Справа № 132/159/25

1-кс/132/155/25

Ухвала

Іменем України

                27 березня 2025 року                                         місто КАЛИНІВКА

Слідчий суддя Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, заяву слідчого судді ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений законом строк, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025020000000001 від 02 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.376 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На адресу Калинівського районного суду Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений законом строк, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025020000000001 від 02 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.376 КК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматичного визначення слідчого судді від 21.03.2025 року, вказану скаргу передано на розгляд слідчому судді ОСОБА_3 .

25.03.2025 року слідчий суддя ОСОБА_3 заявив самовідвід від розгляду скарги.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 року, заяву слідчого судді ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_4 , передано на розгляд слідчому судді ОСОБА_5 .

На підставі ухвали слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_5 від 26.03.2025 року, розгляд заяви слідчого судді ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений законом строк, призначено до розгляду на 27.03.2025 року на 09год.00хв. визначено здійснити виклик осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. Додатково розміщено інформацію по даній справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за відповідною сторінкою Калинівського районного суду Вінницької області.

Слідчий суддя, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Скаржник ОСОБА_4 про дату, час та місце розгляду заяви слідчого судді ОСОБА_3 про самовідвід, був повідомлений за допомогою повідомлених ним засобів комунікації (через особисту електронну пошту), про що свідчить звіт про доставку, який наявний в матеріалах справи.

Згідно сталої правової позиції Верховного Суду, яка згідно положень частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховується іншими судами при застосуванні таких норм права, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши її у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник справи бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. З огляду на це, суд, який комунікує з учасником за допомогою повідомлених ним засобів, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

У поданій скарзі ОСОБА_4 зазначив, що у разі неявки у судове засідання, проводити розгляд справи за його відсутності.

Слідчий, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився.

Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі «Пелевін проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03) від 03.04.2008 року та «Олександр Шевченко проти України» (Заява № 8371/02) від 26.04.2007 року.

Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989 року).

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Саме на національні суди покладено обов`язок створення умов для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним, зокрема, суд має вирішувати, чи відкладати судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки у провадженні (рішення від 06.09.2007 року у справі «Цихановський проти України», рішення від 18.10.2007 року у справі «Коновалов проти України»).

У рішенні в справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

За вищенаведених обставин та відповідно до вимог процесуального закону, суд вважає за можливе розглянути заяву слідчого судді ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений законом строк, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025020000000001 від 02 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.376 КК України, за відсутності учасників судового провадження (судді, скаржника, слідчого).

Відповідно до ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Розглянувши подану заяву, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що 14 лютого 2025 року до Калинівського районного суду Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений законом строк, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025020000000001 від 02 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.376 КК України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого визначення слідчого судді від 21.03.2025 року, скаргу передано на розгляд слідчому судді ОСОБА_3 , який заявив самовідвід від її розгляду з підстав, визначених п.4 ч.1 ст.75 КПК України, оскільки заявником (потерпілим) у кримінальному провадженні є суддя Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_6 .

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений ст.ст. 75, 76 КПК України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Пунктом 4 частини 1 статті 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості», є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи зі свого внутрішнього переконання.

Згідно з вимогами статті 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Відповідно до статті 55 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов`язаний своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, додержуватися присяги судді та дотримуватися правил суддівської етики.

Пункт 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади» передбачає, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

У пункті 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»). Зазначену позицію Європейського суду підтримав і Верховний Суд України у справі № 5-15п12 (ухвала Верховного Суду України від 01 березня 2012 року у справі №5-15п12).

З урахуванням встановлених у даній справі обставин, заяву слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_3 про самовідвід від розгляду скарги ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений законом строк, слід задовольнити, оскільки суд вбачає наявність обставин, які можуть викликати об`єктивні сумніви у неупередженості слідчого судді ОСОБА_3 , зокрема у стороннього спостерігача, оскільки скаржником ОСОБА_4 оскаржуються дії слідчого в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025020000000001 від 02 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.376 КК України, в якому заявником (потерпілим) є суддя Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_6 . При цьому, суд при задоволенні заяви про самовідвід враховує положення статті 6 Конвенції, пункту 4 частини 1 статті 75 КПК України.

Частинами першою, четвертою статті 82 КПК України визначено, що у разі задоволення заяви про відвід (самовідвід) слідчого судді кримінальне провадження передається на розгляд іншому слідчому судді. Слідчий суддя, суддя (судді), на розгляд яких передається кримінальне провадження або справа, визначається у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.76, 81, 82 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву слідчого судді Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_3 про самовідвід - задоволити.

Відвести слідчого суддю Калинівського районного суду Вінницької області ОСОБА_3 від розгляду скарги ОСОБА_4 на бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений законом строк, в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025020000000001 від 02 січня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.376 КК України.

Матеріали даної скарги передати на розгляд іншому слідчому судді, визначеному у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 КПК України.

Копію цієї ухвали невідкладно направити особам, які беруть участь у судовому провадженні, для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя