У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

 Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 22 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 10 жовтня 2005 року, яким засуджено

                                    ОСОБА_1,

                                   ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                   немаючого судимості,

за ч. 2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням на один рік і на підставі ст. 76 КК України покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

            Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2   22.897 грн. 67 коп. на відшкодування матеріальної і 1.000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

            Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 3 листопада 2003 року, керуючи автомобілем “ІНФОРМАЦІЯ_2”, д/н НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, та рухаючись автошляхом Фастів - Біла Церква - Звенигородка у напрямку м. Біла Церква, на 120/23 кілометрі автошляху порушив вимоги п. 11.2 Правил дорожнього руху - виїхав на смугу зустрічного руху і, не справившись з керуванням, допустив зіткнення з автомобілем “ІНФОРМАЦІЯ_2”, д/н НОМЕР_2  під керуванням ОСОБА_2, що спричинило останньому тяжке тілесне ушкодження, а пасажиру його автомобіля ОСОБА_3 - середньої тяжкості тілесні ушкодження.

            Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 29 листопада 2005 року вирок змінено, ОСОБА_1 звільнено від покарання на підставі п. “б” ст. 1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року. У решті вирок залишено без зміни.

            У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок і ухвалу, а справу - закрити. Вважає, що всі докази у справі - сфальсифіковані, причиною ДТП та її наслідків стали неправомірні дії іншого водія. Твердить, що судом були допущені однобічність, неповнота, а також істотні порушення норм КПК України, у тому числі ті, що регулюють право на захист. Не погоджується з цивільним позовом.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для її задоволення немає.

Винуватість ОСОБА_1в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, матеріалами справи доведена і в колегії суддів сумнів не викликає.

Обгрунтовуючи свій висновок, суд послався у вироку на показання потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про те, що ДТП сталося у той час, коли автомобіль “ІНФОРМАЦІЯ_2”, д/н НОМЕР_1, який рухався у зустрічному напрямку, несподівано виїхав на смугу їхнього руху.

            Ці показання потерпілих знайшли підтвердження сукупністю всіх інших доказів у справі, у тому числі показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, тими даними, що містяться у протоколах огляду місця події і транспортних засобів, висновках судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи про те, що дії водія ОСОБА_1суперечили вимогам п. 11.2 Правил дорожнього руху і знаходилися у прямому причинному зв'язку з ДТП і її наслідками, а також висновками судово-медичної експертиз про кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Аналіз сукупності всіх доказів у справі дав судовим інстанціям підстави для висновку, що Коллер учинив діяння, які за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Покарання винуватому призначено у відповідності з вимогами закону. Обгрунтованим є й рішення апеляційної інстанції про застосування до ОСОБА_1 Закону України “Про амністію” від 31 травня 2005 року.

Цивільний позов у справі вирішено згідно з вимогами чинного законодавства.

Будь-яких даних про упередженість органів досудового слідства чи суду, порушення ними норм КПК України, які були б підставою для зміни або скасування  судових рішень, не встановлено.

            Колегія суддів не знаходить підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

відмовити засудженому ОСОБА_1 в задоволенні касаційної скарги.

Судді:

Кривенда О.В.                                  Редька А.І.                                   Кияшко А.Я.