Справа № 22ц - 1785/2006 Головуючий у 1 інстанції: Островська О.П.
Доповідач: Оробцова Р.І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2006 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
Головуючого -Оробцової Р. І.
Суддів: Васюкової В.І., Карташова О.Ю.
при секретарі: Тихоновій В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганськ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 03 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Луганського національного педагогічного університету ім.. Тараса Шевченко про стягнення заробітної плати, інших заборгованостей та про стягнення моральної шкоди
ВСТАНОВИЛА
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Луганського національного педагогічного університету ім.. Тараса Шевченко про стягнення з нього заборгованості, яка виникла в наслідок не сплачення недоплачених надбавок за вислугу років за період з березня 2001 року по серпень 2001 року у сумі 360 грн., за період 1996 року по 2000 рік у сумі 2340 грн.
Допомога на оздоровлення була сплачена у розмірі 40 % один раз у 2001 році, тоді як повинна була сплачуватись щорічно у розмірі місячного посадового окладу. Позивач просив стягнути недоплачені виплати у розмірі 1504 грн., також витрати у вигляді добових по відрядженню, оплата проводилась не 18 грн. добових а 9 грн недоплата склала 291 грн.
У порушенні Конституції України та норм трудового законодавства у період з лютого 1997 року по серпень 1999 року під загрозою звільнення примушений був писати заяви про скорочення 0,4 ставки заробітної плати без зміни навантаження. Недоплата склала у різні періоди 455 грн., 1560 грн., 1680 грн.
Також незаконно на підставі протиправних дій зав. кафедрою та адміністрації з 1 січня 2001 року по 19 лютого 2001 року було не доплачено заробітної плати 0,25 ставки у сумі 130 грн., ця заборгованість йому не була сплачена при звільнені, також у день звільнення не були сплачені нараховані безспірні суми, затримка склала 5 днів, за які йому належить виплатити середній заробіток у сумі 75 грн.
Стягнути спричинення йому моральної шкоди у сумі 10 000 грн.
У ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював свої вимоги у частині розміру належних йому сум у бік їх збільшення, просив стягнути всього недоплачених вказаних виплат у розмірі 93 398 грн. 87 коп. та моральної шкоди 100000 грн.
Оскаржуваним рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 03 березня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволені частково.
Стягнуто з Луганського національного педагогічного університету ім.. Тараса Шевченко на користь ОСОБА_1 заборгованість з надбавки
за вислугу років у розмірі 2217 грн. 81 коп., та заборгованість з допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі 453 грн. 60 коп., а всього 2671 грн. 41 коп..
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 до Луганського національного педагогічного університету ім.. Тараса Шевченко було відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і винести нове обґрунтоване рішення вважаючи рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 03 березня 2006 року необгрунтованим, незаконним.
Апелянт вказує що суд не взяв до уваги, що відповідно до ст.ст. 21, 22 Закону «Про оплату праці» роботодавець не може в односторонньому порядку приймати рішення з питань по оплаті праці, які порушують умови, встановлені законодавством. Також встановивши порушення норм матеріального права, імперативних вимог ст.ст. 116, 117, 98 КЗпП України, суд необгрунтовано визнав їх «незначним порушенням», посилаючись на голослівне твердження про відсутність коштів, ігноруючи докази позивача і вимоги законодавства.
Судова колегія, вислухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскарженого рішення в межах доводів апеляційної скарги, обсудивши доводи скарги вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
В судовому засіданні встановлено, що позивач працював у вказаний ним період на посаді доцента кафедри інформатики і був звільнений з займаної посади наказом №351 від 27 серпня 2001 року з 31 серпня 2001 року.
Нараховані при звільненні суми йому були виплачені 5 вересня 2006 року.
Суд першої інстанції, дослідивши обставини по справі, перевіривши надані сторонами докази, встановив, що розпорядженням керівника зменшені витрати добових по відрядженню до 9 гривен. Суд правильно визнав, посилаючись на нормативні акти, що позов в частині стягнення заборгованості по виплаті добових не обґрунтований.
Щодо скорочення навантаження на 0.4 відсотки ставки, встановлено, що воно відбулося за заявою позивача і він не надав доказів про те, що його змусили написати таку заяву. Оскаржене в цій частині рішення суду також відповідає вимогам закону і колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для скасування рішення в цій частині.
Висновки суду про відмову в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримку розрахунку, колегія судців вважає помилковими, оскільки вони суперечать вимогам ст. 116, 117 КЗпП України, які вказують, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у зазначені строки, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відмовляючи в цій частині позову, суд виходив з того, що вини відповідача в затримці розрахунку не було тому що, на той час не було коштів, матеріалами справи не підтверджені, крім того відсутність коштів не звільняє роботодавця провести розрахунок в день звільнення працівника.
Тому колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим і вважає необхідним рішення в цій частині скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Позивач просив стягнути 75 грн. за 5 днів затримки, представник відповідача в судовому засіданні проти цих вимог не заперечував.
Крам того, судова колегія вважає помилковою відмову в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди.
Задовольняючи частково позов, суд визнав, що з боку відповідача були порушені норми трудового законодавства про оплату праці, а суд апеляційної інстанції встановив порушення строків виплати розрахунку при звільненні. Що також вказує на порушення його законних прав.
При таких обставинах вимоги позову про стягнення моральної шкоди колегія суддів визнає обґрунтованими і такими що відповідають вимогам ст.. 237-1 КЗпП України, які вказують, що відшкодування власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
В судовому засіданні позивач вказував, що порушення його законних прав потягло моральні страждання, хвилювання і потребувало багато зусиль на доведення законності своїх вимог.
Але розмір відшкодування повинен бути адекватним шкоді, і визначаючи розмір відшкодування, колегія суддів вважає необхідним користуватися такими критеріями як розумність і справедливість, тому вважає, що рішення суду в частині відмові в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди слід скасувати і постановити в цій частині нове рішення, яким частково задовольнити позов, стягнувши з відповідача моральну шкоду в розмірі 1000 грн.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 314 ЦПК України колегія суддів судової палати по цивільних справах апеляційного суду Луганської області,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 03 березня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Луганського національного педагогічного університету ім.. Тараса Шевченко про стягнення заробітної плати, інших заборгованостей та про стягнення моральної шкоди змінити.
Скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і стягнення моральної шкоди.
Постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути з Луганського національного педагогічного університету ім.. Т.Г. Шевченка на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розміру 75 грн., стягнути 1000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Луганського національного педагогічного університету ім..Т.Г. Шевченка судовий збір на користь держави в розмірі 51 грн.
В іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили