Справа № 22-842\2006 рік                                             Головуючий у 1 інстанції Єфімік О.О.

Категорія 32                                                                                       Доповідач Кочегарова Л.М.

УХВАЛА Іменем України

31   серпня     2006  року  колегія  суддів  судової  палати  у  цивільних  справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого  Дяченка В.М. суддів Власенко Л.І., Кочегарової Л.М. при секретарі Лепеха А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу

за позовом ОСОБА_1, діючої в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Приватне підприємство „Ваш двір" (далі ПП "Ваш двір") про визнання права користування жилим приміщенням,

за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ПП "Ваш двір" про зміну договору найму жилого приміщення,

за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_6, ПП "Ваш двір" про виселення,

за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа - ПП „Ваш двір" про зміну договору найму жилого приміщення,

за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ПП „Ваш двір", Управління освіти Маріупольської міської ради (далі Управління освіти) про визнання недійсною реєстрації в квартирі,

за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - ПП „Ваш двір" про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 27 квітня 2006 року,

встановила:

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_6 задоволені частково.

За ОСОБА_2 і ОСОБА_3 визнано право користування жилим приміщенням у АДРЕСА_1в місті Маріуполі. Виділено в користування ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ізольовані кімнати НОМЕР_1, площею 17,7 кв.м та № 9, площею 15,5 кв.м. Кімнати № 6, площею 10,3 кв.м та № 8, жилою площею 8,5 кв. м виділено ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Підсобні приміщення залишені у загальному користуванні. Приватне підприємство "Ваш двір" зобов'язано укласти окремі договори найму жилого приміщення з ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5

В задоволенні позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 і решті позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення скасувати і постановити нове рішення про задоволення її позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_7, думку ОСОБА_5, які просили задовольнити апеляційну скаргу, заперечення позивачки та ОСОБА_6, які вважали рішення законним, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія судців вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що АДРЕСА_1 в місті Маріуполі, із чотирьох ізольованих кімнат, була надана ОСОБА_8 на склад сім"ї 5 осіб, в тому числі і ОСОБА_6, який з 1993 року зареєстрований у квартирі. З серпня 2003 року до червня 2005 року ОСОБА_6 з сім"єю, за згодою ОСОБА_4 і ОСОБА_5, проживали у квартирі, користувалися двома кімнатами площею 15,5 кв. м і 8,5 кв.м, оплачували комунальні послуги, робили ремонт. У травні 2005 року в квартирі зареєстровані двоє неповнолітніх дітей ОСОБА_6 У зв"язку з неприязненими відносинами, сім"я виїхала з квартири і проживає у АДРЕСА_2, який належав бабусі ОСОБА_1

Згідно ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом.

Згідно з положеннями ст. 65 ЖК України на вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди всіх членів сім"ї не потрібно.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_1 перебувають у шлюбі, мають двох неповнолітніх дітей, які разом з батьками проживали у квартирі з серпня 2003 року до червня 2005 року, навчалися у школі, яка розташована неподалік від цієї квартири і тому висновок суду про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 набули право користування жилим приміщенням у квартирі відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_4 і матеріалів справи, станом на травень 2005 року ОСОБА_6 з дітьми проживали у спірній квартирі і тому посилання в апеляційній скарзі на те, що їх реєстрація за місцем проживання батька проведена неправильно і діти повинні бути зареєстровані по АДРЕСА_2 є безпідставними.

З пояснень сторін вбачається, що за час проживання ОСОБА_6 з сім'єю у квартирі, в ній фактично склався порядок користування жилим приміщенням, за яким ОСОБА_4 користувалася кімнатою, площею 10,5 кв. м., сім"я ОСОБА_6 займали кімнати площею 15,5 і 8,5 кв.м, а кімната 17,7 знаходилася у спільному користуванні. ОСОБА_5 в цей час не проживав у квартирі, оскільки перебував у сімейних відносинах з ОСОБА_9 і жив у її квартирі.

Оскільки суд прийшов до правильного висновку, що діти ОСОБА_6 мають право користування жилим приміщенням і частка кожного з мешканців квартири становить 10,4 кв.м., то у користування ОСОБА_6 і двом неповнолітнім дітям обгрунтовано виділено дві кімнати загальною площею 33,2 кв.м., а ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - дві кімнати, загальною площею 18,8 кв.м.

Таким чином, вирішуючи спір суд першої інстанції повно, всебічно і об"єктивно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, правильно застосував матеріальний закон і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що неповнолітні діти ОСОБА_6 мають право користування жилим приміщенням у спірній квартирі і у зв"язку з цим правом їм та їх батькові повинна бути виділена окрема жила площа, оскільки угоди про добровільний розподіл жилою площі не досягнуто.

Відповідно до ст.303 ЦПК України під час розгляду справив апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_4 посилалася на те, що її син з сім"єю втратили право користування жилим приміщенням, оскільки більше 11-ти місяців не проживають у квартирі.

Однак з пояснень сторін вбачається, що причиною   не проживання   родини ОСОБА_6  в квартирі є неприязні відносини. Крім того, у червні 2005 року ОСОБА_4 поміняла вхідні замки, ключа ОСОБА_6 не дала і тому вони були вимушені тимчасово • поселитися у будинку, права на які заявлені батьком позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_10

З пояснень дільничного інспектора ОСОБА_11 вбачається, що липні 2005 року ОСОБА_6 звернувся до нього з приводу того, що він не може потрапити до квартири. При перевірці виявилося, що ОСОБА_4 поміняла замки на вхідних дверях і перешкоджала ОСОБА_6 ввійти до квартири.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що не проживання сім"ї ОСОБА_6 у спірній квартирі пов'язано з поважними причинами і тому правильно відмовив у позові ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Посилання ОСОБА_4 в апеляційній скарзі на те, що суд не розглянув її позовні вимоги про встановлення порядку користування жилим приміщенням не відповідають фактичним обставинам, оскільки з рішення вбачається, що суд визначив порядок користування квартирою у відповідності з позовними вимогами ОСОБА_6, а позов ОСОБА_4 і цій частині відхилив.

З пояснень ОСОБА_4 і матеріалів справи вбачається, що до 2005 року позивачка визнавала за ОСОБА_6 право на жилу площу в спірній квартирі і хотіла її обміняти, однак в наступному відмовилася від такого рішення. Про це свідчить і її позов про зміну договору найму з урахуванням проживання в ній ОСОБА_6

Не можна погодитися і з доводами апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 не має право на жилу площу у квартирі, оскільки не сплачував за комунальні послуги.

Як вбачається з наданих копій квитанцій, ОСОБА_6 в 2004 році проводив оплату за електроенергію, водопостачання та газ.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання чинності шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.