У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Кравченка К.Т.,
суддів	Лавренюка  М.Ю., Самелюка П.О.
за участю прокурора	Яковенко Р.І.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 5 жовтня 2006 року кримінальну  справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та потерпілих  ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Полтавської області від 19 липня 2006 року.

         Вироком Машівського районного суду Полтавської області від 28 квітня 2006 року засуджені

        

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимий,

 

за ч. 5 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч.4 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно визначено 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

         ОСОБА_3,

         ІНФОРМАЦІЯ_2,

         судимий 25.12.1988 р. за ч. 3 ст. 185,

ст. 71 КК України  на 6 років позбавлення волі,

 

за ч. 5 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

за ч. 4 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено покарання 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

         ОСОБА_2,

         ІНФОРМАЦІЯ_3,

         не судимий,

 

за  ч. 5 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

за ч. 4 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 4 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

         Постановлено стягнути з засуджених солідарно на користь ОСОБА_6  5500 грн., ОСОБА_4 - 1111 грн.,  ОСОБА_5 - 7000 грн., ОСОБА_7 - 1591 грн.

 

         Апеляційний суд Полтавської області вирок Машівського районного суду від 28 квітня 2006 року в частині призначеного покарання скасував та постановив свій вирок від 19 липня 2006 року, яким засудив ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 185 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено кожному 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є їх власністю.

        

         ОСОБА_2 засуджено за ч. 5 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 4 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке його власністю.

 

         Згідно із вироком районного суду, на початку серпня 2005 року ОСОБА_1 створив організовану злочинну групу до складу якої увійшли ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які попередньо зорганізувались у стійке об'єднання для вчинення злочинів, об'єднаних єдиним планом, з розподілом функцій учасників групи, спрямованого на досягнення плану скоєння злочинів, відомого всім учасникам групи.

         Діючи у складі організованої злочинної групи, за попередньою змовою, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 12 серпня 2005 року в с. Григорівка Машівського районну Полтавської області таємно викрали із сараю ОСОБА_6 корову вартістю 4000 грн.

         26 серпня 2005 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в цьому ж селі організованою групою, шляхом розбійного нападу, проникли у будинок ОСОБА_4 та її сина - ОСОБА_5 та, погрожуючи застосувати насильство, небезпечне для життя та здоров΄я, заволоділи майном та грошима потерпілих на загальну суму 4011 грн.

         1 вересня 2005 року вказана група шляхом розбійного нападу проникла у будинок ОСОБА_7 у вищезазначеному селі та, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров΄я, заволоділи її майном на загальну суму 91 грн.

 

         Засуджений ОСОБА_1  у касаційній скарзі , не оспорюючи правильності кваліфікації його злочинних дій та доведеності вини, вважає, що вирок апеляційного суду є надмірно суворим та не відповідає тяжкості вчинених злочинів, а тому просить його скасувати та залишити вирок Машівського районного суду.

 

         Засуджений ОСОБА_3 у касаційній скарзі просить вирок апеляційного суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 5 на ч. 4 ст. 185 КК України та, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання, застосувати ст. 69 КК України. Вважає, що судимість за попередні злочини у нього погашена, а заподіяна матеріальна шкода потерпілому ОСОБА_6 у сумі 4000 грн. не є значною.

 

         Засуджений ОСОБА_2  у касаційній скарзі зазначає, що участі в пограбуванні потерпілої ОСОБА_7 він не брав, а під час пограбування ОСОБА_4 ножа, сокири та вогнепальної зброї не застосовував. Просить залишити йому покарання призначене судом першої інстанції.

 

         Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у касаційній скарзі вказують на те, що засуджені заподіяну шкоду не відшкодували, а тому просять вирок апеляційного суду щодо засуджених ОСОБА_1 і  ОСОБА_3 залишити без зміни, а засудженому ОСОБА_2 - призначити більш суворе покарання.

 

         Заслухавши доповідача, думку прокурора про часткове задоволення касаційних скарг засуджених та відмову в задоволенні касаційних скарг потерпілих, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засуджених підлягають частковому задоволенню, а касаційні скарги потерпілих задоволенню не підлягають.

 

         Суд правильно встановив фактичні обставини справи, вчинених засудженими  ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 злочинів.

         Викладені у вироку висновки про винність засуджених у вчиненні злочинів, за які вони засуджені, підтверджуються дослідженими у судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами,  що не оспорюється й у касаційних скаргах.

         Разом із тим, колегія суддів вважає, що суд без достатніх підстав кваліфікував дії усіх засуджених як такі, що вчинені організованою групою.

         Відповідно до вимог ч. 3 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувались у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, об'єднаних єдиним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи.

         Наявність зазначених механізмів проявляється через відповідні ознаки, які суд має не тільки припускати і перелічувати, але й також досліджувати їх і наводити конкретні докази.

         Однак, як видно із матеріалів справи, на досудовому слідстві і  в судовому засіданні не встановлено доказів, які б свідчили, що між засудженими були постійні міцні  внутрішні зв'язки, встановлені загальні правила поведінки, кожен з них був об'єднаний  з іншими особами в одну групу та усвідомлювали це, а також, що вони поєднували свої зусилля для досягнення єдиного злочинного результату згідно плану злочинної діяльності.

Саме по собі попереднє планування групою осіб злочину і розподіл між ними функцій щодо його виконання без установлення конкретних даних, що підтверджують стійкість групи, не є підставою для визнання групи організованою.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що дії засуджених, пов'язані з виконанням розбійного нападу, слід кваліфікувати як злочин, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, а таємне викрадення майна у потерпілого ОСОБА_6 слід кваліфікувати як вчинене за попередньої змовою групою осіб з проникненням у приміщення, а ОСОБА_3 ще й як вчинене повторно.

Оскільки судом першої інстанції злочинні дії всіх засуджених були кваліфіковані неправильно, а судом апеляційної інстанції допущена помилка не була виправлена, то постановлені судові рішення в частині кваліфікації дій засуджених та призначеного їм покарання підлягають зміні.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а:

 

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 задовольнити частково, а касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишити без задоволення.

 

Вирок Машівського районного суду Полтавської області від 28 квітня 2006 року та вирок апеляційного суду Полтавської області від 19 липня 2006 року щодо всіх засуджених в частині кваліфікації їх злочинних дій та призначеного покарання змінити.

Виключити кваліфікуючі ознаки злочинів - вчинення крадіжки та розбою організованою групою.

 

Перекваліфікувати їх дії з ч. 5 ст. 185 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України і з ч. 4 ст. 187 на ч. 3 ст. 187 КК України та призначити покарання:

ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 187 КК України 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначити покарання 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185  КК України 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 187 КК України 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначити 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України 3 роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 187 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначити 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

 

У решті вирок залишити без зміни.

 

судді:

 

Кравченко К.Т.                 Лавренюк М.Ю.      Самелюк П.О.