У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 22 червня 2006 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 5 серпня 2005 року, яким засуджено                                                                   ОСОБА_1,

                                   ІНФОРМАЦІЯ_1,

                                   немаючого судимості на підставі

ст. 89 КК України,

за ч. 1 ст. 125 КК України на 850 грн. штрафу, а на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України його звільнено від кримінальної відповідальності.

Постановлено стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2   293 грн. на відшкодування матеріальної і 1000 грн. - моральної шкоди.

            Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 3 травня 2003 року в АДРЕСА_1 під час сварки з неприязні схопив ОСОБА_2 за волосся, повалив її на землю, наніс удар ногою в ділянку колінного суглоба і в такий спосіб заподіяв їй легкі тілесні ушкодження.

            Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15 листопада 2005 року вирок залишено без зміни.

            У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення, а справу - закрити за відсутністю в його діях складу злочину. Твердить, що він не вчиняв цього злочину. Судове слідство було проведено однобічно, неповно, з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. Зазначає, що потерпіла та свідки обмовили його. Не погоджується з цивільним позовом.

            Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

            Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень ґрунтуються на доказах, які були предметом судового дослідження.

            Суд обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_2 про те, що засуджений спровокував конфлікт, під час якого схопив її за волосся і повалив на землю, після чого наніс удар ногою в ділянку коліна і заподіяв їй синець.

Сам ОСОБА_1фактично визнав у судовому засіданні, що під час чергового конфлікту з сім'єю ОСОБА_2, з якою перебував у неприязних стосунках, штовхнув ОСОБА_2, і вона впала на землю.

Зазначені обставини підтвердили свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які були очевидцями цієї події.

Ураховуючи ці та інші докази, у тому числі показання свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які наведені у вироку, а також дані, що містяться у висновках судово-медичної експертизи про кількість, локалізацію і характер тілесних ушкоджень, виявлених у потерпілої, суд дійшов обґрунтованого висновку, що дії ОСОБА_1 за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Законним є й рішення суду про звільнення засудженого від кримінальної відповідальності на підставі п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, оскільки з дня вчинення ним злочину до дня набрання вироком законної сили минуло два роки.

Будь-яких даних про упередженість суду, порушення норм КПК України, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Цивільний позов вирішено у відповідності з чинним законодавством.

            Колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

            Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

            відмовити засудженому ОСОБА_1 в задоволенні касаційної скарги.

                                                                           Судді:

Кривенда О.В.                                  Редька А.І.                                   Кияшко А.Я.