У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 22 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2005 року, яким засуджено

                                    ОСОБА_1,

                                   ІНФОРМАЦІЯ_1,

немаючого судимості на підставі

ст. 89 КК України,

за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі, за ч. 3 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому призначено остаточне покарання - чотири роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2  530 грн. і ОСОБА_3 - 1.668 грн. 40 коп.

            Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 27 жовтня 2004 року з подвір'я та іншого приміщення господарства ОСОБА_2, що по АДРЕСА_1, вчинив крадіжку майна на суму 610 грн.

9 березня 2005 року ОСОБА_1у стані сп'яніння з гаражу та магазину ОСОБА_3, що по АДРЕСА_2, вчинив крадіжку майна на суму 580 грн.

10 березня 2005 року ОСОБА_1у стані сп'яніння з метою крадіжки вдерся до гаражу та магазину ОСОБА_3, що по АДРЕСА_2 і, будучи виявленим під час вчинення злочину ОСОБА_4, відкрито заволодів майном потерпілого на суму 1088 грн. 40 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 серпня 2005 року вирок залишено без зміни.

            У касаційній скарзі з доповненням до неї засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення з направленням справи на додаткове розслідування. Твердить, що злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, не вчиняв. Вказує, що досудове і судове слідство були проведені однобічно, неповно, з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, в тому числі з порушенням його права на захист. Суд взяв до уваги лише неправдиві, суперечливі показання свідка, який обмовив його, а також інші докази, здобуті незаконним шляхом. Звертає увагу на те, що ряд документів у справі містить не його підпис.     

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

            Винуватість ОСОБА_1у вчиненні злочинів, за які його засуджено, матеріалами справи доведена.

            Сам ОСОБА_1неодноразово твердив на допитах під час досудового слідства, що він дійсно 27 жовтня 2004 року вчинив крадіжку будівельних матеріалів з приміщення, розташованого у господарстві ОСОБА_2, а 9 і 10 березня 2005 року вкрав з приміщення гаражу і магазину потерпілого ОСОБА_3 металопластикове вікно, електронасос, алюмінієві дверні ручки, металеві кутки, металеві труби, та інше майно, під час крадіжки 10 березня він був виявлений ОСОБА_4, який намагався його зупинити, але йому вдалося втекти. Свої показання засуджений підтвердив у ході відтворення обстановки і обставин події.

            З показань потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що 27 жовтня 2004 року з прибудови її господарства були викрадені металеві труби, кутки та алюмінієві двері.

            Потерпілий ОСОБА_3 повідомив, що ОСОБА_1з його господарства викрав будматеріали у присутності ОСОБА_4, який намагався злодія зупинити, але той втік.

            Не залишені поза увагою суду й показання свідка ОСОБА_4 про те, що 10 березня 2005 року він виявив ОСОБА_1на місці злочину з викраденим, спробував його затримати і повідомив про злочин потерпілому. 

Зробивши аналіз цих доказів і тих даних, які містяться у протоколах огляду місць подій, протоколах вилучення та огляду речових доказів, суд дійшов обгрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 злочинних дій, які за своїми ознаками утворюють склади злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 і ч. 3 ст. 186 КК України.

Покарання винуватому призначене у відповідності з вимогами закону, воно є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.

            Будь-яких даних про те, що досудове слідство чи судовий розгляд справи проведені з порушенням вимог КПК України, у тому числі тих його норм, що забезпечують право на захист, не встановлено.

            Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, немає.

            Ураховуючи наведене та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

            ухвалила:

            відмовити засудженому ОСОБА_1 в задоволенні касаційної скарги.

Судді:

Кривенда О.В.                                  Редька А.І.                                   Кияшко А.Я.