ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/533/25Головуючий по 1 інстанції

Справа №693/1478/24 Категорія: 305010900 Коцюбинська Ю. Д.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2025 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., Карпенко О.В.,

секретар: Любченко Т.М.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївзернопром»,

особи, які подають апеляційні скарги – ОСОБА_1 , представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївзернопром» – адвокат Надіч Нонна Дидронівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси в режимі відеоконференції апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївзернопром» – адвоката Надіч Нонни Дидронівни на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 08 січня 2025 року (у складі судді Коцюбинської Ю.Д.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївзернопром» про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом про відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївзернопром» матеріальну шкоду в розмірі 227417 грн.

В обґрунтування позову зазначав, що 07.07.2023 на 150 км автомобільної дороги «Київ-Одеса» в Уманському району Черкаської області в межах Жашківської територіальної громади сталася дорожньо-транспортна пригода за участю кількох автомобілів. При цьому, водій автомобіля «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , не впоравшись з керуванням, здійснив наїзд на автомобіль «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , який на момент зіткнення стояв припаркований на узбіччі проїжджої частини вказаної автомобільної дороги за бічною лінією розмежування із ввімкненою аварійною сигналізацією. По факту даної ДТП 17.07.2023 відкрито кримінальне провадження № 1202325033000250 за ч. 1 ст. 286 КК України. На день звернення до суду з позовом жодній особі не повідомлено про підозру, остаточного рішення в кримінальному провадженні не прийнято.

Автомобіль «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Власником автомобіля «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , є ТОВ «Миколаївзернопром».

Відповідно до звіту про оцінку автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , № 7/07/23 від 21.07.2023, складеного експертом-автотоварознавцем ОСОБА_2 на замовлення позивача, матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля «Toyota Camry», д.н з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 447417 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу 0542/2023/4070089 транспортного засобу від 23.09.2023 ціна транспортного засобу «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , складає 220000 грн.

Отже, внаслідок ДТП позивачу заподіяна матеріальна шкода в розмірі 227417 грн (447417 грн – 220000 грн).

Зважаючи на те, що шкоду було завдано водієм автомобіля «Toyota Prado», д.н.з.  НОМЕР_1 , який перебував у трудових відносинах з ТОВ «Миколаївзернопром», то шкоду повинен відшкодувати володілець майна, тобто відповідач ТОВ «Миколаївзернопром».

Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 08.01.2025 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд мотивував прийняте рішення тим, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що водій автомобіля «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , перебував у трудових відносинах з ТОВ «Миколаївзернопром», а також наявності вини водія вказаного автомобіля. Також суд відхилив наданий позивачем звіт про оцінку автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки він складений з порушенням порядку, встановленого законом, а саме з відсутністю доказів того, що оцінювач обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий звіт та того, що звіт підготовлено для подання до суду.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 08.01.2025 скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним. Звертає увагу суду на те, що оскільки автомобіль позивача був припаркований та не перебував у русі, тобто ДТП відбулося не за участі двох джерел підвищеної небезпеки, а внаслідок наїзду одного транспортного засобу на інший, а тому, згідно із статтею 1187 ЦК України цивільно?правова відповідальність особи настає незалежно від її вини. Також вказує, що суд безпідставно не взяв до уваги звіт про оцінку автомобіля позивача. Висновки у даному звіті відповідають нормам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а тому є доказами в розумінні норм ЦПК України.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Представником ТОВ «Миколаївзернопром» - адвокатом Надіч Н.Д. також було подано апеляційну скаргу на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 08.01.2025, в якій просить змінити рішення суду шляхом зміни мотивувальної частини, в редакції якої врахувати докази, подані представником відповідача.

В своїй скарзі адвокат Надіч Н.Д. зазначає, що нею було подано до суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, однак додатки до нього не завантажились. Вказує, що мала намір заявити клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні, клопотання про визначення кола учасників провадження, клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення судових експертиз.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Заслухавши доповідь судді, представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів доходить таких висновків.

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Однією з основних засад судочинства, визначених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В ч. 1 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, цивільно-правова деліктна відповідальність – це забезпечений державним примусом обов`язок відповідальної особи відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Для відповідальності у деліктних правовідносинах має бути наявний склад цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка особи; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою; вина особи.

Згідно зі ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За правилами ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Особливий порядок відшкодування шкоди також передбачено в ч. 1 ст. 1172 ЦК України, згідно з якою юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Отже, аналізуючи вказані положення ЦК України, можна дійти висновку, що володілець транспортного засобу є зобов`язаною особою та несе відповідальність перед потерпілим за завдану джерелом підвищеної небезпеки шкоду у випадку, якщо в момент дорожньо-транспортної пригоди він керував транспортним засобом (тобто є заподіювачем шкоди) або у випадку, передбаченому ч. 1 ст. 1172 ЦК України.

Поряд з цим, для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 ЦК України, необхідна наявність, у даному випадку, як загальних умов деліктної відповідальності, так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою-роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Судом встановлено, що 07.07.2023 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю чотирьох транспортних засобів: «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , «MAN», д.н.з. НОМЕР_3 , «Nissan Quest», д.н.з. НОМЕР_4 , в результаті якої вказані транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень.

Автомобіль «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 належав ОСОБА_1 .

Як вбачається з витягу з ЄРДР від 14.07.2023 зареєстровано кримінальне провадження № 12023250330000250 за ч. 1 ст. 286 КК України (а.с. 6).

На момент ДТП автомобіль марки «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , перебував у власності ТОВ «Миколаївзернопром» (а.с. 42).

Відповідно до копії договору купівлі продажу 0542/2023/4070089 транспортного засобу від 23.09.2023 позивач ОСОБА_1 продав ОСОБА_3 автомобіль «Toyota Camry», колір чорний, номерний знак НОМЕР_2 . Ціна транспортного засобу складає 220000 (двісті двадцять) тисяч гривень (а.с. 41).

Також позивачем до матеріалів справи долучено звіт № 07/07/23 про оцінку автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власникові зазначеного автомобіля, в результаті його пошкодження при ДТП складає: 447417 грн.

Визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами). Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 200/12295/17, від 03 червня 2021 року у справі № 461/2217/19.

Оцінка майна має здійснюватися з урахуванням Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, яким визначено загальні засади.

Відповідно до п. 51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки; ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби). Разом із цим, відповідно до п. 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» звіт про оцінку майна, у тому числі, має містити письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно?правових актів з оцінки майна під час її проведення тощо. Отже, виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь?якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього. Наведений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18, від 19 травня 2021 року у справі № 523/17998/17.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання – зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно?правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі. Права, обов`язки та відповідальність суб`єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Відповідно до п. 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092 , її вимоги є обов`язковими під час проведення авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно?криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно?правових відносин.

Згідно з п. 4.3 Методики, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності – органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.

Виходячи з викладеного, висновок експерта складається у разі проведення судової автотоварознавчої експертизи, а звіт оцінювача – за результатами проведення оцінки КТЗ, при цьому, як висновок експерта, так і звіт оцінювача складаються на єдиних засадах, визначених Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092.

Отже, апеляційний суд доходить висновку, що наданий стороною позивача звіт № 07/07/23 про оцінку автомобіля «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 , проведений відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092. За таким звітом оцінку виконано ФОП ОСОБА_2 , який є суб`єктом оціночної діяльності (сертифікат № 261/20 від 22.01.2021), проведення оцінки здійснено оцінювачем ОСОБА_2 , який має вищу освіту і кваліфікацію оцінювача (кваліфікаційне свідоцтво № 35 від 19.09.1997).

Висновок суду про відсутність у звіті про оцінку відомостей про попередження оцінювача про кримінальну відповідальність не нівелюють доказове значення такого документу, оскільки такий доказ не є експертним висновком в розумінні положень ст. ст. 102, 106 ЦПК України, а законом не передбачено обов`язковості наявності у звіті про оцінку майна письмового попередження оцінювача про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Верховний Суд у своїх постановах вказував, що об`єктивність і достовірність звітів і висновків оцінювача не визначається його попередженням про кримінальну відповідальність. Тоді всі звіти були б апріорі об`єктивними і достовірними на підставі лише попередження. Об`єктивність оцінки майна та здійснення її відповідно до вимог чинного законодавства як обов`язок встановлені Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» без будь-якої прив`язки до повідомлень його про відповідальність. Отже, відсутні підстави стверджувати про необ`єктивність оцінювача через те, що він не був повідомлений про кримінальну відповідальність.

Водночас, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано до суду жодного доказу на підтвердження наявності вини водія автомобіля «Toyota Prado», д.н.з. НОМЕР_1 , у завданні пошкоджень автомобілю «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обовязок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки – незалежно від наявності вини.

Таким чином, ОСОБА_1 не довів, що завдана йому шкода має бути відшкодована саме відповідачем ТОВ "Миколаївзернопром".

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки передбачає безвинну відповідальність спростовуються наведеними нормами закону.

Щодо доводів апеляційної скарги представника ТОВ "Миколаївзернопром" – адвоката Надіч Н.Д. про неврахування судом першої інстанції клопотань сторони відповідача, які вона мала намір подати, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 6, 7 ч. 2 ст. 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції, клопотання особи, яка подала скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази).

В апеляційній скарзі адвокат Надіч Н.Д. зазначає, що клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні, клопотання про визначення кола учасників провадження, клопотання про витребування доказів та клопотання про призначення судових експертиз були додатками до відзиву на позовну заяву. Однак, такі додатки не завантажились в підсистемі "Електронний суд", а тому не були направлені на адресу Жашківського районного суду Черкаської області та позивача.

Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, який подано представником ТОВ "Миколаївзернопром" – адвокатом Надіч Н.Д. через підсистему "Електронний суд". До нього долучено такі додатки як: ордер на надання правничої допомоги серії ВЕ № 1083963 та квитанції про надсилання сторонам такого відзиву. Відзив на позовну заяву в Жашківському районному суді зареєстровано 11.12.2024 за вх. № 6536/24-Вх.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 08.01.2025 прийняте із врахуванням відзиву на позовну заяву, який зареєстрований судом.

В свою чергу адвокат Надіч Н.Д. зазначає, що помітила відсутність всіх додатків, які вона мала намір подати, вже після винесення рішення по суті, у зв`язку з перебуванням у відпустці.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2018 у справі № 346/5603/17 вказано, що: "Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень."

Отже, адвокатом Надіч Н.Д. не надано доказів щодо наявності поважних причин неподання клопотань в суді першої інстанції та наявності виняткових обставин щодо заявлення таких клопотань у суді апеляційної інстанції. Колегія суддів зазначає, що така причина як перебування адвоката у відпустці залежала суто від волі представника, і не була викликана об`єктивними обставинами.

З огляду на викладене вище, апеляційний суд доходить висновку, що відсутні підстави для задоволення заявлених клопотань сторони відповідача в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївзернопром» – адвоката Надіч Нонни Дидронівни залишити без задоволення.

Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 08 січня 2025 року у даній справі залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 27 березня 2025 року.

Судді Ю.В. Сіренко

Т.Л. Фетісова

О.В. Карпенко