Судове рішення #192131
Справа № 22а-535/2006

Справа № 22а-535/2006                   Головуючий у 1 інстанції: Олексієнко М.Ю.

Категорія:  13                                                                            Доповідач: Мусіна Т.Г.

 

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28   серпня   2006   року -Колегія   суддів   Судової   палати   у   цивільних   справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Зубарєвої К П.

Суддів: Мусіної Т.Г.,Шашкіної С.А.

При секретарі: Панчишин А.Ю.

З участю: сторін, адвоката ОСОБА_1.

розглянувши    в судовому засіданні    в місті Львові адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Управління МВС України у Львівській обл. на постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 червня 2006 року, -

встановила:

Оскаржуваною постановою Галицького районного суду м. Львова від 08 червня 2006 р. поновлено ОСОБА_2 строк звернення до суду та частково задоволено його адміністративний позов до УМВСУ у Львівській області про визнання дій неправомірними.

Стягнуто з відповідача в користь позивача 780 грн. надбавки за особливи умови служби за період з 01 липня 2001 р. по 01 січня 2002 p., 165 грн.75 коп. за роботу з таємними документами за період з 13 квітня по 31 грудня 2001 p., 1279 грн.52 коп. компенсації за продовольчі пайки за період з 01 квітня 2000 р. по 29 березня 2002 р. та 250 грн. за надання юридичної допомоги, а всього 2475 грн.27 коп.

Визнано незаконною бездіяльність посадових осіб УМВС України у Львівській області щодо не підготовки наказів про. встановлення ОСОБА_2 надбавок за особливі умови служби, доплати до суми пенсії та преміювання під час проходження служби в органах внутрішніх справ відповідно до вимог чинного законодавства.

Зобов'язано службових осіб УМВСУ у Львівській області підготувати наказ про встановленняОСОБА_2:

з 1.01.2000 р. по 01.04.2001 р. надбавки за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% окладів грошового забезпечення;

з 01.01.2000 р. по 08.01.2003 р. доплату від суми пенсії у розмірі від 25% до 50% суми пенсії, яка б могла бути йому нарахована; з 01.01.2000 р. по 8.01.2003 р. преміювання в розмірі 33,3% та провести виплату вказаних надбавок, доплат та преміювання. Постанову оскаржив представник УМВСУ у Львівській області.   ,

 

В апеляційній скарзі покликається на те, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, оскільки Законом від 17.02.2000 р. „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" призупинені дії закону, який передбачав виплату компенсації за продовольчі пайки, тому постанова суду про стягнення такої компенсації є незаконною. Судом необґрунтовано визнано неправомірними дії службових осіб щодо не встановлення позивачу надбавок за особливі умови служби, доплати до пенсії та преміювання, оскільки відповідно до Указу Президента № 926 від 04.10.1996 р. такі встановлюються виключно за наказом керівника та в межах вирішених асигнувань, суд безпідставно визначив конкретні розміри надбавок, доплат та премій, хоча такі встановлюються у певних межах. Позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення до суду, а суд не навів доводів для поновлення цього строку.

Просить змінити постанову суду.

В засіданні апеляційного суду представник просить скасувати частково постанову та відмовити у позовних вимогах за пропуском строку звернення до суду, окрім тих вимог, що визнаються відповідачем.

Вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню: постанова суду підлягає скасуванню частково на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАСУ з ухваленням частково нової постанови.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли адміністративні правовідносини, пов'язані із проходженням позивачем ОСОБА_2 служби в органах внутрішніх справ на посаді начальника відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх УМВСУ, з якої у званні підполковника міліції наказом від 8 січня 2003 р. № 5 о/с він був звільнений зі служби за п.65 „а" Положення (за віком) на пенсію.

Судом встановлено, що наказом начальника УМВСУ у Львівській області від 13.04.2001 р. № 230 дск о/с позивачу під час проходження служби була встановлена надбавка у розмірі 15% до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень (а.с.11) яка не виплачувалась з 13 квітня 2001 р. по 31 грудня 2001 р. (а.с. 10), заборгованість по цій надбавці становить 165,75 грн. і визнається відповідачем. Наказом начальника УМВСУ у Львівській області № 267 о/с від 08 травня 2001 р.Прилепському Г.В. з 04 квітня 200,1 р. була встановлена надбавка за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань в розмірі 50% (а.с. 12) однак не виплачувалась з 1 липня 2001 р. по 1.01.2002 р. (а.с. 10), заборгованість по цій надбавці становить 780 грн. і визнається відповідачем, тому суд обґрунтовано задовольнив позов у цій частині.

Однак колегія суддів вважає, що немає правових підстав погоджуватись із постановою суду в частині, що стосується інших задоволених вимог.

Зокрема, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості компенсації за продовольчі пайки за період з 01.04.2000 р. по 29 березня 2002 р. в сумі 1279,52 грн. суд допустив порушення норм матеріального права, тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у цих вимогах за безпідставністю.

Зокрема, судом не було враховано, що статтею 2 Закону України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" від 17.02.2000 р. № 1459-11 була призупинена дія частини другої ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або грошової компенсації замість них.

Заборгованість, що виникла перед ОСОБА_2  за продовольчі пайки до 01.04.2004 р. повністю погашена, що останнім не заперечується, тому підстав

 

стягати заборгованість за період призупинення дії закону не було правових підстав.

При звільненні зі служби ОСОБА_2 був ознайомлений з грошовим атестатом № 404, у якому відображено усі види грошового забезпечення, на які він мав право та одержував під час проходження служби. Правильність даних, які приведені у грошовому атестаті, позивач ОСОБА_2 підтвердив своїм власноручним підписом 21 січня 2003 р. (а.с.7).

З позовом до суду про встановлення надбавок та премії, які він не одержував з січня 2000 p., ОСОБА_2 звернувся до суду лише 14.02.06 p., тобто через три роки після звільнення зі служби.

З врахуванням того, що позивач проходив службу на керівних посадах, його доводи про те, що він не знав про порушення свого права не заслуговують на увагу.

Як встановлено апеляційним судом, із скаргами на неправомірні дії посадових осіб Управління МВСУ у Львівській області в порядку глави 31-А ЦПК України (в редакції 1963 p.), яка була чинною на час виникнення у ОСОБА_2 права на оскарження, він до суду не звертався, не подав суду жодного письмового доказу на підтвердження доводів свого позову про звернення із заявами до відповідних службових осіб УМВСУ по захисту своїх прав та відмову у них протягом 2000-2005 років.

На час звернення ОСОБА_2 з адміністративним позовом до суду спливли як двомісячний строк звернення, передбачений главою 31-А ЦПК України (в редакції 1963 p.), так і річний строк, передбачений ст.99 КАС України.

Поновляючи строк на звернення з позовом у вимогах, які не визнаються відповідачем і суд, в порушення ст. 163 КАС України не навів для цього аргументів та не послався на докази.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 100 КАСУ пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Представник УМВСУ у Львівській області протягом розгляду справи у суді першої інстанції наполягав на відмові у позові у зв"язку із пропуском строку звернення до суду, така ж вимога міститься в апеляційній скарзі та поясненнях в судовому засіданні апеляційного суду.

З врахуванням вищенаведеного постанова суду в частині задоволення позовних вимог про встановленняОСОБА_2 надбавки за особливі заслуги, доплати до пенсії, премії підлягає скасуванню з прийняттям нової у цій частині про відмову у позові за пропуском без поважних причин строку звернення до суду.

Керуючись п.З ст. 198, п.4 ст.202 КАС України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Управління МВС України у Львівській області задовольнити.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 червня 2006 р. частково скасувати та ухвалити нову постанову.

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні адміністративного позову до УМВСУ у Львівській області про стягнення 1279,52 грн. компенсації за продовольчі пайки за період з 1 квітня 2000 р. по 29 березня 2002 p.- за безпідставністю позовних вимог.

 

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні адміністративного позову до УМВСУ у Львівській області про встановлення йому: з 1.01.2000 по 1.04.2001 р. надбавки за особливі умови служби, кваліфікацію, професійний ризик та виконання особливо важливих завдань в розмірі 50%; з 1.01.2000 р. по 8.01.2003 р. доплати до пенсії у розмірі від 25-50%; з 1.01.2000 р. по 8.С1.2003 р. преміювання в розмірі 33,3% і виплату вказаних надбавки, доплати, преміювання -"за пропуском строку звернення до суду.

 В решті постанову Галицького районного суду м. Львова від 08 червня 2006 р. залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого Адміністративного Суду України.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація