КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.05.2007                                                                                           № 2/27

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - Моренко Ю.І. – головний спеціаліст-юрисконсульт (дов. № 971 від 19.08.2006);

 від відповідача - повідомлений, але не з’явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.02.2007

 у справі № 2/27 (Домнічева І.О.)

 за позовом                               Управління освіти Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіс"

             

                       

 про                                                  виселення з нежитлового приміщення

 

ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням Господарського суду м.Києва від20.02.2007 у справі №2/27 позов задоволено повністю. Виселено ТОВ ”Аларіс” з нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Серафімовича, 3-А, дитячо-юнацька спортивна школа № 10, загальною площею 219,74 кв. м. Підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що укладений між позивачем та відповідачем договір оренди № 83 від 23.09.2003, в частині оренди приміщення площею 219,74 кв. м., закінчив свою дію 23.09.2006; позивач, відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, листом № 1-24/1107 від 04.10.2006 повідомив відповідача про те, що договір оренди № 83 від 23.09.2006 на приміщення площею 219,74 кв. м. припиняється у зв’язку із закінченням строку його дії та продовжений на новий строк не буде. Таким чином, відповідач безпідставно займає спірне приміщення, чим заважає позивачу здійснювати господарську діяльність у зазначеному приміщенні.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, оскільки висновки, викладені у рішенні не відповідають дійсним обставинам справи,  а ті обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, є недоведеними.

При цьому скаржник посилається на те, що господарський суд першої інстанції не врахував вимоги ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, яка надає йому переважне право на продовження договору оренди на новий термін. а також те, що  відповідно до  п. п. 2 та 4 ст. 61 Закону України „Про освіту” позивач (як установа освіти) має право здавати в оренду закріплені за ним приміщення.

Відповідач також посилається на те, що в будівлі, де він орендує приміщення площею 219,74 кв.м., є вільні площі, яких достатньо для значного розширення спортивно-освітньої роботи з молоддю, а тому твердження позивача про те, що займані відповідачем площі необхідні для відкриття нових гуртків школи не відповідають дійсності.

Відповідач у судове засідання  не з’явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується відміткою канцелярії Київського апеляційного господарського суду на зворотному боці ухвали від 17.04.2007 про відкладення розгляду справи та повідомленням про вручення поштового відправлення за № 909682 від 17.04.2007 (відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських України, затвердженої наказом Голови Вищого Господарського суду України від 10.12.2002 за № 75).

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення господарського суду першої інстанції.

В судовому засіданні представник позивача просив залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки господарським судом першої інстанції було повно розглянуто всі обставини, що мають значення для справи, досліджено надані докази і відповідно, висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, відповідають обставинам справи.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

23.09.2003 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 83 оренди об’єктів нерухомого майна (далі договір оренди № 83), відповідно до умов якого, позивач, як орендодавець, передав, а відповідач, як орендар, прийняв в оренду приміщення площею 185,4 кв.м. та приміщення 479 кв.м., загальною площею 664,40 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Серафімовича, 3-А, ДЮСШ № 10 (п.1.1.).

01.07.2005 між позивачем та відповідачем було укладено Додаток № 1 на підставі розпорядження Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 01.07.2005 № 871, що є невід’ємною частиною договору оренди № 83 від 23.09.2003, яким сторони внесли зміни до п. 1.1 договору оренди № 83. Відповідно до вказаного Додатку № 1 до договору оренди № 83 було збільшено розмір приміщення площею 185,40 кв.м. до 219,74 кв.м., у зв’язку із чим, збільшилась загальна площа орендованих приміщень з 664,40 кв. м. до 698,74 кв.м.

Відповідно до п. 5.13 договору оренди № 83, строк дії договору оренди встановлений сторонами на приміщення площею 479,00 кв. м. з 23.09.2003 по 01.02.2009, приміщення площею 219,74 кв. м. – з 01.06.2005 по 23.09.2006.

Отже, строк дії договору оренди № 83 на приміщення площею 219,74 кв. м. закінчився 23.09.2006.

Відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Матеріали справи свідчать, що позивач листом № 1-24/1107 від 04.10.2006 повідомив відповідача про те, що строк дії договір оренди № 83 в частині приміщення площею 219,74 кв. м., закінчився 23.09.2006, та зазначає, що договір оренди на цю площу не буде продовжено на інший термін, оскільки відповідно до п. 5 ст. 63 Закону України „Про освіту” та рішення Колегії виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.08.2005 № 64, приміщення закладів освіти повинні використовуватись за призначенням. Також зазначено, що у 2005-2006 навчальному році в ДЮСШ № 10 введені нові відділення спорту (настільний теніс, футбол), у зв’язку із чим необхідні додаткові приміщення для проведення тренувальних занять.

Отже, оскільки позивач у встановленому чинним законодавством порядку попередив відповідача про припинення дії договору оренди в частині орендованого приміщення площею 219,74 кв.м., то відповідно до п. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, яким встановлено, що договір оренди припиняє свою дію в разі закінчення строку, на який його було укладено, договір оренди припинив свою дію 23.09.2006.

Відповідно до п. 1 ст. 27 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” та п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі закінчення строку дії договору оренди орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди; у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Умовами договору оренди передбачено, що в разі припинення договору оренди, орендар зобов’язується в 3-х денний термін з моменту пред’явлення орендодавцем вимоги про передачу його орендованого приміщення, передати його орендодавцю в стані, придатному для подальшої експлуатації. У випадку ухилення орендаря від виконання цього обов’язку, орендодавець вправі виселити орендаря з орендованого приміщення в примусовому порядку. При передачі приміщення складається акт приймання-передачі, який підписується членами двосторонньої комісії (п. 4.2, п. 4.3).

Матеріали справи свідчать, що після закінчення строку дії договору оренди в частині приміщення площею 219,74 кв.м., відповідач вказане приміщення не звільнив та не передав його позивачу.

Таким чином, оскільки відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” правовою підставою користування майном, що перебуває у комунальній власності є договір оренди, а у зв’язку з припиненням дії договору оренди в частині приміщення площею 219,74 кв.м., у відповідача відсутні підстави перебування у спірному приміщенні, то господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про виселення відповідача із приміщення площею 219,74 кв.м.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що він після закінчення терміну дії договору, має переважне право на продовження дії договору оренди апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Пунктом 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов’язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, якщо відповідач вважає, що його переважне право на продовження договору оренди на новий термін порушено, він не позбавлений права звернутися до суду з позовом про спонукання укласти з ним договір оренди на приміщення площею 219,74 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Серафімовича, 3-А, у разі дотримання вимог п. 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Посилання  відповідача про те, що в будівлі, де він орендує приміщення площею 219,74 кв.м., є вільні площі, а тому у позивача немає підстав виселяти його із вказаного орендованого приміщення, не заслуговують на увагу, оскільки підставою для виселення відповідача із спірного приміщення площею 219,74 кв.м. є припинення дії договору оренди на цю площу у зв’язку із закінченням його строку та те, що у відповідача відсутні правові підстави для користування приміщенням площею 219,74 кв.м., а позадоговірне користування майном, що належить орендодавцю є неправомірним, у зв’язку з чим дії орендаря є також неправомірними, оскільки обмежують законне право орендодавця на використання майна на власний розсуд.

Що стосується посилань відповідача на те, що відповідно до  п. п. 2 та 4 ст. 61 Закону України „Про освіту” позивач (як установа освіти) має право здавати в оренду закріплені за ним приміщення, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 287 Господарського кодексу України державні (комунальні) підприємства можуть бути орендодавцями нерухомого майна лише з дозволу органів, уповноважених місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідач не надав доказів надання дозволу позивачу органом уповноваженим управляти зазначеним майном на укладення з відповідачем договору оренди на приміщення площею 219,74 кв.м. на новий строк, а саме рішення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації про надання йому в орендне користування на новий строк приміщення площею 219,74 кв.м.

Що стосується твердження відповідача про те, що господарський суд першої інстанції виніс рішення без участі відповідача та не надав відповідачеві можливості надати результати розгляду керівництвом позивача заяви № 12 від 13.02.2007 відповідача про перегляд рішення  щодо припинення договору оренди № 83 в частині приміщення площею 219,74 кв.м., апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на підставах змагальності. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства.

Згідно із ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Матеріали справи свідчать, що 13.02.2007 відповідач звернувся до Господарського суду м. Києва з клопотанням про відкладення розгляду справи до вирішення керівництвом позивача питання про перегляд рішення щодо припинення договору оренди № 83 в частині приміщення площею 219,74 кв.м., із зазначенням об’єктивних причин для зміни рішення позивача.

Як вбачається з ухвали Господарського суду м. Києва від 13.02.2007, відповідачу надавалася можливість надати усі документи на підтвердження його доводів, у зв’язку із чим клопотання відповідача було задоволено і розгляд справи відкладено на 20.02.2007. У судове засідання 20.02.2007 відповідач не з’явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про місце, дату та час слухання справи, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії суду на зворотному боці ухвали від 13.02.2007, клопотань, інших заяв про надання йому більш тривалого строку для отримання результатів розгляду заяви № 12 від 13.02.2007 до суду не направив, у зв’язку із чим справа розглядалася відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до норм ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд вважає,  господарським судом першої інстанції не було допущено порушень процесуального права, оскільки була надана можливість не тільки позивачу, але й відповідачу надати до суду документи, які на їх думку були необхідні для вирішення спору.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з’ясовані та доведені обставини, що мають значення для справи. Рішення прийняте судом у повній відповідності з матеріалами справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 

Рішення Господарського суду м Києва від20.02.2007 у справі №2/27залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Справу № 2/27 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.