Справа № 11А - 615 2006 p.                     Головуючий у 1 інстанції: Дем'яновський Г.С.

Доповідач: Макойда З.М.

_УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

"08" серпня 2006 року   колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області  в складі:

Головуючого Макойди З.М. Суддів Гнатіва Н.І., Танечника І.І. з участю прокурора Малиш Н.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок  Буського районного суду Львівської області від 08 червня 2006 року, -

встановила:

цим вироком

ОСОБА_2,     громадянин України, несудимий, засуджений ст. 186 ч.З КК України на чотири роки позбавлення волі

Згідно із ст.75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст.76 КК України покладено на засудженого обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_1,   громадянин України, несудимий, засуджений ст. 186 ч.З КК України на чотири роки позбавлення волі

Згідно із ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком три роки.

Відповідно до ст.76 КК України покладено на засудженого обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої    системи,     повідомляти     органи     кримінально-

виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Запобіжний захід засудженим до вступу вироку у законну силу залишений попередній - підписка . про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирішено питання з речовими доказами.

За вироком суду ОСОБА_2. та ОСОБА_1 визнано винними та засуджено за те, що вони 14 жовтня 2004 року, біля 00 год. 30 хв. проникли в будинок ОСОБА_3, що в ІНФОРМАЦІЯ_1, де застосували до нього насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я, а саме ОСОБА_1 накрив потерпілого, який лежав на ліжку покривалом і силою утримував його, а ОСОБА_2 виніс з будинку телевізор марки "Електрон" вартістю 200 грн. та покривало вартістю 10 грн., спричинивши потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 210 грн.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 покликається на те, що у зв'язку з тим, що досудовим слідством а також Буським районним судом було проведено однобічне розслідування кримінальної справи, висновки суду, викладені у вироку, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого вирок підлягає до скасуванню.

Вважає, що висновок суду, викладений у вироку, не стверджується доказами, які були досліджені в судовому засіданні. А саме, в судовому засіданні підсудній ОСОБА_2 зазначив, що він, будучи одягнутим у військову куртку маскувального-зеленого кольору, разом з ним здійснював грабіж ОСОБА_3. 'Проте показання підсудного ОСОБА_2. суттєво суперечать показанням самого потерпілого ОСОБА_3, оскільки останній зазначав, що особа, яка зайшла в його будинок та накрила покривалом не була одягнута в куртку маскувального кольору, а в темну куртку, можливо шкіряну. З приводу даних розбіжностей в показаннях підсудного та потерпілого ні органом досудового слідства, ні судом не було проведено належного відтворення обстановки та обставин події, слідчого експерименту та впізнання.

Суд, а також досудове слідство належним чином не перевірили та не взяли до уваги ті докази, які підтверджують його непричетність до скоєння цього злочину - показання свідка ОСОБА_4.

Просить вирок районного суду відносно нього скасувати, а кримінальну справу направити прокурору для проведення додаткового розслідування.

В запереченні на апеляцію засудженого ОСОБА_1 державний обвинувач зазначає, що вирок районного суду є законний та обгрунтований.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, думку прокурора про залишення вироку суду без зміни, розглянувши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що така задовольненню не підлягає.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та пояснив, що 13 жовтня 2004 року до 17 год. він орав земельну ділянку, а потім пішов до тітки ОСОБА_5, в хаті якої заночував, ніякого пограбування не вчиняв.

Хоча ОСОБА_1 свою вину у інкримінованому йому злочині не визнав, його вина стверджена зібраними по справі та перевіреними у судовому засіданні доказами.

Так, засуджений ОСОБА_2 на досудовому слідстві та в судовому засіданні, не змінюючи показання, детально розказав про обставини скоєння злочину разом з ОСОБА_1.

Протоколами відтворення обстановки та обставин події (а.с. 41-43, 221-222).

Протоколом огляду місця події від 14 жовтня 2004 року (а.с.6).

Явкою з повинною ОСОБА_2. (а.с.23).

Протоколами огляду місця події (а.с. 216-219, 220).

Що стосується покликання засудженого про те, що судом не враховано показань ОСОБА_5, то суд підставно не взяв їх до уваги, оскільки ОСОБА_5 є особою похилого віку, перебуває з засудженим в родинних відносинах, і такі показання могли бути спрямовані для забезпечення алібі ОСОБА_1.

Таким чином, в сукупності наведеного, районний суд вірно засудив ОСОБА_1 за ст.ст. 186, 75, 76 КК України.

Судом 1 інстанції об'єктивно оцінено зібрані у справі та перевірені у судовому засіданні докази, вірно кваліфіковані дії ОСОБА_1, a врахувавши характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, його особистість, правильно обрано покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Отже, вирок Буського районного суду Львівської області від 08 червня 2006 року є законний та обґрунтований.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

вирок Буського районного суду Львівської області від 08 червня 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а його апеляцію - без задовольнення.

Ухвала виготовлена в єдиному екземплярі в нарадчій кімнаті.