Справа № 22ас-461/2006 Головуючий у 1-ій інстанції: Гирич С.В.
Категорія: 41 Доповідач в апеляційній інстанції: Цяцяк Р.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Петрички П.Ф.,
суддів Приколоти Т.І. і Цяцяка Р.П.,
при секретарі Раб О.В.
та за участю адвокатів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та ОСОБА_3
і ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою Центрального державного історичного архіву України, м. Львів, на постанову Личаківського районного суду м. Львова від 05 травня 2006 року,
встановила:
Оскаржуваною постановою частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_3 (в подальшому - "позивач") до Центрального державного історичного архіву України, м. Львів (в подальшому - "відповідач"), третя особа - ОСОБА_4, та визнано неправомірним наказ Центрального державного історичного архіву України, м. Львів, від 30.11.2005 року № 86 про звільнення ОСОБА_3 І.І. з 30.11.2005 року з посади завідувача сектором допоміжних історичних дисциплін за п.4 ст.40 КЗпП України, поновлено його на згаданій посаді та стягнуто з відповідача в користь ОСОБА_3 І.І. заробітну плату за час вимушеного прогулу з 30.11.2005 року по 05.05.2006 року включно за 109 днів з розрахунку середньомісячного заробітку 908 грн. 15 коп. у сумі 4499 грн. 52 коп. та заподіяну йому моральну шкоду в сумі 3000 грн. Стягнуто з третьої особиОСОБА_4 в користь відповідача заподіяну шкоду незаконним звільненням працівника в сумі 4499 грн. 52 коп. В решті позовні вимоги відхилено за безпідставністю. Рішення суду в частині поновлення позивача на займаній посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі місячного платежу в сумі 908 грн. 15 коп. допущено до негайного виконання. Стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 59 грн. 50 коп.
В апеляційній скарзі відповідач просить постанову скасувати та ухвалити нову, якою відмовити позивачу у задоволенні його позову, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального права.
Апелянт вважає, що суд безпідставно прийшов до висновку, що ОСОБА_3 31.10.2005 року був відсутній на роботі з поважних причин, покликаючись при цьому на журнал відлучень, який був заведений адміністрацією архіву, оскільки запис у згаданому журналі не може свідчити про те, що адміністрація архіву давала свою згоду на залишення місця роботи.
Також вважає, що суд безпідставно визнав перебування ОСОБА_3 І.І. 31.10.2005 року в Личаківському районному суді м. Львова поважною причиною його відсутності на робочому місці, оскільки на той час в згаданому суді в матеріалах цивільної справи за його позовом ніяких додаткових документів не було і позивачу не було з чим знайомитись, а щодо підготовки доповнення до позовних вимог, то таке повинно готуватись у вільний від роботи час.
Суд не звернув увагу на те, що позивачем не було дотримано вимог Постанови КМ України "Про роботу за сумісництвом", якою передбачено, що робота за сумісництвом здійснюється за погодженням з власником або уповноваженим ним органом, а оскільки позивач не узгодив з відповідачем графіку роботи за сумісництвом і дозволу на таку роботу не отримував, то за таких обставин викладацькою роботою в Українському Католицькому Університеті він займався самостійно.
Поза увагою суду безпідставно залишилась вступна частина наказу відповідача про звільнення з роботи позивача, у якій вказано, що враховуються його чисельні порушення трудової дисципліни протягом жовтня-листопада 2005 року: два накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності були визнані незаконними лише у зв'язку з порушенням строків застосування дисциплінарних стягнень, а догана, оголошена йому наказом від 20.07.2005 року № 44, судом визнана правомірною.
Твердження позивача про його переслідування адміністрацією архіву за принципову позицію у справі виявлення фактів масового викрадення документів із фондів архіву є безпідставними і свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників апелянта на підтримання
апеляційної скарги та заперечення сторони позивача, перевіривши оскаржувану постанову і
матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що
апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Позивач був звільнений з посади завідувача сектора допоміжних дисциплін Центрального державного історичного архіву України, м. Львів, з 30.11.2005 року за п.4 ст.40 КЗпП України - у зв'язку, як сказано в наказі від 30.11.2005 року № 86, "з відсутністю на роботі більше трьох годин протягом робочого дня 31.10.2005 року без поважних причин та враховуючи численні порушення трудової дисципліни протягом жовтня-листопада 2005 року".
У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" міститься роз'яснення, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за (зокрема) п.4 ст.40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.
Як вбачається з матеріалів справи та що ствердили і, відповідно, визнали сторони в судовому засіданні, адміністрацією відповідача з метою контролю за місцем знаходження працівників було запроваджено такий вид контролю, як журнал відлучень, у якому працівники, які відлучалися з приміщення архіву роблять відповідні відмітки про час і місце їх відлучень.
Аналіз записів у журналі відлучень свідчить про те, що згадані записи носять повідомчий характер і значна частина зафіксованих у журналі відлучень аж ніяк не могла бути попередньо узгоджена з адміністрацією відповідача (а.с. 132-150).
В ході судового розгляду справи встановлено, що станом на жовтень 2005 року в провадженні місцевих судів знаходилось ряд справ пов'язаних зі спорами між ОСОБА_3, та Центральним державним історичним архівом України, м. Львів, чого відповідач і не заперечує.
В згаданому журналі відлучень за 31.10.2005 року міститься запис позивача про те, що він відлучився в суд (а.с. 141).
Згідно додатку "Перелік робіт, які не є сумісництвом" до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28.06.1993 року № 43, педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більше як 240 годин на рік не є сумісництвом (а.с. 70).
Позивач здійснював свою педагогічну діяльність в Українському Католицькому Університеті до 4 годин на тиждень (а.с. 175), про що, як вбачається з вище згаданого журналу відлучень, адміністрації відповідача було відомо.
Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, практика здійснення педагогічної діяльності у навчальних закладах була поширеною серед працівників відповідача (а.с. 188-189).
Виходячи з конкретних обставин та оцінюючи все вище наведене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що 31.10.2005 року 3 години 45 хвилин позивач був відсутній на робочому місці з поважних причин, а тому факт прогулу з його сторони, який став підставою для звільнення його з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України, відсутній.
Щодо покликання апелянта на те, що поза увагою суду безпідставно залишилась вступна частина наказу відповідача про звільнення з роботи позивача, у якій вказано, що враховуються його чисельні порушення трудової дисципліни протягом жовтня-листопада 2005 року, то у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" міститься роз'яснення, що суд не вправі визнати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення.
Позивача було звільнено з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України, а тому - з урахуванням вище наведених роз'яснень - суд не вправі був визнавати звільнення правильним виходячи з підстав, з якими звільнення позивача не пов'язувалось.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків постанови суду, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 195, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Центрального державного історичного архіву України, м. Львів, залишити без задоволення, а постанову Личаківського районного суду м. Львова від 05 травня 2006 року - без змін.
І Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.