільки  правовідносини, що виникають з приводу  визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки можуть існувати лише між наймодавцем та наймачем жилого приміщення, а не між співвласниками житла.

В судовому засідання ніякими доказами не підтверджено наявність у позивача прав наймодавця спірної квартири щодо відповідача ОСОБА_2.

Зважаючи на  вищевикладене суд остаточно приходити до висновку, що в  задоволені позовуОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням у зв'язку з відсутністю в ньому понад 6 місяців без поважних причин слід відмовити за безпідставністю заявлених позовних вимог.

 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 68 СК України, ст.ст. 71, 72 ЖК України  214, 215 ЦПК України, суд, - 

            В И Р І Ш И В:

             В задоволені позовуОСОБА_1 до ОСОБА_2  про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням у зв'язку з відсутністю в ньому понад 6 місяців без поважних причин -   відмовити.

Рішення може бути оскаржено до  апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський райсуд шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення рішення, заяви на апеляційне оскарження, та протягом  двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

             Головуючий:                              Я.М. Іванченко