КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.03.2008                                                                                           № 42/330

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від прокурора -          Ущапівський Я.В.

від ВРУ -          Селиванов А.О.

від КМУ -          Власенкова О.О.,

 від відповідача 1 - не з’явився,

 від відповідача 2 – Степанов Д.Г.

 від відповідача 3 - не з’явився,

 від третьої особи – Бібіков О.М., Лаптієв А.М.,

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного управління справами

 на рішення Господарського суду м.Києва від 09.03.2006 (головуючий – Бачун О.В., судді: ПаламарП.І., Пінчук В.І.)

 у справі № 42/330  

 за позовом                               Заступника генерального прокурора України- прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України  

 до                                                   Державного управління справами

                                                  Державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек"

                                                  ВАТ "Банк зовнішньої торгівлі"

             

 третя особа з самостійними вимогами на предмет спору                     Санаторій "Нижня Ореанда" Управління справами апарату Верховної Ради України

 про                                                  визнання недійсними договорів та повернення майна

 

ВСТАНОВИВ:

 Заступник Генерального прокурора України - прокурор Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України звернувся до суду першої інстанції з позовом до Державного управління справами, Державного підприємства України “Міжнародний дитячий центр “Артек” Державного управління справами та ВАТ “Банк зовнішньої торгівлі”, третя особа з самостійними вимогами на предмет спору Санаторій “Нижня Ореанда” Управління справами апарату Верховної Ради України про визнання недійсними договорів та повернення майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2006 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу будівель і споруд пансіонату “Гліцинія” від 12.11.2004 та додаткові угоди № 1 від 29.12.2004, № 2 від 01.03.2005, укладені між ДП “Міжнародний дитячий центр “Артек” та ВАТ “Банк зовнішньої торгівлі”. В порядку двосторонньої реституції зобов’язано ВАТ “Банк зовнішньої торгівлі” повернути ДП “Міжнародний дитячий центр “Артек” будівлі і споруди пансіонату “Гліцинія”, розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Ореанда, буд. 12, що розташований на земельній ділянці площею 20, 4 га та складається з будівель – адміністративного корпусу літ. “А” загальною площею 1090, 8 кв.м., складу літ. “В” загальною площею 56 кв.м., спального корпусу № 3 з харчоблоком літ. “В” загальною площею 1838 кв.м., спального корпусу № 2 літ. “Г” загальною площею 1399, 9 кв.м., спального корпусу № 2а літ. “Д” загальною площею 405, 2 кв.м., лікувального корпусу з харчоблоком літ. “Е” загальною площею 661, 7 кв.м., спального корпусу № 1 літ. “Ж” загальною площею 1 627, 7 кв.м., котельні літ. “З” загальною площею 555, 8 кв.м., бар літ. “Й” загальною площею 99, 9 кв.м., басейну літ. “К” загальною площею 1497, 2 кв.м., ліфту літ. “М” загальною площею 1, 7 кв.м., пляжного будинку № 1 літ. “О” загальною площею 48, 2 кв.м., пляжного будинку № 2 літ. “П” загальною площею 48, 8 кв.м., еллінгу літ. “Р” загальною площею 60, 1 кв.м., трансформаторної підстанції літ. “С” загальною площею 49, 2 кв.м., хлораторної літ. “Ц” загальною площею 17, 3 кв.м., хлораторної літ. “З” загальною площею 15, 7 кв.м., майстерні літ. “Ф” загальною площею 19, 1 кв.м., складу літ. “X” загальною площею 16, 6 кв.м., бесідки літ. “Щ”, майстерня літ. “Ю” загальною площею 33, 7 кв.м., каналізаційно-насосна станція літ. “Я”. В порядку двосторонньої реституції стягнуто з ДП “Міжнародний дитячий центр “Артек” на користь ВАТ “Банк зовнішньої торгівлі” 36369446, 4 грн. Зобов’язати ДП “Міжнародний дитячий центр “Артек” після передачі йому майна ВАТ “Банк зовнішньої торгівлі” передати будівлі і споруди пансіонату “Гліцинія” санаторію “Нижня Ореанда”. Припинено провадження по справі в частині позовних вимог щодо скасування державної реєстрації прав на нерухомість. Стягнуто з ДП “Міжнародний дитячий центр “Артек” 12792, 5 грн. державного мита на користь державного бюджету України. Стягнуто з ВАТ “Банк зовнішньої торгівлі” 12792, 5 грн. державного мита на користь державного бюджету України. Стягнуто з ДП “Міжнародний дитячий центр “Артек” 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь ДП “Судовий інформаційний центр”. Стягнуто з ВАТ “Банк зовнішньої торгівлі” 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь ДП “Судовий інформаційний центр”. Повернуто зустрічну позовну заяву ВАТ “Банк зовнішньої торгівлі” без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати в частині зобов’язання ДП “Міжнародний дитячий центр “Артек” після передачі йому майна ВАТ “Банк зовнішньої торгівлі” передати будівлі і споруди пансіонату “Гліцинія” санаторію “Нижня Ореанда”. Також відповідач-1 в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення було прийняте з суттєвими порушеннями норм матеріального та процесуального права

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення від 09.03.2006 - без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача-2 і третьої особи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

08.10.2004 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 694-р “Про передачу об’єктів оздоровчого призначення” було прийнято пропозицію Державної податкової адміністрації та Державного управління справами про передачу із сфери управління Державної податкової адміністрації до Державного управління справами рухомого та нерухомого майна пансіонату “Гліцинія” з наступним його закріпленням за ДП МДЦ “Артек” на праві господарського відання.

12.10.2004 розпорядженням керівника Державного управління справами від № 701 “Про приймання об’єкту оздоровчого призначення” було утворено відповідну комісію, а також зобов’язано до 14.10.2004 подати на затвердження керівника Державного управління справами акт приймання-передачі вказаного об’єкту.

21.10.2004 керівником Державного управління справами було затверджено акт приймання-передачі рухомого та нерухомого майна пансіонату “Гліцинія”, а також видано розпорядження № 728, яким надано згоду ДП МДЦ “Артек” на відчуження, як виняток, без проведення конкурсу, будівель і споруд, розміщених за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Ореанда, буд, 12-а, що відноситься до основних засобів підприємства, за ціною, не нижчою від вартості, визначеною експертним шляхом, з дотриманням вимог чинного законодавства.

Між ДП МДЦ “Артек” та ВАТ “Банк зовнішньої торгівлі” було укладено договір купівлі-продажу від 12.11.2004, умовами якого передбачено, що ДП МДЦ “Артек” зобов’язується продати, а ВАТ “Банк зовнішньої торгівлі” придбати будівлі та споруди пансіонату “Гліцинія”, який знаходяться у господарському віданні ДП МДЦ “Артек” та розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Ялта, смт. Ореанда, буд, 12-а. Згідно акту приймання-передачі від 04.01.2005, сторонами було здійснено передачу вказаного майна.

Крім того, сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 29.12.2004 та додаткову угоду № 2 від 01.03.2005, якими доповнено положення договору відносно порядку розрахунків за придбаний об’єкт, передачі об’єкту продажу та відповідальності сторін.

Таким чином ДП МДЦ “Артек” отримав майно у господарське відання на підставі п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 № 694-р “Про передачу об’єктів оздоровчого призначення” та розпорядження керівника Державного управління справами № 728 від 21.10.2004.

Пункт 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 № 694-р було оскаржено у судовому порядку - справа № 44/447. 13.12.2004 рішенням по справі № 44/447 вказаний пункт 1 було визнано недійсним на підставі того, що приймаючи п. 1 зазначеного розпорядження, Кабінет Міністрів України перевищив свою компетенцію, оскільки не був наділений повноваженнями органу, уповноваженого управляти майном пансіонату “Гліцинія”, а також вийшов за межі своїх повноважень, передбачених Конституцією України та чинним законодавством України.

Вказане рішення від 13.12.2004 було залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2005.

З огляду на вищезазначене, акти, на підставі яких відбувалася передача майна, прийняті на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 не можуть вважатися такими, що є підставою для відчуження майна.

Зокрема, Державне управління справами отримало зазначене майно у своє відання від Державної податкової адміністрації за актом від 21.10.2004 згідно наказу ДПА від 15.10.2004 № 601/ДСК, виданого на виконання вищевказаного розпорядження Кабінету Міністрів України.

Крім того, розпорядження керівника Державного управління справами № 728 від 21.10.2004 було видано у зв’язку з передачею майна ДПА.

Як вбачається з матеріалів справи, відчужене майно - будівлі та споруди пансіонату “Гліцинія” до передачі у відання Державного управління справами знаходилися у господарському віданні Головного підприємства пансіонату “Гліцинія” санаторно-курортного об’єднання Всеукраїнської профспілки працівників органів державної податкової служби і є санаторно-курортним та оздоровчим закладом, заснованим на державній власності.

Згідно п. 15 ч. 4 Положення про Державне управління справами в редакції, затвердженій Указом Президента України від 17.12.2002, Державне управління справами відповідно до переданих йому повноважень щодо управління державним майном погоджує у встановленому порядку питання щодо відчуження (крім випадків, заборонених законодавством) жилих і нежилих будинків та приміщень підприємствами Державного управління справами.

Враховуючи викладене, ДП МДЦ “Артек” було проведено відчуження майна з порушенням законодавства, що, в свою чергу, є підставою для визнання вищезазначеного договору недійсним.

Згідно п. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, Державному управлінню справами на момент укладення договору було відомо про наявність в Господарському суді міста Києва справи № 44/447 за позовом Управління справами Апарату Верховної Ради України до Кабінету Міністрів України про визнання недійсним п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 №694-р, оскільки Державне управління справами було визначено в позові як третя особа, а також надіслано копію позовної заяви, докази чого містяться а матеріалах позовної заяви.

Статтею 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна сторона зобов’язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Згідно платіжних доручень № 1 від 29.12.2004 та № 2 від 01.03.2005, на момент прийняття рішення по справі № 44/447 сторони за договором виконали взяті на себе зобов’язання, а саме майно було передано у володіння ВАТ “Банк зовнішньої торгівлі”, а останнім перераховано кошти на загальну суму 36369446, 4 грн. за вказане майно.

Тобто, в порядку двосторонньої реституції ВАТ “Банк зовнішньої торгівлі” зобов’язане повернути майно ДП МДЦ “Артек”, а ДП МДЦ “Артек” зобов’язане повернути ВАТ “Банк зовнішньої торгівлі” сплачені кошти.

Відповідно до приписів ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Статтею 388 ЦК України передбачено, що добросовісним набувачем визнається особа, яка придбала річ у особи, яка не мала права її відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при укладенні вищезазначеного договору покупець міг знати про відсутність права продавця на відчуження майна, на придбання якого, набувачем було виділено значні кошти.

Таким чином, автоматично втрачають чинність додаткові угоди № 1 від 29.12.2004 та № 2 від 01.03.2005, укладені сторонами, оскільки вони базуються на договорі, який визнано недійсним.

Крім того, до передачі вищезазначеного майна у відання Державної податкової адміністрації воно знаходилася на балансі санаторію “Нижня Ореанда”. 09.01.1997 в.о. Керуючого справами Верховної Ради України В. Гнидюком було видано розпорядження № 2 про прийняття на баланс Управління справами Верховної Ради України пансіонату “Ветеран” в місті Ялта. Згідно акту прийняття-передачі від 30.01.1997, майно пансіонату “Ветеран” було передано з балансу об’єднання “Ялтакурорт” АТ “Укрпрофоздоровниця” на баланс Державного управління справами, а 31.01.1997 розпорядженням № 8 заступника Керуючого справами Апарату Верховної Ради України Ю.Шевченко було передано пансіонат “Ветеран” на баланс санаторію “Нижня Ореанда” без попереднього зарахування на баланс Державного управління справами.

Розпорядженням № 20-А від 26.02.1997 в.о. Керуючого справами Апарату Верховної Ради України В.Гнидюка було передано майно на баланс Державної податкової адміністрації, а також зобов’язано головного лікаря директора санаторію “Нижня Ореанда” передати майно колишнього пансіонату “Ветеран” на баланс ДПА на підставі клопотання Голови ДПА, погодженого з керівництвом Верховної Ради України.

Зазначена процедура передачі майна була оскаржена у суді першої інстанції, справа № 27/25 за позовом санаторію “Нижня Ореанда” до Апарату Верховної Ради України, Державної податкової адміністрації про визнання частково недійсним розпорядження та повернення майна.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2005 по справі № 27/25 визнано недійсними п.п. 1,2 розпорядження № 20-А Управління справами Апарату Верховної Ради України від 26.02.1997 щодо передачі майна колишнього пансіонату “Ветеран” на баланс ДПА України та акт приймання-передачі пансіонату “Ветеран” всього рухомого і нерухомого майна з балансу санаторію “Нижня Ореанда” на баланс Державної податкової адміністрації України. Вказане рішення залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2005.

Таким чином, після визнання договору недійсним і зобов’язання провести двосторонню реституцію, санаторій “Нижня Ореанда” має право на володіння майном після його повернення у державну власність, оскільки згідно вищевказаних рішень всі інші особи, яким передавалось майно після його передачі ДПА, отримували його незаконно.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору та зобов’язання сторін провести двосторонню реституцію. Вказану вимогу судом першої інстанції було задоволено на користь третьої особи з самостійними вимогами.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача-1, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального та процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Державного управління справами та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2006 - відсутні.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Державного управління справами залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2006 у справі № 42/330 залишити без змін.

Матеріали справи № 42/330 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді