КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.09.2007 № 27/266
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Макидон М.М. (довіреність № 01-38-08 від26.01.2007);
від відповідача - Білоус Ю.М. (довіреність № 1 від 11.06.2007);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчої дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втратипрацездатності
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.06.2007
у справі № 27/266
за позовом Виконавчої дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втратипрацездатності
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юклас ЛТД"
про стягнення 723,00 грн
Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від12.09.2007 відповідно до ст. ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги продовжений.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м.Києва від13.06.2007у справі №27/266 у позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позов, оскільки вважає, що при прийнятті рішення господарським судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. При цьому заявник вказує на те, що відповідно до положень ЦК України штраф і пеня є різновидом неустойки, тобто об’єднані єдиним поняттям неустойка, а відповідно до положень ГК України неустойка, штраф та пеня є окремими видами штрафних санкцій. Пеня, яку просить стягнути позивач не є різновидом, як зазначає господарський суд першої інстанції, неустойки, а є окремим видом штрафних санкцій поряд із неустойкою згідно із ст. 230 ГК України. Отже, передбачене ч. 2 ст. 258 ЦК України правило про застосування до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) позовної давності в один рік стосується неустойки (пені, штрафу), врегульованих ЦК України, і господарської неустойки, врегульованої ГК України. Щодо пені і штрафу, врегульованих ГК України, то зазначене правило до таких штрафних санкцій не застосовується. Тобто, господарський суд першої інстанції неправильно застосував до вимоги позивача про стягнення пені (як різновиду штрафної санкції відповідно до положень ГК України) позовну давність в один рік, яка застосовується до позовних вимог про стягнення неустойки як способу забезпечення виконання зобов’язання за ЦК України та неустойки як штрафної санкції, передбаченої нормами ГК України
Крім того, позивач зазначає, що ним, на виконання умов укладеного з відповідачем договору № 18-ВД-05 04.11.2005 було перераховано аванс у сумі 31 600,00 грн., а 23.12.2005 після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт здійснено остаточний розрахунок за виконані роботи в сумі 31 600,00 грн. Згідно із п. 5.2. договору № 18-ВД-05 відповідач зобов’язаний виконати передбачену договором роботу протягом місяця з дня підписання цього договору, тобто до 01.12.2005. Моментом закінчення виконання робіт за договором № 18-ВД-05 слід вважати дату підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (абзац 2 п. 5.2. договору). Акт було підписано сторонами 23.12.2005, тобто відповідач прострочив виконання свого зобов’язання на 22 дні. За прострочення виконання зобов’язання відповідачу було нараховано на підставі п. 9.3. договору № 18-ВД-05 пеню в розмірі 723,00 грн.
Також, позивач зазначає, що в рішенні господарського суду першої інстанції вказано, що відповідач у судовому засіданні надав письмові заперечення проти позову. Однак, відповідач копію своїх заперечень не надав позивачу, а господарським судом першої інстанції не надано позивачу можливості належним чином з ними ознайомитись, внаслідок чого позивач був позбавлений об’єктивної можливості підготувати суду свої пояснення щодо заперечень відповідача.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому відповідач вказував на те, що відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно із ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Оскільки акт було підписано 22.12.2005, то моментом, який можна вважати таким, коли особа довідалась про порушення свого права є 22.12.2005. Отже, закріплений законодавством строк в один рік сплинув 22.12.2006, тобто, позивачем пропущений строк позовної давності встановлений ч.2 ст.258 ЦК України до вимоги позивача про стягнення пені.
Крім того, відповідач зазначає, що він добросовісно виконував свої зобов’язання за договором № 18-ВД-05 і відповідно до підпункту 7 п. 3.1. договору № 18-ВД-05, в якому зазначено, що до обов’язків відповідача, віднесено, зокрема, й обов’язок завчасно, у триденний термін, у письмовій формі інформувати позивача про можливе уповільнення або зупинку виконання робіт за незалежних від відповідача обставин. Так, відповідач 25.11.2005 повідомив позивача листом № 22/11 про продовження терміну виконання робіт на строк до 25.12.2005, оскільки погодні умови (зледеніння даху) не дозволяли виконувати роботи на покрівлі. Відповідно до п. 5.2. договору № 18-ВД-05 моментом закінчення виконання робіт за цим договором слід вважати дату підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт. Акт був підписаний сторонами 22.12.2005, тобто раніше за погоджений термін. Ні під час підписання, ні протягом здійснення остаточних розрахунків, претензій стосовно строків виконання робіт з боку позивача відповідач не отримував.
Також, відповідач зазначає, що відповідно до ст. 59 ГПК України відповідач має право, а не обов’язок надіслати відзив на позовну заяву. До того ж, під час розгляду справи суддею було передано позивачу копію відзиву на позов, а також наданий час для ознайомлення.
При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.
Позивач подав до господарського суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача пені у розмірі 723,00 грн. за порушення останнім терміну виконання робіт за договором № 18-ВД-05.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.10.2005 між позивачем та відповідачем було укладено договір № 18-ВД-05 (далі договір), відповідно до умов якого відповідач, як підрядник, зобов’язався на свій ризик виконати за дорученням позивача, як замовника, та відповідно до умов договору роботу, а замовник зобов’язується прийняти цю роботу та оплатити її (п. 1.1.).
Відповідно до п. 2.1. договору за цим договором відповідач виконує роботи по встановленню напівавтоматичної системи сніготанення на покрівлі будинків за адресою: м. Київ, вул. Боричів Тік, 28 та 30.
Загальна вартість робіт за цим договором з урахуванням вартості наданих відповідачем матеріалів та обладнання згідно з додатком № 1 складає – 63 200,00 грн., у тому числі ПДВ – 10 533,33 грн. (п. 4.1. договору).
Розрахунки за цим договором здійснюються в такому порядку: протягом 5 робочих днів з дати підписання цього договору позивач перераховує на рахунок відповідача аванс у розмірі 50% вартості робіт за цим договором; остаточний розрахунок за цим (перерахування решти суми в розмірі 50% вартості робіт за цим договором) здійснюється протягом 5 робочих днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 4.3. договору).
Відповідно до п. 5.1. договору відповідач зобов’язується розпочати виконання робіт протягом 2 днів після перерахування позивачем авансу в розмірі, визначеному п. 4.3. цього договору.
З наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 1195 від 04.11.2005 (а. с. 21) вбачається, що позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 31 600,00 грн. (аванс у розмірі 50% загальної вартості робіт).
Згідно із п. 5.2. договору відповідач зобов’язується виконати передбачену цим договором роботу протягом 1 місяця з дня підписання цього договору з правом дострокового виконання.
Отже, враховуючи, що договір підписаний сторонами 31.10.2005, відповідач зобов’язаний був виконати передбачену договором роботу у строк до 01.12.2005.
Відповідно до абзацу 2 п. 5.2. договору моментом закінчення виконання робіт за цим договором слід вважати дату підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт.
Згідно із наявного в матеріалах справи акту приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2005 року він був підписаний 23.12.2005.
Тобто, враховуючи абзац 2 п. 5.2. договору, виконання робіт за договором закінчилось 23.12.2005.
Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання умов договору, після підписання акту здачі-приймання виконаних робіт перерахував на рахунок позивача за платіжним дорученням № 1457 від 23.12.2005 (а. с. 22) грошові кошти в сумі 31 600,00 грн. ( решти суми в розмірі 50% загальної вартості робіт).
Отже, загалом позивач перерахував на рахунок відповідача 63 200,00 грн. (31 600,00 грн. + 31 600,00 грн.).
Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивач свої зобов’язання за договором щодо оплати виконаних відповідачем робіт виконав належним чином.
Натомість відповідач в порушення умов договору неналежно виконав свої зобов’язання за договором щодо своєчасного виконання робіт.
Так, за умовами договору відповідач зобов’язаний був виконати передбачені договором роботи у термін до 01.12.2005, а закінчив їх виконання, виходячи з дати підписання акту приймання виконаних підрядних робіт, 23.12.2005, отже, відповідачем було порушено термін виконання робіт за договором.
Твердження відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що 25.11.2005 він, керуючись абзацом 7 п. 3.1. договору (відповідно до якого підрядник зобов’язаний завчасно, у триденний термін, у письмовій формі інформувати позивача про можливе уповільнення або зупинку виконання робіт за незалежних від відповідача обставин), повідомив позивача листом № 22/11 про продовження терміну виконання робіт на строк до 25.12.2005, так як погодні умови (зледеніння даху) не дозволяли виконувати роботи на покрівлі не беруться до уваги, оскільки відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В порушення вказаних норм відповідач не надав доказів надіслання вказаного листа позивачу та отримання від останнього згоди на продовження терміну виконання робіт на строк до 25.12.2005.
Відповідно до п. 9.3. договору у разі порушення відповідачем термінів виконання робіт, передбачених п. п. 5.1. – 5.2. цього договору, він сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від вартості робіт за цим договором, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, за кожний день прострочення.
Оскільки відповідачем було порушено термін виконання робіт, передбачений п.5.2 договору, позивач на підставі п. 9.3. договору нарахував відповідачу до сплати пеню у розмірі 723,00 грн. за період з 02.11.2005 по 23.11.2005, яку і просив стягнути з відповідача.
Згідно із п. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а при відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а згідно із ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, оскільки матеріали справи свідчать, що відповідач порушив термін виконання робіт встановлений договором, то позивач мав право на звернення з позовом до відповідача про стягнення з останнього пені в розмірі 723,00 грн. за порушення терміну виконання робіт.
Разом з тим, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що на час звернення позивача до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача пені за період з 02.11.2005 по 23.11.2005 позовна давність, що застосовується до вимоги позивача про стягнення пені спливла, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1 ст. 261 ЦК України)
За умовами договору (п. 5.2.) відповідач зобов’язаний був виконати передбачені договором роботи в термін до 01.12.2005, отже, перебіг позовної давності почався з 02.12.2005.
Як свідчить вхідний штамп господарського суду першої інстанції позивач 11.05.2007 звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача пені в розмірі 723,00 грн. за період з 02.11.2005 по 23.11.2005. Отже, на час пред’явлення позивачем позову строк позовної давності в один рік щодо вимоги про стягнення з відповідача пені позивачем пропущено.
Згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач під час розгляду справи в господарському суді першої інстанції у запереченнях на позовну заяву від 11.06.2007 № 20/06 заявив про застосування строку позовної давності.
Відповідно до п. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивач в ході розгляду справи в господарському суді першої інстанції та апеляційному господарському суді причин пропуску строку позовної давності не зазначає, оскільки вважає, що пеня, яку він просить стягнути не є різновидом неустойки, а є окремим видом штрафних санкцій поряд із неустойкою згідно із ст. 230 ГК України. Отже, передбачене ч. 2 ст. 258 ЦК України правило про застосування до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) позовної давності в один рік стосується неустойки (пені, штрафу), врегульованої ЦК України, і господарської неустойки, врегульованої ГК України. Щодо пені і штрафу, врегульованих ГК України, то зазначене правило до таких штрафних санкцій не застосовується.
Апеляційний господарський суд вказані твердження позивача не приймає до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Отже, вказана стаття містить відсильну норму до загальних та скорочених строків позовної давності, передбачених Цивільним кодексом України, в разі якщо інші строки не встановлено Господарським кодексом України.
Як слідує із норм Господарського кодексу України, інших строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені Господарський кодекс України не містить.
Таким чином, до вимоги позивача про стягнення з відповідача пені слід застосовувати скорочений строк позовної давності встановлений ч. 2 ст. 258 ЦК України.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення з відповідача пені в розмірі 723,00 грн. і наявності у позивача повноважних причин для його відновлення не вбачається.
Оскільки відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, то немає правових підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 723,00 грн. і господарський суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 723,00 грн., у зв’язку з пропуском строку позовної давності.
Щодо тверджень позивача в апеляційній скарзі про те, що відповідач у судовому засіданні надав письмові заперечення проти позову, однак, копію своїх заперечень не надав позивачу, а господарським судом першої інстанції не було надано позивачу можливості належним чином з ними ознайомитись, внаслідок чого позивач був позбавлений об’єктивної можливості підготувати суду свої пояснення щодо заперечень відповідача, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати: господарському суду - відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в судовому процесі, - копію відзиву. Отже, вказаною нормою визначено право відповідача надсилати, як суду, так і позивачу відзив (заперечення) на позовну заяву. Таким чином, відповідач не зобов’язаний був надсилати позивачу заперечення на позовну заяву. У свою чергу позивач не був позбавлений можливості, відповідно до ст. 22 ГПК України, ознайомитись із матеріалами справи, в тому числі і з запереченнями відповідача на позовну заяву.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з’ясовані та доведені обставини, що мають значення для справи, і рішення прийняте судом у повній відповідності з матеріалами справи та з дотриманням норм процесуального і матеріального права, а доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м.Києва від13.06.2007 у справі №27/266 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Матеріали справи № 27/266 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді