Справа №  1060/11/0303

Провадження №11/0390/737/11 Головуючий у 1 інстанції:Шумський А.А.

Категорія:ст.287 КК України Доповідач: Польовий М. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25 листопада 2011 року місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Польового М.І.,

суддів -  Хомицького А.М., Оксентюка В.Н.,

з участю прокурора – Старчука В.М., 

засудженого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луцьку кримінальну справу за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 на вирок Іваничівського районного суду від 06 вересня 2011 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м.Луцька, громадянин України, українець, з вищою освітою, непрацюючий, проживаючий по АДРЕСА_1 несудимий, -

засуджений за ст.287 КК України до штрафу в розмірі 3600 грн.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_1 залишено підписку про невиїзд.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1739,75 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 8000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судові витрати в розмірі 1501 грн. 44 коп.

Вирішено судом питання щодо речового доказу.

ОСОБА_1 засуджений за те, що 17 листопада 2008 року, приблизно о 3 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 також перебуває в стані алкогольного сп’яніння, допустив останнього до керування своїм мотоциклом «ZS 125», р.н.з. НОМЕР_1, в результаті чого водій ОСОБА_3 порушив п.п. 2.1(а), 2.3(б, г), 2.9(а), 12.1 Правил дорожнього руху та рухаючись по сільській дорозі по вул.Механізаторів в с.Топилище Іваничівського району не вибрав безпечну швидкість руху з врахуванням дорожньої обстановки, не справився з керуванням транспортного засобу та допустив падіння мотоцикла. В результаті падіння ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді внутрішньочерепної травми з набряком головного мозку, від яких настала його смерть.

В апеляції потерпілий ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, призначити ОСОБА_1 покарання в виді позбавлення волі, задовольнити повністю його позов про стягнення моральної шкоди, стягнувши її у розмірі 100000 грн. Посилається на те, що суд призначив ОСОБА_1 надто м’яке покарання, не врахував, що внаслідок його дій загинула людина, що злочин є умисним. Суд безпідставно виключив із обвинувачення ОСОБА_1 кваліфікуючу ознаку злочину – допуск до керування транспортним засобом особи, яка не має права на керування транспортним засобом. Необгрунтовано суд також врахував при призначенні покарання те, що ОСОБА_1 також постраждав в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Розмір стягнутої із засудженого на його користь моральної шкоди є заниженим і не відповідає ступеню понесених ним моральних страждань.

Заслухавши доповідача, який виклав суть справи та доводи апеляції, потерпілого та його представників, які апеляцію підтримали, засудженого, який апеляцію заперечив, міркування прокурора про залишення вироку без змін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляція до задоволення не підлягає.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 зазначеного у вироку суду злочину грунтується на перевірених і досліджених в судовому засіданні доказах, яким суд дав відповідну юридичну оцінку, і в поданій апеляції не оспорюється.

Кваліфікація судом дій ОСОБА_1 за ст.287 КК України є вірною.

По справі не спростовано твердження ОСОБА_1 про те, що він був переконаний, що ОСОБА_3 має посвідчення водія, а тому суд обгрунтовано виключив обвинувачення у тому, що ОСОБА_1 допустив до керування транспортним засобом особу, яка не мала права керування транспортним засобом.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу.

Оскільки ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, вину визнав, щиро розкаявся у вчиненому, характеризується позитивно, сприяв розкриттю злочину, добровільно частково відшкодував збитки, а тому суд прийшов до обгрунтованого висновку, що його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Злочин, передбачений ст.287 КК України, у цілому є необережним, а тому суд обгрунтовано врахував при призначенні покарання цю обставину.

Покарання ОСОБА_1 призначено в межах санкції закону, за яким його  засуджено, відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у справі вирішено відповідно до вимог закону. Своє рішення щодо часткового задоволення цивільного позову та визначення його розміру суд прийняв керуючись засадами розумності, виваженості й справедливості.

Колегія суддів погоджуюється з висновком суду про те, що визначений розмір на відшкодування моральної шкоди в сумі 8000 грн. відповідає характеру та ступеню понесених потерпілим моральних страждань.

Підстав для скасування чи зміни вироку по обставинах, викладених в апеляції, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Вирок Іваничівського районного суду від 06 вересня 2011 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляцію потерпілого ОСОБА_2 – без задоволення.

Головуючий                     

Судді