КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2007 № 21/217
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Алданової С.О.
при секретарі: О.В.Вінницька
За участю представників:
від позивача - не з'явились
від відповідача - ГудимаЛ.Я.
від третьої особи Косенко М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2007
у справі № 21/217 (Шевченко Е.О.)
за позовом Державного підприємства "Санаторій" Гурзуфський"
до Міністерства оборони України
третя особа Державне управління справами м.Києва
про виселення та повернення не житлового приміщення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду містаКиєва від 07.08.2007 позов задоволено. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Державного підприємства “Санаторій “Гурзувский” 267 905,37грн. шкоди, 2 679,05грн. державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та припинити провадження у справі. Відповідач вважає, що рішення прийняте без повного з’ясування обставин, що мають суттєве значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2007 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, апеляційний господарський суд, вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Апеляційна інстанція переглядає справу відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, прийшов до наступного.
12.10.2003 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 131-р “Про передачу цілісних майнових комплексів військових санаторіїв” на виконання Указу Президента України від 31.10.2002 № 970 “Про деякі питання удосконалення використання санаторно-оздоровчих закладів”, прийнято пропозицію Міністерства оборони України та Державного управління справами про передачу із сфери управління Міноборони в управління Державному управлінню справами цілісних майнових комплексів Центрального військового санаторію - Гурзуфської філії територіального центру курортології та реабілітації “Крим”.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних силах України”, вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям та у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність (за згодою відповідних органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України “Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності”) належить до компетенції Кабінету Міністрів України з урахуванням того, що озброєння та бойова техніка можуть передаватися лише до військових формувань, існування яких передбачено законом.
Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування згідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних силах України”.
Наказом Міністерства оборони України від 21.03.2003 № 70 “Про заходи щодо розформування та підготовки до передачі цілісних майнових комплексів військових санаторіїв Збройних Сил України” на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 131-р щодо передачі цілісних майнових комплексів центрального військового санаторію - Гурзуфської філії Центру (територіального курортології та реабілітації “Крим”) до сфери управління Державного управління справами було розформовано Гурзуфську філію Центру (територіального курортології та реабілітації “Крим”).
На виконання вищевказаного наказу Міністерства оборони України був складений та затверджений ліквідаційний акт розформування центрального військового санаторію - Гурзуфської філії Центру (територіального курортології реабілітації “Крим”) від 04.11.2003 яким було здійснено розформування центрального військового санаторію - Гурзуфської філії Центру (територіального курортології та реабілітації “Крим”).
Згідно акту приймання-передачі військового майна Центрального військового санаторію - Гурзуфської філії центру (територіального курортології та реабілітації “Крим”) смт. Гурзуф., Крим від 28.03.2003 на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 131-р “Про передачу цілісних майнових комплексів військових санаторіїв” передано в управління Державного управління справами військове майно Центрального військового санаторію - Гурзуфської філії центру (територіального курортології та реабілітації “Крим”) загальною балансовою вартістю 42 811,50грн на 01.01.2003.
Пунктом 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282 “Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил”, право органу, уповноваженого управляти державним майном, самоврядної установи і організації або органу місцевого самоврядування, яким передається військове майно, на управління переданим майном або право власності на нього настає з дня затвердження акта приймання-передачі.
Розпорядженням Державного управління справами “Про затвердження актів приймання-передачі” від 04.04.2003 № 179, на виконання Указу Президента України від 31.10.2002 № 970 “Про деякі питання удосконалення використання санаторно-оздоровчих закладів”, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 131-р “Про передачу цілісних майнових комплексів військових санаторіїв” і постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282 “Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил” було затверджено акти приймання передачі від Міністерства оборони України в управління Державного управління справами цілісних майнових комплексів, зокрема: Центрального військового санаторію - Гурзуфської філії центру (територіального курортології та реабілітації “Крим”).
У комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст або у їх спільну власність можуть передаватися військові містечка (майнові комплекси), інше нерухоме і рухоме військове майно (крім усіх видів озброєння, бойової техніки та боєприпасів), яке вивільняється в процесі реформування Збройних Сил і не планується до використання за призначенням, житлові будинки (разом з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями), гуртожитки (в тому числі не завершені будівництвом), майно закладів освіти, культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров’я (крім майна санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячих оздоровчих таборів, у тому числі об’єкти, не завершені будівництвом, колишні аеропорти військової авіації, які не мають можливості самостійно забезпечувати свою сертифікаційну придатність, а також інше військове майно, якщо воно не менше ніж два рази пропонувалося до продажу конкурентними способами приватизації, але не було реалізовано відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282 “Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна”.
Також, згідно до п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282, рішення про передачу військового майна виконує комісія з питань передачі військового майна, до складу якої входять представники відповідного органу, уповноваженого управляти державним майном, самоврядної установи і організації або органу місцевого самоврядування, яким передається майно, та Міністерства оборони України.
Відповідно до протоколу-угоди від 26.03.2003 та на підставі Порядку вилучення і передачі військового майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282, Міністерство оборони України прийняло на себе зобов’язання по виділенню коштів до 26.04.2003 на розподіл мережі та обліку електроенергії та водопостачання у розмірі 180 000,00 грн., а також на покриття заборгованості по воді та електроенергії відповідно 542 000,00 грн. та 258 000,00 грн. Житловий фонд, який знаходиться на обліку в КЕЧ Ялтинського району Міністерства оборони України, у строк до 30.05.2003 року ліквідуємий військовий санаторій повинен був передати, а Гурзуфська селищна Рада прийняти та поставити на баланс ТВУ ЖКГ Гурзуфської селищної Ради, для чого розпорядженням Голови Гурзуфської селищної Ради від 07.05.2003 № 41 була створена комісія по прийому-передачі відомчого живого фонду Центрального військового санаторію Гурзуфської філії територіального центру курортології та реабілітації “Крим” у комунальну власність Гурзуфської селищної Ради.
15.04.2003 розпорядженням Державного управління справами № 192 “Про створення Державного підприємства “Санаторій “Гурзуфський” на виконання Указу Президента України від 31.10.2002 № 970 “Про деякі питання удосконалення використання санаторно-оздоровчих закладів”, розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 131-р “Про передачу цілісних майнових комплексів військових санаторіїв” і постанови Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 № 1282 “Про затвердження Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил” згідно із Законом України “Про підприємства в Україні”, Положенням про Державне управління справами, затвердженого Указом Президента України від 17.12.2002 № 1180 та з метою надання лікувально-профілактичної допомоги та санаторно-курортне; обслуговування, забезпечення належних матеріально-технічних і господарсько-побутових умов для здійснення повноважень органами державної влади було створено Державне підприємство “Санаторій “Гурзуфський” та передано Державному підприємству “Санаторій “Гурзуфський” відповідне державне майно в оперативне управління.
Відповідності до п. 1.1 статуту Державного підприємства “Санаторій “Гурзуфський” затвердженим розпорядженням керівника Державного управління справами від 15.04.2003 № 192, “Санаторій “Гурзуфський” є Державним підприємством з частковим бюджетним асигнуванням, створено відповідно до Розпорядження Керівника Державного управління справами від 15.04.2003 № 192 на базі Гурзуфської філії територіального центру курортології та реабілітації “Крим” переданої в управління Державному управлінню справами відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 № 131.
Пунктом 1.2. статуту Державне підприємство “Санаторій “Гурзуфський” засноване на державній власності, що передана йому на праві оперативного управління Державним управлінням справами з метою здійснення господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство оборони України власні зобов’язання за протоколом-угодою від 26.03.2003 не виконало, кошти на розподіл мереж виділено не було, що також встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2006 у справі № 4/715.
Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони (ст. 35 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок невиконання Міністерством оборони України зобов’язань, позивачу була заподіяна шкода, яка виникла за період з 01.03.2004 по 01.02.2007 і складає 267 905,37 грн.. Отже позивач на підставі виставлених ВПВКГ ПБК та ФЯЕС ВАТ “Крименерго” рахунків в період з 01.03.2004 по 01.02.2007 здійснював оплату за водопостачання, водовідведення та за електроенергію про, що підтверджується платіжними дорученнями.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 1 та ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Апеляційний господарський суду погоджується з висновком, що згідно з вимогами чинного законодавства матеріальна шкода відшкодовується у разі пишності такої шкоди, протиправності діяння або бездіяльності її заподіювана, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням або бездіяльністю заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Таким чином невиділення коштів на розподіл мережі та обліку електроенергії та водопостачання є наслідком віднесення боргів побутових споживачів на рахунок позивача, які він вимушений був сплатити для уникнення припинення енерго- та водопостачання на власні потреби.
Також слід зазначити, що протокол-угода спільної наради “Про передачу житлового фонду військового містечка в смт. Гурзуф” від 26.03.2003 є додатком № 23 до акту приймання-передачі військового майна від 28.03.2003, підписаного особами, які також підписали протокол-угоду. Як вбачається з матеріалів спарви з моменту підписання протоколу-угоди від 26.03.2003 року Міністерство оборони України не ставило під сумнів цей документ, на який неодноразово посилався і позивач, і третя особа у листуванні зі скаржником та у інших спорах. Міністерство оборони України виділило кошти на оплату заборгованості за водопостачання та енергопостачання у сумі 542 000,00 грн. і 258 000,00 грн., вказану у протоколі-угоді від 26.03.2003 та перерахувало ці кошти відповідним підприємствам, чим також підтвердило повноваження осіб, що підписали протокол-угоду, і чинність цього документу. Ліквідаційний акт розформування центрального військового санаторію - Гурзуфської філії Центру (територіального курортології та реабілітації “Крим”) складений та затверджений у Міністерстві оборони України 04.11.2003, який не містить ніяких заперечень проти акта приймання-передачі військового майна від 28.03.2003 та його додатку № 23, також підтверджує і повноваження комісії, і чинність підписаних нею документів.
Отже як вбачається з матеріалів справи, відповідачем доказів виконання власних зобов’язань не надано, зокрема доказів по виділенню коштів на розподіл мережі та обліку електроенергії та водопостачання.
Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Міністерства оборони України та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2007 - відсутні.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 07.08.2007 - без змін.
Матеріали справи № 21/217 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Алданова С.О.