Справа № 2-2080/09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2009 року м.Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Перекупка І.Г.,

при секретарі - Мітюхіної О.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області

справу за позовом ОСОБА_2 до Димитровської міської ради

про визнання права власності на 1/2 частину житлової квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Димитровської міської ради про визнання права власності на 1/2 частину житлової квартири. В обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві ОСОБА_2 вказала, що з 1953 року між нею та ОСОБА_3 фактично склалися сімейні стосунки. їх шлюб у відділі РАГС вони не реєстрували. Дітей у них не було. З 01 серпня 1989 року вони разом оселилися і постійно проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_1. 01 квітня 1998 року вона з ОСОБА_3 приватизували вищезазначену квартиру. Свідоцтво про право власності на житло № 3/96-3395 видано ДХК «Селидіввугілля» 01.04.98 року. У даному свідоцтві вона та ОСОБА_3 зазначені співвласниками квартири. 14 червня 1999 року ОСОБА_3 помер. Свідоцтво про смерть видано Димитровським відділом РАГС Донецької області, актовий запис № 461. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належну йому частину вищевказаної житлової квартири. Для отримання свідоцтва про право на спадщину вона звернулася до державного нотаріуса. Однак нотаріусом було роз’яснено, що вона не являється спадкоємцем і тому її було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. На той час діяв ЦК Української РСР і згідно того кодексу вона не входила до кола спадкоємців за законом, а заповіт на своє майно ОСОБА_3 не складав. Позивачка вважає, що вона має право визнати за собою право власності на 1/2 частину квартири за адресою АДРЕСА_1.

Представник позивачки у судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_2С

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав до суду заяву про те, що не заперечує проти задоволення позовних вимог і розгляду справи у його відсутності.

Свідок ОСОБА_4, 15 травня 1963 року, мешкаючи за адресою м. Димитров пров. Маяковського буд. 7 кв. З пояснила суду, що вона мешкає за вказаною адресою близько двадцяти років. З 1989 року за адресою АДРЕСА_2 мешкали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Мешкаючи однією сім’єю, брак у них не був зареєстрований.

Аналогічні свідчення дала свідок ОСОБА_5

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно довідки Бюро технічної інвентаризації на квартиру за адресою АДРЕСА_2, 01 квітня 1998 року видано свідоцтво про право власності на житло № 3/96-3395 видано ДХК «Селидіввугілля». У даному свідоцтві ОСОБА_2 та ОСОБА_6 зазначені співвласниками квартири, (а. с. 11-12).

Згідно свідоцтва про смерть І-НО № 373121 виданого відділом РАГС м. Димитров Донецької області, ОСОБА_3 помер 14 червня 1999 року, про що свідчить актовий запис № 461. (а. с. 9).

Згідно довідки КП «Служби єдиного замовника» ОСОБА_2 мешкає за адресою АДРЕСА_2 з 01 серпня 1989 року. (а. с. 10).

Згідно витягу із спадкового реєстру, який надійшов від державного нотаріуса свідчить, що після смерті ОСОБА_3, померлого 14 червня 1999 року, спадкова справа не відкривалась. Заповіти від імені ОСОБА_3 не посвідчувались.

У відповідності до положень статті 549 Цивільного кодексу Української РСР, строк для прийняття спадщини встановлюється у шість місяців з моменту відкриття спадщини. Прийняття спадщини повинно здійснюватися шляхом подання заяви про прийняття спадщини до державної нотаріальної контори, або шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадщиною. З огляду на положення статті 549 Цивільного кодексу Української РСР, як спадкоємець першої черги за законом прийняла спадщину, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, розпорядилася речами звичайного вжитку, мешкаючи на час відкриття спадщини в квартирі спадкодавця, та протягом усього наступного часу, що підтверджується довідкою з місця мешкання та показами свідків, копіями платіжних документів по сплаті житлово - комунальних послуг.

На час смерті ОСОБА_3 діяв ЦК Української РСР згідно якого позивачка не входила до кола спадкоємців за законом. Однак відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила книги шостої цього Кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом. Спадщина, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 до теперішнього часу ніким із спадкоємців не приймалася і тому суд вважає, що до позивачки застосовуються правила книги шостої ЦК України, у тому числі щодо кола спадкоємців та прийняття спадщини.

Суд вважає, що відповідно до статі 1264 ЦК України позивачка являється спадкоємцем четвертої черги за законом, бо на час смерті ОСОБА_3 вона з ним проживали однією сім’єю сорок п’ять років. Зазначені обставини засвідчили свідки на судовому засіданні.

Суд вважає, що позивачка належним чином прийняла спадщину -відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України, бо на час смерті спадкодавця вона була зареєстрована і постійно проживала з ним за однією адресою. Дана обставина підтверджується довідкою з місця проживання.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися.

Враховуючи вищенаведене, та те, що встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_2 необхідно їй для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом в Димитровській державній нотаріальній конторі, спір між іншими спадкоємцями у відношені спадкового майна відсутній, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 355, 370, 392, 1223, 1261, 1268 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 209, 213, 214, 215, 294 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Димитровської міської ради про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлової квартири, загальна площа квартири складає 36, 9 кв. м. у тому числі житлова 28, 6 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3, яка залишилася у спадщину після смерті ОСОБА_3, померлого 14 червня 1999 року.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області через Димитровський міський суд Донецької області протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.