Справа № 22ц-2046/2006 Головуючий в 1-й інстанції: Маркова Т.Г.
Категорія: Доповідач: Борисов Є.А.
УХВАЛА
Іменем України
ЗО серпня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду
Луганської області у складі:
головуючого: Борисова Є.А.
судців: Маляренко І.Б., Яресько А.В.
при секретарі: Малошонок О.О.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за
апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 22
березня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Луганське енергетичне
об»єднання» про визнання дій начальника Свердловської РЕМ по припиненню подачі
електроенергії в будинок неправомірними, відшкодування майнової та моральної шкоди.
встановила:
Рішенням Свердловського міського суду від 22 березня 2006 року було відмовлено в позові ОСОБА_2 до ТОВ «Луганське енергетичне об»єднання» про визнання дій начальника Свердловської РЕМ по припиненню подачі електроенергії в будинок неправомірними, відшкодування майнової та моральної шкоди.
В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати і справу направити до того ж суду на новий розгляд, посилаючись на те, що суд першої інстанції неповно з»ясував всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи,
В судове засідання позивач і іі представник не з»явились, про дату і час розгляду справи були сповіщені належним чином.
Представник ТОВ « Луганське енергетичне обєднання» в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 передбачено, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються за діючими тарифами на підставі показань приладів обліку і розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за спожиту електроенергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця. В разі несплати на 20-й день споживачу надсилається попередження про відключення електричної енергії. У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30-й день після отримання попередження енергопостачальник має право відключити споживача від електричної мережі.
Судом першої інстанції було встановлено , що позивач є споживачем електричної енергії і як споживач вона допустила заборгованість по сплаті за спожиту електроенергію
за станом 23.02.2005 року в сумі 99 грн.09. коп., була попереджена про необхідність погашення заборгованості, але своєчасно її не погасила. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Тому судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про правомірність дій відповідача по відключенню будинку ОСОБА_2 від електромережі і відповідність цих дій вимогам Правил користування електричною енергією є правильним.
Доводи апелянта про те, що суд не прийняв до уваги пояснення позивачки відносно того, що вона не розписувалась в особистому рахунку і в журналі попереджень про відключення не можуть бути прийняті до уваги, оскільки будь -яких доказів цієї обставини позивач не надала, клопотання про призначення відповідної експертизи на підтвердження своїх доводів не заявляла. Між тим відповідно до ст.. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що між сторонами по справі не було укладено письмового договору на постачання електроенергії також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, між сторонами існували фактичні цивільно-правові відносини, відповідно з якими відповідач постачав а позивач споживала електроенергію і вносила плату за спожиту електроенергію. Ці правовідносини регулюються вищезазначеними Правилами користування електричною енергією для населення.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не з»ясував дійсного розміру заборгованості за спожиту електроенергію також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, заборгованість позивачки за спожиту електроенергію за станом на 23.02.2005 року складала 99 грн.09 коп. і будь-яких доказів, які б спростовували цей висновок суду першої інстанції позивач також не надала.
З огляду на наведене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог процесуального і матеріального права і підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст..ст.303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 22 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення.