ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2025 р. Справа №921/740/21(921/387/23)

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.

суддів КРАВЧУК Н.М. СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання - БАБІЙ М.М.

за участю представників:

позивача: Шимечко А.Я. - арбітражний керуючий (ліквідатор);

відповідача: Лабай А.М. - адвокат;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Афіша» (вх.ЗАГС №01-05/2035/24 від 19.07.2024)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 02.05.2024 (повний текст - 01.07.2024., суддя Сидорук А.М.

у справі №921/740/21(921/387/23)

за позовом Приватного підприємства "Афіша" в особі ліквідатора Шимечка Андрія Ярославовича

до відповідача Приватне підприємство "Стелла-Плюс",

с. Великі Гаї, Тернопільський район, Тернопільська область

про витребування майна з чужого незаконного

володіння

в межах справи № 921/740/21

про банкрутство Приватного підприємства "Афіша"

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа №921/2/21 про банкрутство ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод», відкрита ухвалою суду від 14.07.2021.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 20.07.2022 у цій справі припинено процедуру розпорядження майном боржника, ПАТ «Тернопільський електромеханічний завод» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Шимечка А.Я.

Ухвалою суду суду першої інстанції від 27.06.2023 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №921/740/21(921/387/23) за позовом ПП «Афіша» до ПП «Стелла-Плюс» про витребування майна з чужого володіння в межах провадження справи № 921/740/21 про банкрутство ПП «Афіша».

Рішенням у цій справі від 02.05.2024 у задоволені позовних вимог відмовлено.

Таке рішення загалом мотивовано тим, що позивачем не доведено в ракурсі належності і допустимості доказів, їх оцінки (ст.ст. 76, 77 та 86 ГПК України), що позивачем із відповідачем було укладено інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 11.01.2019, який є єдиною підставою позовних вимог, оскільки позивачем до суду не надано його належним чином завірений примірник чи оригінал для огляду у судовому засіданні з урахуванням того, що існування такого договору заперечується відповідачем. При цьому, судом першої інстанції не застосовувалася ст. 79 ГПК України (вірогідність доказів).

Також суд першої інстанції послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 674/31/15-ц від 21.11.2018 про необхідність дослідження обставин справи та встановлення факту вибуття майна від законного власника та добросовісність набувача такого майна, в якого таке майно витребовується в ракурсі ст. 388 ЦК України..

Не погоджуючись із таким рішення, ПП «Афіша» подано до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, у якій просить суд її задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Така апеляційна скарга загалом мотивована тим, що:

- суд першої інстанції належним чином не дослідив та не надав юридичної оцінки перерахування грошових коштів позивачем із свого банківського рахунку на закупівлю у 12-ти суб`єктів господарювання (згідно переліку та зазначених сум з посиланням на укладені договори і пред`явлені до оплати рахунки) за послуги з інженерно-геодезичних вишуковуваних робіт та різні будівельні матеріали, які використані були відповідачем на виконання будівельних робіт згідно умов та предмету інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості від 11.01.2019, оригіналу якого у позивача хоча і немає, але його належним чином було надано суду від органу досудового розслідування, отриманого в межах кримінального провадження;

- суд першої інстанції у своєму рішенні суперечить сам собі зазначаючи про дефекти підписання інвестиційного договору та з іншої сторони про його відсутність в матеріалах справи як доказу - загалом;

- судом не досліджено обставин та не зроблено висновків з приводу укладання позивачем договорів з ПП «Водбур-Сервіс» та з ТОВ «Регіональний земельно-кадастровий центр «Галицькі землі» про проведення різного роду розвідувальних та вишуковувальних робіт перед початком будівництва саме на земельній ділянці у с.Великі Гаї по вул. Об`їзній, де знаходяться на даний час спірні об`єкти нерухомого майна;

- суд не врахував особливостей процедур банкрутства у якій така справа позовного провадження розглядається з огляду на те, що засновники (учасники) позивача та відповідача перебувають у родинних стосунках і очевидним є те, що в ракурсі ст. 14 ГПК України (диспозитивність господарського судочинства) колишні засновники чи керівники виконавчих органів боржника не зацікавлені у наданні чи визнанні доказів, які можуть бути підставою постановлення судом рішення не на їх користь при тих обставинах, що ліквідатор (арбітражний керуючий), вжив усіх передбачених законом дій в межах справи про банкрутство про отримання таких доказів та інших документів боржника (позивача у цьому позовному провадженні), які всупереч вимог закону не були йому передані колишнім керівником боржника, а суд в межах цього позовного провадження ухвалою від 08.02.2024 відмовив у задоволенні клопотання про витребування таких доказів.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін. Такі заперечення загалом зводяться до підстав та обставин, якими обґрунтоване судове рішення. Зокрема, що позивачем всупереч принципу диспозитивності господарського судочинства не доведено належними та допустимими доказами укладання спірного правочину від 11.01.2019, а подані копії такого інвестиційного договору не є належними доказами при відсутності оригіналу такого доказу. Проте, відповідач не вказує на відсутність взагалі обставин укладання та існування такого інвестиційного договору. Крім цього, посилається на окремі правові висновки Верховного Суду про неправильність обраного способу захисту (віндикаціного позову), оскільки такий позов можу бути застосований власником, від якого неправомірно вибуло таке майно.

Перед початком розгляду справи у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яке відбулося 27.02.2025, задоволено письмове клопотання представника ОСОБА_1 від 26.02.2025 та протокольною ухвалою від цього ж 27.02.2025 на підставі п.5 ч.1 ст. 226 ГПК України із застосуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 про аналогію процесуального закону, залишено без розгляду його заяву про залучення його до розгляду у цій справі як уповноваженої особи від засновників ПП «Афіша» в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору (без зазначення сторони), яка ним була подана до суду апеляційної інстанції від 16.01.2025.

Окрім цього, апелянтом було подано декілька клопотань про приєднання на стадії апеляційного перегляду нових доказів у цій справі із клопотання про неможливість їх подання до суду першої інстанції і наявність таких у кримінальному провадженні, з урахуванням усних та письмових заперечень представника відповідача, судом апеляційної інстанції також протокольною ухвалою було його задоволено навіть не з підстав їх новизни, а з підстав їх часткової наявності у матеріалах справи ще із суду першої інстанції та того, що саме такі докази є дещо видозмінені у їх копіювальному зображенні (у новій якості), але доводять одні і ті ж обставини, які було предметом дослідження у суді першої інстанції та зазначені в ухвалі від 08.02.2024 про відмову у задоволенні клопотання позивача про витребування таких доказів від органу досудового розслідування.

Присутні у судовому засіданні представники сторін відповідно підтримали доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на таку.

Дослідивши обставини справи в сукупності з доводами сторін, викладених у апеляційній скарзі та відзиві на таку з урахуванням додатково поданих позивачем одних і тих же доказів у інших (більш якісних і обємніших) формах (зображеннях) про одні і ті ж обставини та підстави позову, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги із скасуванням оскаржуваного рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.

Під час розгляду судом першої інстанції з дати відкриття провадження у цій справі 27.06.2023 додати завершення підготовчого провадження ухвалою від 26.03.2024, ухвалою суду від 08.02.2024 відмовлено у клопотанні ліквідатора і однією із підстав є те, що такі докази є в матеріалах справи. Тобто, суд першої інстанції фактично визнав про наявність доказів в матеріалах справи, які ліквідатор просив витребувати від органу досудового розслідування (зокрема, інвестиційний договір від 11.01.2019 у різних копіювальних варіантах та переписка між сторонами правочину та органом досудового розслідування).

Зважаючи на наявні у суду першої інстанції докази у цій справі (світлокопія 1-ї та останньої сторінки інвестиційного договору) ним було правомірно встановлено, що під час здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором ПП «Афіша» Шимечко А.Я. встановлено, що 11.01.2019 між ПП «Стелла Плюс» (забудовник) та ПП «Афіша» (інвестор) укладено інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості.

Відповідно до розділу 1 договору (термінологія договору), комплекс заклад торгівлі за адресою Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с.В.Гаї, вул.Обїздна, 27б, загальною площею 1323,1 кв.м., 2-ва поверхи згідно з проектно-кошторисною документацією та терміном завершення будівництва 3-ри роки. (п.1.1.)

Об`єкт інвестування, це визначена договором частка у комплексі, яку інвестор отримує у загальну пайову власність після внесення інвестиції, завершення будівництва і введення комплексу в експлуатацію (п.1.2).

Відповідно до п.2.1.- 2.5.1 договору, предметом цього договору є участь сторін у будівництві комплексу з отриманням у загальну пайову власність сторін відповідних часток у комплексі на умовах і в порядку, передбачених договором.

Забудовник ПП «Стелла Плюс» є землекористувачем і замовником будівництва комплексу й організовує інвестування будівництва комплексу, зокрема, шляхом виконання зобов`язань, визначених цим договором.

Інвестор здійснює фінансування будівництва комплексу шляхом внесення інвестиції, а забудовник забезпечує реалізацію інвестиції інвестора для будівництва комплексу.

За умови виконання інвестором узятих за цим договором зобов`язань сторони отримують у загальну пайову власність частки у комплексі /виходячи з вартості 1 кв.м. 21800 грн у таких співвідношеннях: Інвестор частку в розмірі 50% у загальній пайовій власності на комплекс, що становить 661,55 кв.м. комплексу і закріплено за інвестором згідно з планом, надалі іменується «Об`єкт інвестування» (п. 2.4.1.1).

Забудовник - частку в розмірі 50% у загальній пайовій власності на комплекс, що становить 661,55 кв.м. комплексу (п.2.4.1.2).

Протягом 3-х робочих днів після завершення будівництва і введення в експлуатацію комплексу згідно п.1.1. договору забудовник передає інвесторові об`єкт інвестування за актом приймання-передачі, на підставі якого інвестор спільно із забудовником оформляє право загальної пайової власності на об`єкт інвестування у встановленому законодавством порядку.

Якщо загальна площа об`єкта інвестування за даними БТІ більша, ніж передбачено договором, відповідна різниця оплачується інвестором забудовнику за ціною на момент укладення договору.

Якщо загальна площа об`єкта інвестування за даними БТІ менша, ніж передбачено договором, відповідна різниця повертається забудовником інвестору за ціною на момент укладення договору.

Відповідно до п.п.8.1, 8.2 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін. Цей договір діє до моменту виконання сторонами всіх зобов`язань, які встановлені договором або з нього випливають, у повному обсязі.

Такий інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 11.01.2019 від забудовника ПП «Стелла Плюс» підписаний директором Заставною М.Й. та завірений печаткою підприємства, а від інвестора - ПП «Афіша» директором Заставним В.В. (без відтиску печатки).

Разом з тим, суд першої інстанції відмовляючи ухвалою від 08.02.2024 у витребуванні у органу досудового розслідування наявних у нього документів, що підтверджують чи спростовують обставини, що входять в предмет доказування у цьому спорі та констатуючи факт наявності усіх достатніх у цій справі документів, мав би витребувати, принаймні ту відсутню частину означеного інвестиційного договору, яка складає відсутні умови пунктів від п. 2.5.2 до п. 7.5.

При цьому суд апеляційної інстанції, в ракурсі правової оцінки вказаній ухвалі суду першої інстанції звертає увагу на те, що сторонами у спорі не заперечується факт, що керівники (посадові особи) обох сторін цього правочину є мати та син, а ліквідатор набув процесуальної можливості подати цей позов лише після припинення повноважень директора ПП «Афіша» Заставної М.Й. внаслідок відкриття ліквідаційної процедури та призначення його ліквідатором, який в силу вимог та повноважень, передбачених ст. 61 КУзПБ набуває усіх прав виконавчого органу (директора згідно статуту) і відповідно організовує свою роботу на підставі тих документів боржника, які зможе отримати з офіційних джерел (реєстрів) та державних органів, а також тих (бухгалтерських і інших) документів, які зобов`язаний передати йому колишній керівник боржника в силу ч.2 ст.59 КУзПБ протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора.

Оскільки керівник боржника будь-яких документів ліквідатору не надав, суд в межах цієї ж справи про банкрутство, ухвалою від 19.04.2022 зобов`язав посадові особи ПП «Афіша» передати арбітражному керуючому Шимечку А.Я. великий перелік бухгалтерської і іншої фінансово-господарської документації, і на виконання такої ухвали ВДВС у м.Тернополі постановою від 09.05.2022 відкрито виконавче провадження ВП №68967295, яке за відомостями арбітражного керуючого Шимечка А.Я. як стягувача у виконавчому провадженні, так і не було виконано.

Відповідно до правового висновку, викладеного у п. 204 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 908/3468/13 від 18.05.2023, суд в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника не повинен обмежуватися дослідженням доказів, наданих заявником та іншими учасниками провадження (матеріали позовного провадження), але має в силу наведених вище особливостей природи банкрутства надавати оцінку заявленим вимогам з урахуванням дослідження усієї сукупності доказів, в тому рахунку і тих, що містяться в матеріалах справи про банкрутство боржника.

Відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Таким чином, суд першої інстанції, беручи до уваги обмежену можливість реалізації позивачем, саме в особі не його статутного органу управління, а в особі ліквідатора (арбітражного керуючого), принципу диспозитивності господарського судочинства, повинен був врахувати обставини справи в сукупності із доказами та судовими рішеннями із основного провадження у банкрутській справі, і в силу ст.81 ГПК України, витребувати усі необхідні та достовірні докази у цій справі, також враховуючи родинні стосунки між керівниками сторін правочину, які не зацікавлені у постановленні судового рішення на користь одного із них.

Згідно доданого до клопотання ліквідатора від 01.10.2024 повного примірника світлокопії означеного вище інвестиційного договору, у пунктах від 2.6. до п. 7.5. такого договору передбачено технічні характеристики об`єкту будівництва (п.п. 2.6); оформлення спільно права власності на завершений будівництвом об`єкт (п.2.7); інвестиційний внесок інвестора шляхом фінансування будівництва (п.2.9.) у спосіб також оплати та передачі забудовнику будівельних матеріалів (2.9.1.); оформлення забудовником свідоцтва права загальної пайової власності інвестора (п.2.11.); після введення комплексу в експлуатацію, інвестор бере на себе зобов`язання спільно із забудовником оформити право загальної пайової участі сторін на частки, що належать їм у комплексі, згідно із п.п. 2.4.1.1, 2.4.1.2 (п.2.3.3.); сплата пені за несвоєчасне чи неповне внесення інвестиційних коштів інвестором забудовнику та обов`язком здійснити такі платежі в подальшому з можливістю розірвання договору за рішенням забудовника, про що інвестор має бути повідомлений письмово (п. 4.3.)

Світлокопію повного тексту інвестиційного договору від 11.01.2019 завірено начальником відділення органу досудового розслідування Опальковою О.Ю. з відміткою про її виготовлення з копії, наявної у матеріалах кримінального провадження.

Така копія інвестиційного договору разом із іншими документами була отримана одним із конкурсних кредиторів боржника - ТОВ «Дербі-Капітал», грошові вимоги якого були визнані ухвалою у основній справі про банкрутство ухвалою від 19.04.2022, від ГУ НП у Тернопільській області за вих.№ 13127/24/6-24 від 10.09.2024 та надіслана ліквідатору згідно супровідного листав від ТОВ «Дербі-Капітал» (без дати та номера) з додатком усіх отриманих від органу досудового розслідування копій документів, які знаходяться у такому провадженні.

Окрім цього, в додаток від органу досудового розслідування надано:

- супровідний лист ПП «Афіша» за вих. № 1/12 від 29.12.2021 в адресу ГУ НП у Тернопільській області за підписом директора Палащука І.С. у якому окрім іншого повідомлялося, що підприємство протягом 2019-2020 років здійснювало видатки на будівельні матеріали, відповідно до інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості за адресою: Тернопільський район, с.Великі Гаї, вул. Обїзна, 27 Б;

- до такого супровідного листа окрім інших двох договорів, додано копію повного тексту інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості від 11.01.2019. Окрім цього, судом першої інстанції окрім означеного вище також правомірно встановлено, що 02.06.2017 між орендодавцем Великогаївською сільською радою та орендарем ПП «Стелла Плюс» укладений строком на 7 років договір оренди землі земельної ділянки площею 0,2174 га для будівництва і обслуговування будівель торгівлі з кадастровим номером 6125281700:01:001:0373, яка розташована в межах населеного пункту с.Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до витягу з реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ реєстраційний номер ГУ101220211123, будівництво здійснювалось на земельній ділянці з кадастровим номером 6125281700:01:001:0373 та загальна площа приміщень співпадає з площею приміщень, що зазначені в договорі інвестиції і становить 1323,1 кв.м.

Позовна вимоги ліквідатора відповідає пропорції збудованих приміщень, тобто половину від 1 323,1 м.кв., що становить 661,55 м.кв.

За конструктивними елементами об`єкта інвестиції є стіни газоблок, перекриття залізобетон, фундамент палі (спайний фундамент), підлога бетон, плитка, покриття метолопрофіль, що прямо збігається з об`єктом інвестування передбаченого договором від 11.01.2019.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 325844832 від 15.03.2023 за ПП «Стелла Плюс» зареєстровано на праві власності:

- нежитлове приміщення торгово-складське приміщення площею 136,6 кв.м. за адресою: Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с.В.Гаї, вул. Об`їзна, 25 приміщення 3; реєстраційний номер 2602366861040; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 6125281700:01:001:0373;

- нежитлове приміщення торгово-складське приміщення, загальна площа 138,3 кв.м.; опис-1 торгове приміщення, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с.В.Гаї, вул. Об`їзна, 25, приміщення 4; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 6125281700:01:001:0373;

- нежитлове приміщення торгово-складське приміщення, загальна площа 143,1 кв.м., опис-1 торгове приміщення, пл.136,7 кв.м.; 2-паливна, пл. 6,4 кв.м.; Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с.В.Гаї, вул..Об`їзна, 25, приміщення 5; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 6125281700:01:001:0373;

- нежитлове приміщення торгово-складське приміщення, загальна площа 305,9 кв.м., опис- 1 сходова, пл. 5,2 кв.м.; 2 сходова, пл. 8,8 кв.м., 3 санвузол, пл.2,6 кв.м.; 4 складське приміщення, пл. 289,3 кв.м.; Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с.В.Гаї, вул. Об`їзна, 25 приміщення 6; земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 6125281700:01:001:0373;

- земельна ділянка, кадастровий номер 6125281700:01:001:0373; площа 0,2174; цільове призначення: землі промисловості, транспорту зв`язку, оборони та іншого призначення, адреса: Тернопільська обл., Тернопільський р-н, с/рада Великогаївська; договір оренди земельної ділянки; орендар Приватне підприємство «Стелла Плюс», орендодавець Великогаївська сільська рада.

Згідно тверджень ліквідатора, відповідно до виписки АТ «Приватбанк», банкрут ПП «Афіша» на виконання інвестиційного договору будівництва комплексу закладу торгівлі перерахувало кошти за виконання робіт:

- 10 156,8 грн ТОВ «Регіональний земельний кадастр» за комплексне інженерно-геологічні вишукувальні роботи згідно рахунку № 2 від 18.01.1019;

- 9 300 грн ФОП Солодченко М.О. за інженерно-геодозичні вишукувальні роботи згідно договору № 4 від 25.02.2019;

- 62 000 грн ПП «Водбур-сервіс» на підставі договору від 02.09.2019;

- 8 000 грн СПД ФОП Речицький Ю.А. за надання інформаційно-консультативних послуг;

- 278 220 грн ТОВ «АВ Метал груп» за арматуру згідно рахунків від 03.067.2019, 25.07.2019; 20.09.2019;

- 104 940 грн ТОВ «ТерноЛайт» за виготовлення анкерної закладки на підставі рахунку від 13.08.2019;

- 570 275 грн ТОВ «ТерраТрейдінг Тернопіль» за блоки згідно рахунків від 16.10.2019;

- 125 615 грн ТОВ «Спецавтоінвест» за бетон;

- 197 435 грн АТ «Березовицький комбінат «Будіндустрія» за плити перекриття;

- 19 976 грн ТОВ «БСК Тернопіль» за щебінь;

- 69 000 грн ПП «Тертехпанель» за влаштування конструкцій;

- 21 835 грн ТОВ «Вікант» за металеві вироби згідно рахунків від 03.02.2019 та від 15.07.2019.

Відповідно до наказу № 164 від 02.02.2022 Відділу земельних відносин містобудування, архітектури та комунальної власності Великогаївської сільської ради за результатами розгляду звернення ПП «Стелла Плюс» присвоєно об`єкту будівництва «Заклад торгівлі на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області» (кадастровий номер земельної ділянки 6125281700:01:001:0373) адресу: Україна, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, село Великі Гаї, вулиця Об`їзна, будинок 25.

Означеними вище обставинами, правомірно позивачем робиться висновок, що при здійсненні державної реєстрації об`єкта будівництва було здійснено зміну адреси будівництва з адреси с.Великі Гаї, вул.Об`їзна, 27Б на адресу с.В.Гаї, вул.Об`їзна, 25 та здійснено розбивку на декілька приміщень. При цьому, відповідач, заперечуючи обставини справи внаслідок відсутності належним чином завіреної копії інвестиційного договору та його оригіналу у позивача, не заперечує і не спростовує загалом здійснені витрати позивача, і чи здійсненні вони ним взагалі.

Надаючи означеним вище і описаним доказам у тих формах, яких вони подані як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції та враховуючи необґрунтовану відмову судом першої інстанції у витребуванні повного переліку доказів у цій справі від правоохоронного органу, якому такі докази були надані самим позивачем в особі попереднього керівника, суд апеляційної інстанції вважає за належне застосувати такі процесуальні норми, які необґрунтовано не були застосовані судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тобто, оскільки означеною вище імперативною процесуальною нормою передбачено саме вірогідність доказів, а не вірогідність обставин, якими вони такими доказами підтверджуються, то тут законодавцем уже закладено певні дефекти таких доказів, які звісно що можуть не в повній мірі відповідати таким критеріям як їх належність, допустимість, достовірність (ст.ст. 76-78 ГПК України), бо якби усі в сукупності докази були належними, допустимими та достовірними, то не було б потреби у існуванні такого новітнього процесуального інституту, як вірогідність доказів.

Тому, зважаючи на відсутність заперечень відповідача з певними (хоча б будь-якими) доказами про відсутність виконання умов інвестиційного договору, або його часткове виконання, з цього приводу судом апеляційної інстанції робиться висновок, що позивачем надані більш вірогідні докази, що підтверджують укладення між позивачем та відповідачем інвестиційного договору від 11.01.2019 саме в тій його редакції, якій подано його частину суду першої інстанції, і у іншій частині суду апеляційної інстанції, ніж усні заперечення відповідача з посиланням на їх неналежність.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тому, враховуючи врегульовані у п.2.3.3. інвестиційного договору від 11.01.2019 умови рівномірного розподілу усіх площ збудованого об`єкту нерухомості навіть при умові недостатності фінансування з правом одностороннього розірвання договору або з правом вимагати у повному обсязі виконати фінансові зобов`язання, судом апеляційної інстанції не досліджуються обставини розміру і об`єму внесених позивачем платежів чи переданих будівельних матеріалів, оскільки у позивача залишається право на звернення до ПП «Афіша» з іншим позовом про стягнення недоплачених згідно умов інвестиційного договору коштів.

Враховуючи встановлення факту укладення правочину та його умови, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що в силу ч.2 та 3 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута, складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивач саме в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) наділений правом на звернення до суду з позовом до третіх осіб про витребування майна, яке неправомірно, в порушення умов договірних зобов`язань, було зареєстровано за відповідачем.

Щодо ефективності та правильності обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Позовна вимога позивача обґрунтована ст. 387 ЦК України, згідно якої, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, і у цьому правовідношенні не підлягає застосуванню ст. 388 ЦК України (витребування майна від добросовісного набувача). Тобто, питання про добросовісність чи недобросовісність ПП «Стелла-Плюс» не досліджується, оскільки у даному разі застосовуються умови договірного зобов`язання, де відповідач спільно з позивачем зведені об`єкти (чи об`єкт) нерухомого майна повинні були у однакових рівних частинах зареєструвати, кожен за собою.

Рішення суду першої інстанції в частині застосування до спірних правовідносин ст. 388 ЦК України із застосуванням численних правових висновків Верховного Суду є помилковим, у нерелевантних правовідносинах, оскільки означена норма права і означені правові висновки стосуються договірних, а не позадоговірних зобов`язань, і дослідження обставин добросовісності чи недобросовісності відповідача, взагалі не повинно було б судом досліджуватися і оцінюватися.

Оскільки державна реєстрація на увесь комплекс нерухомого майна була здійснена саме за відповідачем, то позивач вправі вимагати повернути частину цього нерухомого, технічно і фактично подільного майна із частини цілісного об`єкту нерухомого майна, і потреби у визнанні права власності не вимагається, оскільки достатньою вимогою для відновлення порушеного права, є вимога про витребування майна (віндикаційний позов), так як сама державна реєстрація права власності не оспорюється, а оспорюється право конкретної особи на таке приватне право.

Відповідно до ч.1 ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.п. 114 - 116 постанови Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 зароблено такі правові висновки: « ВеликаПалата Верховного Суду звертає увагу на те, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на вказане у разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

При цьому, внесені в подальшому зміни до п.9 ч.1 ст.27 означеного Закону загалом не не змінили загального правила про підстави державної реєстрації згідно рішення суду.

В подальшому, така ж правова позиція була додатково підтверджена наступними правовими висновками Великої Палати, зробленими зокрема у постанові від 13.07.2022 у справі №199/8324/19.

Підсумовуючи зазначене вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції не встановлено на підставі належних і допустимих доказів в ракурсі застосуванні принципу вірогідності доказів вірні фактичні обставини спору та відповідно зроблено помилкові висновки щодо відсутності у позивача договірного права на частину об`єкту нерухомого майна, що в силу п.п. 1-3 ч.1 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог та відповідно задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу задоволено і рішення суду першої інстанції скасовано, то відповідно судовий збір покладається на відповідача.

При цьому, оскільки ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.06.2023 позивачу було відстрочено сплату судового збору, то судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню із відповідача в дохід Державного бюджету України.

Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції належить стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ТОВ «Афіша» в особі ліквідатора (арбітражного керуючого) Шимечка А.Я. задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області у справі Львівської області від 022.05.2024 у справі №921/740/21(921/387/23) скасувати.

У цій частині прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Витребувати з чужого незаконного володіння від Приватного підприємства «Стелла-Плюс» (с.Великі Гаї, Тернопільської області вул. Об`їзна, 27Б, ідентифікаційний код 35194120) на користь ПП «Афіша» (м.Тернопіль, бульв. Шевченка, 23, ідентифікаційний код 36509143) частку в договірному зобов`язанні в розмірі 661,55 кв.м.

Зокрема:

- нежитлове приміщення торгово-складське приміщення площею 136,6 кв.м. за адресою: с. Великі Гаї, вул.Об`їзна, 25 приміщення 3;

- нежитлове приміщення торгово-складське приміщення площею 138,3 кв.м. за адресою: с.Великі Гаї, вул.Об`їзна, 25 приміщення 4;

- нежитлове приміщення торгово-складське приміщення площею 143,1 кв.м. за адресою: с.Великі Гаї, вул.Об`їзна, 25 приміщення 5;

- нежитлове приміщення торгово-складське приміщення площею 305,9 кв.м. за адресою: с.Великі Гаї, вул.Об`їзна, 25 приміщення 6, які розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером 6125281700:01:001:0373.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Стелла-Плюс» (с.Великі Гаї, Тернопільської області вул. Об`їзна, 27Б, ідентифікаційний код 35194120) в дохід Державного бюджету України 2 684, 00 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Стелла-Плюс» (с.Великі Гаї, Тернопільської області вул. Об`їзна, 27Б, ідентифікаційний код 35194120) на користь ПП «Афіша» (м.Тернопіль, бульв. Шевченка, 23, ідентифікаційний код 36509143) 3220, 80 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

4. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя О.І. МАТУЩАК

Судді Н.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК