УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 червня 2007 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі :
головуючого - Вотьканича Ф.А..,
суддів - Симаченко Л. І., Дорчинець С. Г.,
з участю прокурора - Сирохман Л. І.,
ОСОБА_1 та його захисника - ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією старшого помічника прокурора Тячівського району на постанову Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 грудня 2006 року.
Цією постановою кримінальну справу щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця с. М. Угольки Тячівського району Закарпатської області, несудимого,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 15 ч. 5 ст. 191; ч. 2 ст. 366 КПК України повернуто прокуророві на додаткове розслідування.
Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що, працюючи головою фермерського господарства «ОСОБА_1» та будучи службовою особою, на протязі червня 1994 року - квітня 2000 року, зловживаючи службовим становищем шляхом складання та послідуючого надання в державні органи завідомо неправдивих документів вчинив розкрадання державного майна в особливо великих розмірах на суму 1 762434 гривні, замах на розкрадання державного майна в особливо великих розмірах на суму 1 510000 гривень та службове підроблення при таких обставинах.
1 червня 1994 року він разом з ОСОБА_3 підготували та направили листи № 25 та № 28 у Міністерства фінансів та сільського господарства, Фонд підтримки фермерських господарств та в банк «Україна» про часткову компенсацію з державного бюджету витрат на нібито незавершені будівництвом об'єкти соціальної сфери, які самовільно були побудовані ОСОБА_1 та на відшкодування яких він не мав права.
Справа: to 11 - 332/06 p. номер статистичного звіту 6
Головуючий у першій інстанції: Розман м. м. доповідач: Симаченко Л.І.
2
На початку липня 1994 року ОСОБА_1 склав довідку - розрахунок витрат на будівництво об'єктів загальною вартістю 1390000 гривень, куди вніс завідомо неправдиві відомості стосовно кошторисної вартості будівельних робіт та обсягів будівництва, зокрема : завищив розмір витрат на будіництво дитячого садка на суму 100000 гривень; неповної середньої школи в с. М. Уголька в сумі 450000 гривень, будівництво якої насправді проводилось за рахунок коштів сільради; вніс витрати, які не підлягали відшкодуванню, що стосувались будівництва їдальні, готелю, амбулаторії в сумі 190000 гривень, житлового будинку в сумі 350000 гривень та робіт по благоустрою с. Угольки в сумі 300000 гривень.
Після підписання довідки посадовими особами Тячівської райдержадміністрації Митровкою Ю. М. , Стойкою І. Ф. і Пацалюком В. Г. від імені Габора І. М. та видачі першим заступником начальника управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Рациним І. І. й начальником облфінуправління Білеєм Ю. П. супровідних листів ОСОБА_1 направив ці документи у Міністерство Фінансів України, яке підготувало довідку про зміну балансу доходів і видатків ФГ «ОСОБА_1» на 1994 рік, на підставі чого Національним банком України з бюджету цільовим призначенням було перераховано 69500 гривень, якими підсудний розпорядився на власний розсуд.
В жовтні 1994 року він склав ще одну фіктивну довідку - розрахунок за 9 місяців 1994 року на загальну суму 340000 гривень, в яку включив витрати на будівництво об'єктів соціальної сфери, у тому числі і тих самих, що були у попередній довідці, в результаті чого отримав компенсацію у розмірі 69500 гривень. Зокрема, у довідку були включені дані щодо робіт по будівництву зазначених в попередній довідці : дитячого садка в сумі 100000 гривень; неповної середньої школи в с. М. Уголька -145000 гривень; житлового будинку - 35000 гривень; по благоустрою с. Угольки в сумі 50000 гривень, а також по будівництву п'яти двоповерхових будинків для тваринників в сумі 100000 гривень, вказавши неправдиву інформацію щодо їх розташування у трудонедостатніх населених пунктах.
Дана довідка була підписана і завірена посадовими особами Тячівської райдержадміністрації ОСОБА_3 і Митровкою Ю. М. . Після чого начальник управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Сабелко О. М. та начальник облфінуправління Білей Ю. П. видали до неї супровідні листи. Однак, із - за відсутності необхідних даних щодо будівництва житла у трудонедостатніх населених пунктах Міністерством фінансів України у видачі компенсації було відмовлено.
Бажаючи довести злочинний намір до кінця, ОСОБА_1 звернувся до
голови Тячівської райдержадміністрації Банка В. М. та першого заступника голови
Закарпатської обласної ради Приходька В. О. з проханням видати відповідні документи.
14 грудня 1994 року йому було видано лист № 274 за підписом Банка В. М. , в якому
містилися неправдиві відомості щодо розташування ФГ «ОСОБА_1» у
трудонедостатньому населеному пункті - присілку Мираво Тячівського району, а 19 грудня 1994 року - лист № 06 - 11 - 472 за підписом Приходька В. О. на адресу Міністерства фінансів та Міністерства сільського господарства і продовольства України, в якому були підтверджені ці неправдиві відомості. Дані листи ОСОБА_1 додав до попередньо відправлених документів, в результаті чого Міністерство Фінансів України підготувало довідку про зміну балансу доходів і видатків ФГ
«ОСОБА_1», а Національним банком України з бюджету цільовим призначенням було перераховано 409500 гривень, якими ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд.
У січні 1995 року, діючи за цією ж схемою, підсудний склав довідку -розрахунок остаточних витрат за 1994 рік, в яку втретє включив розходи на будівництво: дитячого садка в сумі 10000 гривень; неповної середньої школи в с. М. Уголька - 195000 гривень; житлового будинку - 35000 гривень; робіт по благоустрою с Угольки в сумі 50000 гривень та вдруге - витрати на будівництво п'яти двоповерхових будинків для тваринників в сумі 120000 гривень й амбулаторії фізкультурно -оздоровчого типу в сумі 70000 гривень, зазначивши неправдиву інформацію щодо їх належності до об'єктів соціальної сфери, розміру фактичних витрат на будівництво та отримання компенсації в попередні роки, розташування у трудонедостатніх населених пунктах, тощо. Після її підписання посадовими особами - ОСОБА_3 , Митровкою О. М. , Сабелком О. М. , Білеєм Ю. П. та видачі фіктивних листів №06 - 7/ 267 від 6 березня 1995 року та №1320 від 24 березня 1995 року, підписаних Приходьком В. О. та Банком В. М. за розпорядженням Міністерства фінансів Національний банк України прерахував на адресу ФГ «ОСОБА_1» у березні 1995 року 65260 гривень та у листопаді 1995 року - 74740 гривень.
У жовтні 1995 року підсудний у фіктивній довідці - розрахунку витрат за 10 місяців 1995 року зазначив, крім вказаних вище об'єктів, витрати на будівництво будинку для престарілих в сумі 200000 гривень і автодороги в сумі 300000 гривень. Після підписання довідки й відповідних листів посадовими особами Митровкою Ю. М. , Драбюком В. Г , Середяком В. В., Данчою М. Д. та Приходьком В. О. Міністерство фінансів провело зміну балансу доходів та видатків, в результаті чого на адресу ФГ «ОСОБА_1» було перераховано 275000 гривень, якими підсудний розпорядився на власний розсуд.
В січні 1996 року ОСОБА_1 , не отримавши всіх запланованих ним коштів з державного бюджету за 1995 рік, склав завідомо неправдиву довідку - розрахунок, в яку включив ті ж самі об'єкти на загальну суму 419000 гривень. Довідка була підписана ОСОБА_3 та Митровкою Ю. М. Підписи начальника облфінуправління Драбюка В. Г. та заступника начальника управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Середяка В. В. підсудний підробив. Шляхом монтажу він виготовив ксерокопії супровідного листа на адресу Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України за № 2634/06 - 9 від 19 січня 1996 року та відправив телеграму за № 4/ 701 на ім'я заступника міністра Яковенка В. П. від імені начальника управління сільського господарства і продовольства облдержадміністрації Грички І. Ю. з проханням включити до відшкодування заявлені витрати. Однак, перевіркою, проведеною Міністерством сільського господарства і продовольства у відшкодуванні витрат було відмовлено, але 16 травня 1996 року комісією Закарпатської облдержадміністрації розмір витрат було завищено на суму 2655500 гривень.
В грудні 1997 року ОСОБА_1 склав іншу завідомо неправдиву довідку -розрахунок за 1995 рік, в якій зазначив витрати на ті ж самі об'єкти в сумі 2395000 гривень. Дану довідку підписали Табор І. М. , Митровка Ю. М. Садварі Ю. Ю. і Драбюк В. Г.. В результаті Міністерством фінансів України та Міністерством агропромислового комплексу було прийнято рішення про проведення взаємозаліків по відшкодуванню
витрат. 7-8 липня 1998 року відповідно до наказу № 16, виданого ОСОБА_3 ОСОБА_1 разом з керівниками 19 підприємств та господарств Закарпатської області склали завідомо неправдиві акти звірки розрахунків між розпорядниками коштів та платниками податків, на підставі яких була списана заборгованість та на протязі липня
· грудня 1998 року підсудний отримав від підприємств - учасників взаємозаліку товарно
· матеріальні цінності на загальну суму 868434 гривень.
Таким чином, упродовж червня 1994 року - квітня 2000 року шляхом зловживання службовим становищем ОСОБА_1 було викрадено державне майно загальною вартістю 1 762 434 гривні та вчинено замах на викрадення 1 510 000 гривень, які він не отримав по незалежним від його волі причинам.
Направляючи справу на додаткове розслідування, суд в постанові зазначив, що досудове слідство проведено однобічно та неповно, по справі допущені порушення кримінально - процесуального закону, які унеможливили розгляд справи відповідно до вимог ст. 22 КПК України. В порушення ст. 26 КПК України в окреме провадження було виділено справу по факту пособництва посадових осіб Закарпатської облдержадміністрації, Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства і продовольства України у розкраданні бюджетних коштів та у посадовому підлогу, що перешкодило дослідженню обставин справи в повному обсязі. По справі необхідно більш ретельно дослідити обставини щодо оформлення документів всіма особами, причетними до отримання ОСОБА_1 коштів з державного бюджету та усунути суперечності у пред'явленому йому обвинуваченні щодо використання завідомо підроблених документів.
Не погоджуючись з висновками суду, прокурор в апеляції зазначив, що рішення про направлення справи на додаткове розслідування є необгрунтованим і передчасним. Слідством зібрано достатньо доказів щодо винуватості ОСОБА_1 , які суд не дослідив та не допитав всіх свідків, зазначених в обвинувальному висновку.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив скасувати постанову суду з зазначених в поданні підстав, пояснення ОСОБА_1 та його захисника про залишення постанови суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було пред'явлено
обвинувачення у вчиненні розкрадання бюджетних коштів шляхом зловживання
посадовою особою своїм посадовим становищем в особливо великих розмірах, замаху
на таке розкрадання та службовому підлогу, вчинених завдяки зловживанню владою
посадовими особами Тячівської райдержадміністрації Банком В. М. , ОСОБА_3 і
Митровкою Ю. М. за пособництвом посадових осіб Закарпатської
облдержадміністрації, Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України.
Кримінальну справу щодо посадових осіб Закарпатської облдержадміністрації, Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України під час досудового слідства, а саме 14 серпня 2001 року було виділено в окреме провадження. ( т. 68. а. с. 121 - 126).
Справу стосовно ОСОБА_1 , Банка В. М. , Габора I. М. , Митровки Ю. М. , що надійшла з обвинувальним висновком до суду в частині обвинувачення Банка В. М. , Габора І. М. , Митровки Ю. М. було також виділено і направлено для проведення додаткового розслідування. Підставою для додаткового розслідування суд зазначив неповноту та неправильність досудового слідства, які полягали у порушенні слідством вимог ст. 26 КПК України щодо виділення в окреме провадження кримінальної справи відносно посадових осіб Закарпатської облдержадміністрації, Міністерства фінансів України та Міністерства сільського господарства і продовольства України. Суд вказав в постанові, що допущені цими особами порушення ряду нормативних актів та вказівок щодо їх виконання не могли створити реальної можливості для заподіяння тяжких наслідків державі без наявності відповідних порушень з боку посадових осіб вищестоящих інстанцій, а тому з урахуванням специфіки злочинів, вчинених у сфері службової діяльності таке виділення справи унеможливило всебічне, повне й об'єктивне дослідження обставин справи й вирішення питання щодо винуватості зазначених осіб.. При цьому ті ж самі доводи відносно ОСОБА_1 суд визнав на той час передчасними. (т. 79 а. с. 60 - 83 ). Дана постанова набула законної сили 13 червня 2006 року. ( т. 80 а. с 83-109 )
Продовживши слухання справи щодо ОСОБА_1 по суті та дослідивши зібрані докази, суд все ж таки прийшов до висновку про необхідність її направлення на додаткове розслідування з підстав неповноти та неправильності досудового слідства, зокрема порушення слідством вимог ст. 26 КПК України при виділенні в окреме провадження справи щодо посадових осіб, причетних до фінансування з державного бюджету витрат на будівництво об'єктів соціальної сфери.
З даним висновком суду не можна не погодитись, оскільки відповідно до вимог п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» справи про злочини, вчинені у співучасті, мають розглядатись в одному провадженні. Встановлення всього кола осіб, причетних до вчинення злочинних дій є обов'язком слідчого органу.
З матеріалів справи вбачається, що без оформлення відповідних документів зазначеними посадовими особами як районного, так і обласного рівнів, а також посадовими особами відповідних міністерств ОСОБА_1 не зміг би отримати з державного бюджету вказані в обвинуваченні кошти. Його дії тісно пов'язані з діями цих осіб, а тому виділення справ в окреме провадження щодо будь - кого з них може негативно відбитися на всебічності, повноті й об'єктивності дослідження і вирішення даної справи, правильності визначення ролі і ступеня вини кожного з його учасників. За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 26 КПК України виділення справи допускається тільки у випадках, які викликаються необхідністю, а таких по справі встановлено не було.
До того ж, відповідно до вимог ч. 2 ст. 21, ч. ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України, громадяни України мають рівні конституційні права і свободи і є рівними перед законом. Принцип невідчужуваності та непорушності прав і свобод людини у повній мірі розповсюджується і на передбачені кримінально - процесуальним законом права учасників кримінального процесу, а здійснення правосуддя на засадах рівності згідно ст. 16 КПК України передбачає, що жодна обставина не може бути підставою для запровадження будь - яких обмежень, що виходять за межі приписів кримінально -процесуального закону щодо прав і обов'язків всіх учасників процесу.
Крім того, в матеріалах справи містяться три постанови прокурора про зміну обвинувачення ОСОБА_1 в суді. Постановою від 8 вересня 2005 року йому змінено обвинувачення зі ст. 86-1; ст. ст. 17, 86 - 1 та ч. 2 ст. 172 КК України в редакції 1960 року на ч. 5 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 та ч. 2 ст. 366 КК України в редакції 2001 року. Постановою від 26 грудня 2005 року - з ч. 5 ст. 185; ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 185 КК України на ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України і постановою від
1 лютого 2006 року з ч. 4 ст. 190; ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України на ч. 5 ст. 191; ч.
2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України. При цьому в двох останніх постановах не зазначено висновків прокурора щодо службового підлогу, у вчиненні якого первісно обвинувачувався ОСОБА_1 та дії якого в цій частині були постановою від 8 вересня 2005 року кваліфіковані за ч. 2 ст. 366 КК України. До того ж, запропонована прокурором остання зміна обвинувачення призвела до погіршення становища підсудного та до невідповідності кримінально - правової оцінки вчинених ним дій встановленим слідством фактичним обставинам справи. (т. 78 а. с. 173 - 215, а. с. 274 -289, т. 79 а. с. 84 - 86).
Враховуючи, що зазначені недоліки перешкоджають судовому розгляду справи і не можуть бути усунуті в судовому засіданні, висновки суду про повернення справи прокуророві для організації додаткового розслідування і в цій частині повністю відповідають вимогам ч. 1 ст. 281 КПК України, є правильними і законними.
Посилання апелянта на те, що рішення суду є передчасним, оскільки по справі не допитано всіх свідків, включених до обвинувального висновку, є надуманим. В апеляції не зазначено навіть прізвищ цих свідків і не вказано для дослідження яких саме обставин, що мають значення для вирішення справи їх необхідно допитати.
Будь - яких інших заслуговуючих на увагу доводів щодо незаконності прийнятого рішення в апеляції не наведено.
Постанова суду є обґрунтованою, а зазначені в ній недоліки підлягають усуненню під час проведення додаткового розслідування у відповідності до вимог кримінально - процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд Закарпатської області
УХВАЛИВ:
Постанову Тячівського районного суду від 18 грудня 2006 року про повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 прокуророві на додаткове розслідування залишити без зміни, апеляцію прокурора - без задоволення.