Судове рішення #1918518
УХВАЛА

УХВАЛА

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2007 року                                                                       м.  Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі :

головуючого - Вотьканича Ф.А..,

суддів - Симаченко Л. І.,  Дорчинець С.  Г.,

з участю прокурора - Сирохман Л. І.,

ОСОБА_1  та його захисника - ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією старшого помічника прокурора Тячівського району на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2006 року.

Цією постановою кримінальну справу щодо

ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,  уродженця с.  М.  Угольки Тячівського району Закарпатської області,  несудимого,

обвинуваченого у вчиненні злочинів,  передбачених ч. 5  ст.  191; ч. 2  ст.  15 ч. 5  ст.  191; ч. 2  ст.  366 КПК України повернуто прокуророві на додаткове розслідування.

Органом досудового слідства ОСОБА_1  обвинувачувався у тому,  що,  працюючи головою фермерського господарства «ОСОБА_1» та будучи службовою особою,  на протязі червня 1994 року - квітня 2000 року,  зловживаючи службовим становищем шляхом складання та послідуючого надання в державні органи завідомо неправдивих документів вчинив розкрадання державного майна в особливо великих розмірах на суму 1 762434 гривні,  замах на розкрадання державного майна в особливо великих розмірах на суму 1 510000 гривень та службове підроблення при таких обставинах.

1 червня 1994 року він разом з ОСОБА_3  підготували та направили листи № 25 та № 28 у Міністерства фінансів та сільського господарства,  Фонд підтримки фермерських господарств та в банк «Україна» про часткову компенсацію з державного бюджету витрат на нібито незавершені будівництвом об'єкти соціальної сфери,  які самовільно були побудовані ОСОБА_1  та на відшкодування яких він не мав права.

 

Справа: to 11 - 332/06 p.                                                  номер статистичного звіту 6

Головуючий у першій інстанції:  Розман м. м.  доповідач:   Симаченко Л.І.

 

2

На початку липня 1994 року ОСОБА_1  склав довідку - розрахунок витрат на будівництво об'єктів загальною вартістю 1390000 гривень,  куди вніс завідомо неправдиві відомості стосовно кошторисної вартості будівельних робіт та обсягів будівництва,  зокрема : завищив розмір витрат на будіництво дитячого садка на суму 100000 гривень; неповної середньої школи в с.  М.  Уголька в сумі 450000 гривень,  будівництво якої насправді проводилось за рахунок коштів сільради; вніс витрати,  які не підлягали відшкодуванню,  що стосувались будівництва їдальні,  готелю,  амбулаторії в сумі 190000 гривень,  житлового будинку в сумі 350000 гривень та робіт по благоустрою с.  Угольки в сумі 300000 гривень.

Після підписання довідки посадовими особами Тячівської райдержадміністрації Митровкою Ю. М. ,  Стойкою І. Ф. і Пацалюком В. Г. від імені Габора І. М.  та видачі першим заступником начальника управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Рациним І. І. й начальником облфінуправління Білеєм Ю. П. супровідних листів ОСОБА_1  направив ці документи у Міністерство Фінансів України,  яке підготувало довідку про зміну балансу доходів і видатків ФГ «ОСОБА_1» на 1994 рік,  на підставі чого Національним банком України з бюджету цільовим призначенням було перераховано 69500 гривень,  якими підсудний розпорядився на власний розсуд.

В жовтні 1994 року він склав ще одну фіктивну довідку - розрахунок за 9 місяців 1994 року на загальну суму 340000 гривень,  в яку включив витрати на будівництво об'єктів соціальної сфери,  у тому числі і тих самих,  що були у попередній довідці,  в результаті чого отримав компенсацію у розмірі 69500 гривень. Зокрема,  у довідку були включені дані щодо робіт по будівництву зазначених в попередній довідці : дитячого садка в сумі 100000 гривень; неповної середньої школи в с.  М.  Уголька -145000 гривень; житлового будинку - 35000 гривень; по благоустрою с.  Угольки в сумі 50000 гривень,  а також по будівництву п'яти двоповерхових будинків для тваринників в сумі 100000 гривень,  вказавши неправдиву інформацію щодо їх розташування у трудонедостатніх населених пунктах.

Дана довідка була підписана і завірена посадовими особами Тячівської райдержадміністрації ОСОБА_3  і Митровкою Ю. М. . Після чого начальник управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Сабелко О. М.  та начальник облфінуправління Білей Ю. П. видали до неї супровідні листи. Однак,  із - за відсутності необхідних даних щодо будівництва житла у трудонедостатніх населених пунктах Міністерством фінансів України у видачі компенсації було відмовлено.

Бажаючи довести злочинний намір до кінця,  ОСОБА_1  звернувся до

голови Тячівської райдержадміністрації Банка В. М.  та першого заступника голови

Закарпатської обласної ради Приходька В. О. з проханням видати відповідні документи.

14 грудня 1994 року йому було видано лист № 274 за підписом Банка В. М. ,  в якому

містилися    неправдиві    відомості    щодо    розташування          ФГ    «ОСОБА_1»    у

трудонедостатньому населеному пункті - присілку Мираво Тячівського району,  а 19 грудня 1994 року - лист № 06 - 11 - 472 за підписом Приходька В. О. на адресу Міністерства фінансів та Міністерства сільського господарства і продовольства України,  в якому були підтверджені ці неправдиві відомості. Дані листи ОСОБА_1  додав до попередньо відправлених документів,  в результаті чого Міністерство Фінансів України підготувало довідку про зміну    балансу доходів і видатків ФГ 

 

«ОСОБА_1»,  а Національним банком України з бюджету цільовим призначенням було перераховано 409500 гривень,  якими ОСОБА_1  розпорядився на власний розсуд.

У січні 1995 року,  діючи за цією ж схемою,  підсудний склав довідку -розрахунок остаточних витрат за 1994 рік,  в яку втретє включив розходи на будівництво: дитячого садка в сумі 10000 гривень; неповної середньої школи в с.  М.  Уголька - 195000 гривень; житлового будинку - 35000 гривень; робіт по благоустрою с Угольки в сумі 50000 гривень та вдруге - витрати на будівництво п'яти двоповерхових будинків для тваринників в сумі 120000 гривень й амбулаторії фізкультурно -оздоровчого типу в сумі 70000 гривень,  зазначивши неправдиву інформацію щодо їх належності до об'єктів соціальної сфери,  розміру фактичних витрат на будівництво та отримання компенсації в попередні роки,  розташування у трудонедостатніх населених пунктах,  тощо. Після її підписання посадовими особами - ОСОБА_3 ,  Митровкою О. М. ,  Сабелком О. М.  ,  Білеєм Ю. П. та видачі фіктивних листів №06 - 7/ 267 від 6 березня 1995 року та №1320 від 24 березня 1995 року,  підписаних Приходьком В. О. та Банком В. М.  за розпорядженням Міністерства фінансів Національний банк України прерахував на адресу ФГ «ОСОБА_1» у березні 1995 року 65260 гривень та у листопаді 1995 року - 74740 гривень.

У жовтні 1995 року підсудний у фіктивній довідці - розрахунку витрат за 10 місяців 1995 року зазначив,  крім вказаних вище об'єктів,  витрати на будівництво будинку для престарілих в сумі 200000 гривень і автодороги в сумі 300000 гривень. Після підписання довідки й відповідних листів посадовими особами Митровкою Ю. М. ,  Драбюком В. Г ,  Середяком В. В.,  Данчою М.  Д. та Приходьком В. О. Міністерство фінансів провело зміну балансу доходів та видатків,  в результаті чого на адресу ФГ «ОСОБА_1» було перераховано 275000 гривень,  якими підсудний розпорядився на власний розсуд.

В січні 1996 року ОСОБА_1 ,  не отримавши всіх запланованих ним коштів з державного бюджету за 1995 рік,  склав завідомо неправдиву довідку - розрахунок,  в яку включив ті ж самі об'єкти на загальну суму 419000 гривень. Довідка була підписана ОСОБА_3  та Митровкою Ю. М.  Підписи начальника облфінуправління Драбюка В. Г. та заступника начальника управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Середяка В. В. підсудний підробив. Шляхом монтажу він виготовив ксерокопії супровідного листа на адресу Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України за № 2634/06 - 9 від 19 січня 1996 року та відправив телеграму за № 4/ 701 на ім'я заступника міністра Яковенка В. П. від імені начальника управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Грички І. Ю. з проханням включити до відшкодування заявлені витрати. Однак,  перевіркою,  проведеною Міністерством сільського господарства і продовольства у відшкодуванні витрат було відмовлено,  але 16 травня 1996 року комісією Закарпатської облдержадміністрації розмір витрат було завищено на суму 2655500 гривень.

В грудні 1997 року ОСОБА_1  склав іншу завідомо неправдиву довідку -розрахунок за 1995 рік,  в якій зазначив витрати на ті ж самі об'єкти в сумі 2395000 гривень. Дану довідку підписали Табор І. М. ,  Митровка Ю. М.  Садварі Ю. Ю. і Драбюк В. Г.. В результаті Міністерством фінансів України та Міністерством агропромислового комплексу було прийнято рішення про проведення взаємозаліків по відшкодуванню 

 

витрат. 7-8 липня 1998 року відповідно до наказу № 16,  виданого ОСОБА_3  ОСОБА_1  разом з керівниками 19 підприємств та господарств Закарпатської області склали завідомо неправдиві акти звірки розрахунків між розпорядниками коштів та платниками податків,  на підставі яких була списана заборгованість та на протязі липня

·  грудня 1998 року підсудний отримав від підприємств - учасників взаємозаліку товарно

·  матеріальні цінності на загальну суму 868434 гривень.

Таким чином,  упродовж червня 1994 року - квітня 2000 року шляхом зловживання службовим становищем ОСОБА_1  було викрадено державне майно загальною вартістю 1 762 434 гривні та вчинено замах на викрадення 1 510 000 гривень,  які він не отримав по незалежним від його волі причинам.

Направляючи справу на додаткове розслідування,  суд в постанові зазначив,  що досудове слідство проведено однобічно та неповно,  по справі допущені порушення кримінально - процесуального закону,  які унеможливили розгляд справи відповідно до вимог  ст.  22 КПК України. В порушення  ст.  26 КПК України в окреме провадження було виділено справу по факту пособництва посадових осіб Закарпатської облдержадміністрації,  Міністерства фінансів України,  Міністерства сільського господарства і продовольства України у розкраданні бюджетних коштів та у посадовому підлогу,  що перешкодило дослідженню обставин справи в повному обсязі. По справі необхідно більш ретельно дослідити обставини щодо оформлення документів всіма особами,  причетними до отримання ОСОБА_1  коштів з державного бюджету та усунути суперечності у пред'явленому йому обвинуваченні щодо використання завідомо підроблених документів.

Не погоджуючись з висновками суду,  прокурор в апеляції зазначив,  що рішення про направлення справи на додаткове розслідування є необгрунтованим і передчасним.  Слідством зібрано достатньо доказів щодо винуватості ОСОБА_1 ,  які суд не дослідив та не допитав всіх свідків,  зазначених в обвинувальному висновку.

Заслухавши доповідь судді,  думку прокурора,  який просив скасувати постанову суду з зазначених в поданні підстав,  пояснення ОСОБА_1  та його захисника про залишення постанови суду без зміни,  перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів вважає,  що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається,  що ОСОБА_1  було пред'явлено

обвинувачення у вчиненні розкрадання бюджетних коштів шляхом зловживання

посадовою особою своїм посадовим становищем в особливо великих розмірах,  замаху

на таке розкрадання та службовому підлогу,  вчинених завдяки зловживанню владою

посадовими особами Тячівської райдержадміністрації Банком В. М. ,  ОСОБА_3  і

Митровкою     Ю.     М.      за     пособництвом         посадових     осіб     Закарпатської

облдержадміністрації,    Міністерства   фінансів   України   та  Міністерства   сільського господарства і продовольства України.

Кримінальну справу щодо посадових осіб Закарпатської облдержадміністрації,  Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України під час досудового слідства,  а саме 14 серпня 2001 року було виділено в окреме провадження. ( т. 68. а. с. 121 - 126). 

 

Справу стосовно ОСОБА_1 ,  Банка В. М. ,  Габора I. М. ,  Митровки Ю. М. ,  що надійшла з обвинувальним висновком до суду в частині обвинувачення Банка В. М. ,  Габора І. М. ,  Митровки Ю. М.  було також виділено і направлено для проведення додаткового розслідування. Підставою для додаткового розслідування суд зазначив неповноту та неправильність досудового слідства,  які полягали у порушенні слідством вимог  ст.  26 КПК України щодо виділення в окреме провадження кримінальної справи відносно посадових осіб Закарпатської облдержадміністрації,  Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України. Суд вказав в постанові,  що допущені цими особами порушення ряду нормативних актів та вказівок щодо їх виконання не могли створити реальної можливості для заподіяння тяжких наслідків державі без наявності відповідних порушень з боку посадових осіб вищестоящих інстанцій,  а тому з урахуванням специфіки злочинів,  вчинених у сфері службової діяльності таке виділення справи унеможливило всебічне,  повне й об'єктивне дослідження обставин справи й вирішення питання щодо винуватості зазначених осіб.. При цьому ті ж самі доводи відносно ОСОБА_1  суд визнав на той час передчасними. (т. 79 а. с.  60 - 83 ). Дана постанова набула законної сили 13 червня 2006 року. ( т. 80 а. с 83-109 )

Продовживши слухання справи щодо ОСОБА_1  по суті та дослідивши зібрані докази,  суд все ж таки прийшов до висновку про необхідність її направлення на додаткове розслідування з підстав неповноти та неправильності досудового слідства,  зокрема порушення слідством вимог  ст.  26 КПК України при виділенні в окреме провадження справи щодо посадових осіб,  причетних до фінансування з державного бюджету витрат на будівництво об'єктів соціальної сфери.

З даним висновком суду не можна не погодитись,  оскільки відповідно до вимог п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства,  що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» справи про злочини,  вчинені у співучасті,  мають розглядатись в одному провадженні. Встановлення всього кола осіб,  причетних до вчинення злочинних дій є обов'язком слідчого органу.

З матеріалів справи вбачається,  що без оформлення відповідних документів зазначеними посадовими особами як районного,  так і обласного рівнів,  а також посадовими особами відповідних міністерств ОСОБА_1  не зміг би отримати з державного бюджету вказані в обвинуваченні кошти. Його дії тісно пов'язані з діями цих осіб,  а тому виділення справ в окреме провадження щодо будь - кого з них може негативно відбитися на всебічності,  повноті й об'єктивності дослідження і вирішення даної справи,  правильності визначення ролі і ступеня вини кожного з його учасників. За правилами ч. ч. 1,  2  ст.  26 КПК України виділення справи допускається тільки у випадках,  які викликаються необхідністю,  а таких по справі встановлено не було.

До того ж,  відповідно до вимог ч. 2  ст.  21,  ч. ч. 1, 2  ст.  24 Конституції України,  громадяни України мають рівні конституційні права і свободи і є рівними перед законом.  Принцип невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини у повній мірі розповсюджується і на передбачені кримінально - процесуальним законом права учасників кримінального процесу,  а здійснення правосуддя на засадах рівності згідно  ст.  16 КПК України передбачає,  що жодна обставина не може бути підставою для запровадження будь - яких обмежень,  що виходять за межі приписів кримінально -процесуального закону щодо прав і обов'язків всіх учасників процесу.

 

Крім того,  в матеріалах справи містяться три постанови прокурора про зміну обвинувачення ОСОБА_1  в суді. Постановою від 8 вересня 2005 року йому змінено обвинувачення зі  ст.  86-1;  ст.   ст.  17,  86 - 1 та ч. 2  ст.  172 КК України в редакції 1960 року на ч. 5  ст.  185; ч. 2  ст.  15,  ч. 5  ст.  185 та ч. 2  ст.  366 КК України в редакції 2001 року. Постановою від 26 грудня 2005 року - з ч. 5  ст.  185; ч. 2  ст.  15,  ч. 5  ст.  185 КК України на ч. 4  ст.  190; ч. 2  ст.  15,    ч. 4  ст.  190 КК України і постановою від

1  лютого 2006 року з ч. 4  ст.  190; ч. 2  ст.  15,    ч. 4  ст.  190 КК України на ч. 5  ст.  191; ч.

2   ст.  15,  ч. 5  ст.  191 КК України. При цьому в двох останніх постановах не зазначено висновків прокурора щодо службового підлогу,  у вчиненні якого первісно обвинувачувався ОСОБА_1  та дії якого в цій частині були постановою від 8 вересня 2005 року кваліфіковані за ч. 2  ст.  366 КК України. До того ж,  запропонована прокурором остання зміна обвинувачення призвела до погіршення становища підсудного та до невідповідності кримінально - правової оцінки вчинених ним дій встановленим слідством фактичним обставинам справи. (т. 78 а. с.  173 - 215,  а. с.  274 -289,  т. 79 а. с.  84 - 86).

Враховуючи,  що зазначені недоліки перешкоджають судовому розгляду справи і не можуть бути усунуті в судовому засіданні,  висновки суду про повернення справи прокуророві для організації додаткового розслідування і в цій частині повністю відповідають вимогам ч. 1  ст.  281 КПК України,  є правильними і законними.

Посилання апелянта на те,  що рішення суду є передчасним,  оскільки по справі не допитано всіх свідків,  включених до обвинувального висновку,  є надуманим.  В апеляції не зазначено навіть прізвищ цих свідків і не вказано для дослідження яких саме обставин,  що мають значення для вирішення справи їх необхідно  допитати.

Будь - яких інших заслуговуючих на увагу доводів щодо незаконності прийнятого рішення в апеляції не наведено.

Постанова суду є обґрунтованою,  а зазначені в ній недоліки підлягають усуненню під час проведення додаткового розслідування у відповідності до вимог кримінально - процесуального закону.

Керуючись  ст.   ст.  365,  366 КПК України,  апеляційний суд Закарпатської області

 

УХВАЛИВ:

 

Постанову Тячівського районного суду від 18 грудня 2006 року про повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 прокуророві на додаткове розслідування залишити без зміни,  апеляцію прокурора - без задоволення. 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація