Справа № 331/1722/25

Провадження № 1-кс/331/598/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2025 року                                                         м. Запоріжжя

Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області старшого лейтенанта юстиції ОСОБА_3 про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025080000000448 від 21.03.2025 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий 1-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області старший лейтенант юстиції ОСОБА_3 звернулася до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з клопотанням, яке погоджене прокурором, про арешт майна за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22025080000000448 від 21.03.2025 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що слідчим відділом УСБУ Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000448 від 21.03.2025 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що громадянка України ОСОБА_4 не раніше 01 січня 2023 року, перебуваючи на тимчасово окупованій території с. Велика Білозерка Великобілозерської сільської територіальної громади Запорізької області, діючи умисно, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої зф держави-агресора рф, будучи обізнаною про наслідки здійснення колабораційної діяльності та маючи можливість виїхати на підконтрольну Україні територію, добровільно прийняла пропозицію від невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників зф держави-агресора рф та зайняла посаду «керівника Великобілозерської клієнтської служби пенсійного фонду» (мовою оригіналу – «руководитель Великобелозерской клиентской службы пенсионного фонда») – незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території с. Велика Білозерка Великобілозерської сільської територіальної громади Запорізької області (мовою оригіналу – «клиентская служба (на правах отдела) в Великобелозерском районе отделения социального фонда россии по Запорожской области»), пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у тому числі особисто оформлювала СНІЛС (унікальний номер індивідуального особового рахунку застрахованої особі в системі обов`язкового пенсійного страхування рф) для місцевих жителів тимчасово окупованої території с. Велика Білозерка Великобілозерської сільської територіальної громади Василівського району Запорізької області, а також надавала соціальні послуги для окремих категорій громадян.

13.03.2025 старшим слідчим СВ УСБУ в Запорізькій області за погодженням із прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, та відповідно до вимог ст.ст. 111, 135 ч. 8, 276-278 КПК України належним чином повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

21.03.2025 із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №22022080000000102 від 29.03.2022 матеріали відносно підозрюваної ОСОБА_4 прокурором виділені в окреме кримінальне провадження №22025080000000448 від 21.03.2025.

Також старший слідчий звертає увагу на те, що санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України, за якою ОСОБА_4 повідомлено про підозру, передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Тому, з урахуванням санкції ч. 5 ст. 111-1 КК України орган досудового розслідування відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 170 КПК України повинен вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні з метою його конфіскації.

Зокрема, під час досудового розслідування встановлено, що у власності підозрюваної ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , наявне таке нерухоме майно: земельна ділянка з кадастровим номером 2321186500:08:001:0031, площею 1,6 га, яка знаходиться у приватній власності підозрюваної з розміром частки 1/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 2166718823211, номер відомостей про речове право – 38326552.

У той же час, за твердженням старшого слідчого, наразі у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що наявні ризики відчуження наведеного вище майна з метою унеможливлення застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна та подальшої його конфіскації. Тому орган досудового розслідування вважає за доцільне здійснити розгляд цього клопотання без повідомлення підозрюваної та її захисника з метою запобігання настанню негативних наслідків для кримінального провадження.

У судове засідання старший слідчий ОСОБА_3 не з`явилася, але надала заяву про розгляд справи без її участі, клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Власниця майна та її захисник у судове засідання не викликалися відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України.

Слідчий суддя, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, дійшов таких висновків.

Із матеріалів справи встановлено, що у провадженні слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження №22025080000000448 від 21.03.2025 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України.

13.03.2025 старшим слідчим СВ УСБУ в Запорізькій області за погодженням із прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, та відповідно до вимог ст.ст. 111, 135 ч. 8, 276-278 КПК України належним чином повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що вона обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

21.03.2025 із матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №22022080000000102 від 29.03.2022 матеріали відносно підозрюваної ОСОБА_4 прокурором виділені в окреме кримінальне провадження №22025080000000448 від 21.03.2025.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.03.2025 у кримінальному провадженні №22025080000000448 від 21.03.2025 надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 24.03.2025 № 419265519, встановлено, що у власності підозрюваної ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , є таке нерухоме майно: земельна ділянка з кадастровим номером 2321186500:08:001:0031, площею 1,6 га, яка знаходиться у її приватній власності з розміром частки 1/1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 2166718823211, номер відомостей про речове право – 38326552. Також із вказаної інформації встановлено, що зазначена земельна ділянка перебуває в оренді у громадянки України ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) на підставі договору оренди землі від 20.11.2020.

Слідчим суддею враховано, що згідно із ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.

Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно із ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

За змістом ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В абз. 1 ч. 4 ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Тобто, за змістом вказаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

При вирішенні питання про накладення арешту на майно, яке перебуває у власності ОСОБА_4 , слідчий суддя також враховує згідно із ч.2 ст. 173 КПК України: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, слідчий суддя бере до уваги, що санкція ч.5 ст.111-1 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна або без такої.

Із матеріалів, долучених до клопотання, вбачається, що стороною кримінального провадження відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно ОСОБА_4 , оскільки на даний час ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, а санкція ч.5 ст.111-1 КК України передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна або без такої. Тобто, у випадку постановлення обвинувального вироку суду майно ОСОБА_4 може бути конфісковано в дохід держави.

Тому з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання на майно підозрюваної ОСОБА_4 має бути накладений арешт.

При цьому, розумність та співрозмірність обмеження права власності, яке матиме місце при накладенні арешту на дане майно, на переконання слідчого судді, відповідає завданням кримінального провадження і не матиме негативних наслідків для його власника.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Тому, керуючись ст. ст. 170, 172, 173, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт шляхом заборони відчуження та розпорядження, на майно, яке належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме: на земельну ділянку з кадастровим номером 2321186500:08:001:0031, площею 1,6 га, яка знаходиться у її приватній власності з розміром частки 1/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна – 2166718823211, номер відомостей про речове право – 38326552).

Роз`яснити, що згідно зі ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя                                                         ОСОБА_6