Справа № 22-869\2006 рік                                       Головуючий у 1 інстанції Мироненко І.П.

Категорія 36                                                                                       Доповідач Кочегарова Л.М.

УХВАЛА Іменем України

6 вересня 2006 року колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого  Дяченка В.М.

суддів Власенко Л.І., Кочегарової Л.М.

при секретарі Сінгур Н.В. розглянувши    у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про  стягнення аліментів  у  зв"язку  із  навчанням  за апеляційною  скаргою  позивача  на     рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 23 травня 2006 року,

встановила:

У лютому 2006 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у зв"язку із навчанням. Посилався на те, що проживає із матір'ю, є студентом 3 курсу Маріупольського будівельного технікуму, у зв"язку з навчанням потребує матеріальної допомоги від батька, який працює і має матеріальну можливість надавати таку допомогу. Просив стягнути на свою користь аліменти в розмірі 1\4 частки з усіх видів заробітку ОСОБА_2

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 23 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача аліменти у зв"язку із навчанням в розмірі 1\6 частки з усіх видів заробітку, починаючи з 21 лютого 2006 року і до досягнення ОСОБА_1. 23 років. Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 30 грн.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати і задовольнити його вимоги про стягнення аліментів в розмірі 1\4 частки з усіх видів заробітку батька, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_3, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, заперечення відповідача, який погодився із рішенням, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є батьком позивача ОСОБА_1, 1988 року народження, який навчається на денному відділенні Маріупольського будівельного технікуму з щомісячною оплатою за навчання. Позивач проживає з матір"ю. У ОСОБА_2. є інша сім'я, він має двох неповнолітніх дітей, працює.

Згідно ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції повно, всебічно і об"єкивно встановив обставини справи і відповідні їм правовідносини, поясненням сторін і безпосередньо дослідженим у судовому засіданні доказам дав належну оцінку, правильно

застосував матеріальний закон і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідач зобов'язаний утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, має можливість надавати йому матеріальну допомогу, оскільки працює і має заробіток.

Оскільки згідно з законом обов'язок по утриманню дитини, яка продовжує навчання, покладається на обох батьків, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано визначив, що відповідач повинен виплачувати аліменти синові до закінчення навчання в розмірі 1\6 частки з усіх видів заробітку.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_3., син має задовільний стан здоров"я, йому виповнилося 18 років і перешкод для отримання доходу від особистої праці він не має.

Не погоджуючись із рішенням, позивач посилався на те, що при розгляді його позову у суду не було підстав для зменшення розміру аліментів на утримання у зв"язку із навчанням з 1\4 до 1\6 частини з усіх видів заробітку відповідача, оскільки відповідач має прибуток від земельного паю, він не надав даних, що його дочка навчається.

Однак з доводами апеляційної скарги погодитися не можна.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається із довідки агроцеху НОМЕР_1ВАТ'ММК їм.Ілліча", земельного паю у ОСОБА_2 немає, оскільки землі рибрадгоспу "Прибой" не розпайовані.

Доказів наявності у відповідача прибутку від передачі земельного паю в оренду, позивач суду   не надав.

Той факт, що відповідач у 2005 році, згідно з його поясненнями, отримав вартість майнового паю померлої матері і поділив гроші з рідними, не є підставою для збільшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_1, оскільки позов пред'явлено у лютому 2006 року.

Згідно з довідкою Бердянського медичного коледжу, донька ОСОБА_2 - ОСОБА_4, зарахована на 2-ий курс за спеціальністю "Фармація", з оплатою за навчання.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення суду і збільшення розміру аліментів на користь ОСОБА_1до 1\4 частини з усіх видів заробітку ОСОБА_2

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду постановлено на підставі ст.ст. 182,199,200 СК України, відповідає вимогам ст. 10,60,213,214 ЦПК України і скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303,307,308 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

апеляційну скаргу  ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 23 травня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання чинності в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.