ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.03.08 р.                                                                               Справа № 7/20                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Малашкевича С.А.,при секретарі судового засідання Косицькій В.Ю.,

розглянувши матеріали справи

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка в особі Донецьких Західних електричних мереж м. Ясинувата

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного сільськогосподарського підприємства „Родіна” смт. Велика Новосілка

Предмет спору: стягнення заборгованості за спожиту електроенергію у сумі 68096,73 грн., 3% річних у розмірі 4821,93 грн., суми інфляційних нарахувань у розмірі 19277,17 грн.

За участю представників:

від позивача: Компанієць Т.Є. – довіреність від 28.12.07 №22-08;

від відповідача: Пічахчі Д.М. – директор; Рибалка В.А. – довіреність від 12.03.08 б/н.

СУТЬ СПРАВИ:

ВАТ „Донецькобленерго” м. Горлівка в особі Донецьких Західних електричних мереж м. Ясинувата звернулося з позовом до ТОВ КСП  „Родіна” смт. Велика Новосілка про стягнення боргу за спожиту електроенергію у сумі 68096,73 грн.,  з урахуванням  індексу інфляції в сумі 19277,17 грн. та  річних від простроченої суми в розмірі  4821,93 грн.

       Відповідач, у відзиві, вимоги заперечив, посилаючись на відсутність в нього заборгованості перед позивачем за період,  вказаний у позові, просить суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача та відмовити у позові.

       Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення сторін, суд встановив:

За договором від 28.11.96 №8 позивач, в червні – грудні 1999 року, постачав, а відповідач отримував та користувався електричною енергією. Відповідно до умов договору, на підставі документів, складених відповідачем про кількість спожитої електроенергії за цей період, позивач виписував та направляв відповідачу рахунки на сплату вартості спожитої електроенергії. Зокрема, рахунки №№65/8: від 24.06.99 на суму 7 732 грн.; від 26.07.99 на суму 8 110 грн.; від 25.08.99 на суму 7 589 грн.; від 27.09.99 на суму 8 408 грн.; від 27.10.99 на суму 9 892 грн.; від 25.11.99 на суму 18 306 грн.; від 27.12.99 на суму 17 678 грн. Строк сплати зазначених рахунків, вказаний в них, складав 5 днів.

З пояснень позивача слідує, що зазначені рахунки не були сплачені відповідачем, тому виникла заборгованість, у загальній сумі 68 096,73 грн. Також, позивач вказує, що для сплати, у т.ч., цієї суми заборгованості сторонами в 2001 року був підписаний „графік погашення заборгованості”, згідно якого борг повинен був бути сплачений протягом 2005 року.

У зв’язку з тим, що борг до цього часу не сплачений, позивач просить суд стягнути його з урахуванням індексу інфляції та річних з відповідача примусово.

Вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних мотивів.

З документів наданих позивачем на обґрунтування своїх вимог (договір, відомості про спожиту енергію,  рахунки) слідує, що електроенергія відпускалася (споживалася) в червні – грудні 1999 року. Рахунки для її сплати в п’ятиденний термін виставлялися позивачем, також, щомісячно у відповідних місцях. Останній рахунок виставлений 27.12.99. Доказів сплати спожитої електроенергії за вказаний період відповідач не надав, тобто не довів відсутність заборгованості по пред’явленим рахункам. Разом з тим, ст. 71 ЦК Української РСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, був встановлений трирічний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність). Отже, до набуття чинності ЦК України (2004) сплинув встановлений ЦК України РСР строк позовної давності для подання позивачем позову про стягнення з відповідача боргу, який виник в 1999 році. З закінченням строку позовної давності до основної вимоги вважається, що строк позовної давності минув і до додаткової вимоги (ст. 84 ЦК Української РСР).

Оскільки, позов поданий позивачем під час дії ЦК України (2004 р.), то порядок застосування та наслідки закінчення строків позовної давності повинні визначатися нормами цього кодексу.

Згідно п.п. 2,3,4 ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності, але за заявою сторони, до винесення рішення, позовна давність повинна бути застосована судом. Сплив, позовної давності, про  застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

У відзиві на позов, відповідач просить застосувати позовну давність і, у зв’язку з цим, відмовити у позові. Про причину пропуску строку позовної давності позивач суд не повідомив, поважність її не обґрунтував та не довів. За таких умов за приписами ст. 266 ЦК України, суд застосовує строк позовної давності та відмовляє у задоволенні вимог про стягнення як основного боргу, так і додаткових вимог, враховуючи приписи ст.ст. 266, 267 ЦК України.

Не беруться до уваги доводи позивача, викладені в письмових поясненнях від 18.03.08, в частині подання ним цього позову в межах строку позовної давності. При цьому, позивач посилається на графік від 15.01.01 погашення боргу за електроенергію відповідачем, затверджений начальником В. Новосілковського РЕМ, в якому , на його думку, заборгованість, що виникла в 1999 році, повинна була бути сплачена відповідачем протягом 2005 року.

Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, сторона належними і допустимими доказами повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Виходячи з цього припису, позивач повинен довести, що до „графіку погашення заборгованості”, на який він посилається, включена  саме заборгованість за той період, що вказаний в позові (червень-грудень 1999 року),  та підтвердити припинення попереднього зобов’язання, у зв’язку з його заміною новим зобов’язанням (ст. 220 ЦК Української РСР). Проте, із змісту графіка слідує лише узгодження сторонами погашення якоїсь заборгованості в загальній сумі 348 965 грн., протягом 2001-2005 років з розбивкою сплати по-квартально. Яка саме заборгованість повинна погашатися, період її виникнення та, відповідно, конкретний рік з графіка, в якому саме ця заборгованість (червень-грудень 1999 року) повинна бути сплачена не зазначено. Сума зобов’язань, що виникла у відповідача у червні-грудні 1999 року, згідно з рахунками позивача складає 77 715грн., тоді як заборгованість яку належало сплатити в 2005 році згідно з графіком склала 69 797 грн. Отже, наданими документами не підтверджуються доводи позивача, що заборгованість, яка виникла в період  червень-грудень 1999 року включена до графіку та повинна була бути погашена саме в 2005 році, а не в інших роках із цього ж графіка (2001-2004 р.р.).

Не беруться до уваги посилання позивача на те, що графік був складений на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.00 №1179 „Про заходи щодо погашення заборгованості реформованих сільськогосподарських підприємств за спожиту електроенергію”. Зазначеною Урядовою постановою було рекомендовано у т.ч. енергопостачальним підприємствам провести інвентаризацію існуючої заборгованості реформованих сільгосппідприємств та здійснити заходи щодо реструктуризації зазначеної заборгованості. Проте будь-яких документів про інвентаризацію заборгованості відповідача, в яких були би відомості про розмір заборгованості, час її виникнення тощо, позивач не надав, в графіку погашення заборгованості від 15.01.01 на них не послався і відповідних відомостей не зазначив. Отже, заборгованість про погашення якої складений графік від 15.01.01, могла виникнути як раніше (до червня 1999 р.) так і пізніше (в 2000 році) періоду виникнення заборгованості, зазначеному в позові. Графік погашення заборгованості від 15.01.01 не має суттєвих ознак угоди про реструктуризацію заборгованості відповідача. Зокрема, відсутні відомості про те, яка заборгованість реструктуризується (за яким договором (ами), актами, рахунками тощо),період виникнення такої заборгованості, наслідки (відповідальність) порушення термінів сплати реструктуризованої заборгованості тощо. Крім того, в Постанові Уряду, на яку посилається позивач, визначено, що реструктуризація заборгованості могла здійснюватися лише за умови своєчасного внесення сільськогосподарськими підприємствами поточних платежів за спожиту електроенергію. Така обов’язкова умова в графіку, також, не відображена.

Стосовно посилань позивача на наявність, у цей час, в провадженні господарського суду Донецької області справи №20/155 між ним та відповідачем про стягнення заборгованості за цим же графіком, але за попередні роки (2001-2004), суд зазначає наступне. Провадження у справі  №20/155 до цього часу триває, рішення не прийнято, тобто будь-яких встановлених судом обставин які, згідно ст. 35 ГПК України, не потребують повторного доведення у цій справі не має. Тому, позивач не звільнений від обов’язку доводити свої позовні вимоги та обставини, на яких вони ґрунтуються.

За перелічених вище умов, позивач належними і допустимими доказами не довів обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, подав позов з пропуском строку позовної давності, не обгрунтував і не довів поважність причин пропуску такого строку. У зв’язку з переліченим, у задоволенні  позову слід відмовити.

Враховуючи наведе, керуючись ст.ст. 71, 76, 80, 161, 220 ЦК Української РСР; ст. ст. 256, 257, 266, 267 Цивільного кодексу України ; ст.ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові  ВАТ „Донецькобленерго” м. Горлівка про стягнення з ТОВ КСП  „Родіна” смт. Велика Новосілка боргу за спожиту електроенергію у сумі 68096,73 грн.,  з урахуванням  індексу інфляції в сумі 19277,17 грн. та  річних від простроченої суми в розмірі  4821,93 грн.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину  рішення.

Повний текст рішення складено 24.03.08.

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому гл. ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття або після залишення його без змін  апеляційною інстанцією, в разі надіслання апеляційної скарги.

Суддя                                                                         Малашкевич С.А.