Справа № 2-952/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          "15" листопада 2011 р.  Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

          головуючого - судді       Бучківської В.  Л.

          при секретарі                  Березіній Л.В.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 КЕЧ району, третя особа Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації про визнання недійсними наказу (розпорядження) органу приватизації та свідоцтва про право власності на квартиру,                                                     

                                                        в с т а н о в и в:

          Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить поновити їй термін для звернення до суду з даним позовом та визнати незаконним розпорядження Стрийської КЕЧ    району /правонаступник ОСОБА_6 КЕЧ/ № 75  від 28.06.1993  року та свідоцтво про   право власності на квартиру АДРЕСА_1. В обґрунтування позову покликається на те, що відповідач по справі ОСОБА_2 є її чоловіком, шлюб з яким вони зареєстрували 09 листопада 1994 року. Відповідач по справі ОСОБА_3 - це син її чоловіка від першого шлюбу, ОСОБА_4 - дружина сина її чоловіка, а ОСОБА_5 - це внук її чоловіка. На протязі 16 років вони з чоловіком проживають в ІНФОРМАЦІЯ_1. Син відповідача зі своєю сім’єю, зі слів її чоловіка, з 1982 року проживає в місті Запоріжжя. В кінці 2010 року вона запропонувала чоловікові приватизувати їхню квартиру, так як чоловік постійно казав, що квартира належить КЕЧ і не приватизована ним. Спочатку він категорично відмовлявся, переконуючи її в тому, що якщо він помре, то вона сама приватизує цю квартиру на себе і без житла на старості років не залишиться. Але коли вона стала настоювати на приватизації квартири, чоловік зізнався їй, що ще в 1993 році квартира була приватизована на нього, на його сина, невістку та на внука, хоча вони і не жили в той час в м. Стрию. Саме тоді він і показав їй документи на квартиру, які постійно приховував від неї. Крім того, чоловік визнав, що ще в 2000 році він мав намір поставити питання про незаконність приватизації і збирав документи для подачі позову в суд, але потім передумав. Зі слів чоловіка виявилось, що його перша дружина, яка працювала в органах міліції, змогла зробити так, що коли син з сім’єю в 1982 році переїжджав на постійне місце проживання в м. Запоріжжя, вона посприяла тому, що в його паспорті та паспорті його дружини був поставлений штамп виписки із Стрия з тим, щоб вони змогли прописатись в Запоріжжі. А в документах паспортного відділення КЕЧ відповідачі так і залишились прописаними. Саме тому в 1994 році Стрийська КЕЧ /тепер ОСОБА_6/ на підставі розпорядження начальника Стрийської КЕЧ району № 75 від 28.06.1993 року видала свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2 на всіх зареєстрованих в цій квартирі, не перевіряючи факту їх проживання в ній, хоча вони постійно на той час проживали в м. Запоріжжі. Після оформлення приватизації квартири відповідачі знялись з реєстрації в квартирі в м. Стрий. Відповідачі скористались своєю подвійною реєстрацією і вдруге вже в м. Запоріжжя безоплатно використали своє право на приватизацію квартири АДРЕСА_3 на підставі розпорядження голови Шевченківської районної адміністрації № 2345р від 18.11.2005 року. Відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»/ст.5, ч.2 ст.8/ приватизація розповсюджується на наймача та членів його сім’ї, до яких відносяться лише громадяни, які постійно проживають в квартирі разом з наймачем або за якими зберігається право на житло. Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, в спірній квартирі не проживали з 1982 року, а жили в м. Запоріжжі і були там зареєстровані. Враховуючи наведене, вважає, що приватизація квартири АДРЕСА_4 проведена незаконно, в зв’язку з чим вона змушена звернутися до суду з даним позовом, просить позов задоволити.

          В судовому засіданні позивач позов підтримала, дала пояснення аналогічні вищенаведеному, просить позов задоволити, та визнати недійсним наказ (розпорядження) №75 Стрийської КЕЧ району від 28.06.1993 року та свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_5. Зокрема, покликалася на те, що почала проживати в спірній квартирі з 28.07.1994 р., 09.11.1994 р. вони з чоловіком розписалися, з лютого 1995 року вона зареєстрована у вказаному житлі. Вважає приватизацію незаконною, оскільки син з невісткою та онук не проживали на момент приватизації у спірному житловому приміщенні.

          Представник позивача ОСОБА_7 позов підтримала, дала пояснення аналогічні своєму довірителю та доповнила, що на момент приватизації квартири відповідачі - сім’я  сина ОСОБА_8 не проживали у спірному помешканні, а тому не могли брати участь у приватизації житла. Вважає, що відповідач –ОСОБА_6 КЕЧ на момент приватизації повинна була перевірити, чи проживають відповідачі у спірній квартирі

          Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 позов визнав і пояснив, що перша дружина ОСОБА_2 працювала на той час в паспортному столі, а тому відповідачі скористалися подвійною реєстрацією і приватизували два помешкання, що суперечить закону. Крім того, зазначив, що зі слів його довірителя, він самостійно приватизував квартиру і розписався в заяві за всіх членів сім’ї. Його довіритель не звертався до суду з позовом про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

          Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився, проте надіслав на адресу суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутності /а.с.96-97/, позовні вимоги підтримує, під час розгляду справи, на підставі довіреності, приймає участь його представник ОСОБА_9, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності відповідача, про що сторони не заперечили.

          Представник відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 - ОСОБА_10 позов не визнала, просить в його задоволенні відмовити з наступних підстав. Зокрема, вважає, що у позивача не має права на звернення до суду із зазначеними вимогами, в зв'язку з тим, що свідоцтво про право власності на квартиру було отримано 30.06.1993 року, а шлюб з відповідачем ОСОБА_2 позивачем було укладено 9 листопада 1994 року. В такому випадку права позивача не були порушені, тому підстави для захисту права позивача у вищезазначений спосіб відсутні. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»«Приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), кімнат у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю». Вважає, що посилання позивача на незаконну приватизацію квартири в м. Запоріжжя не повинні братися судом до уваги, тому що приватизована ними квартира в м. Запоріжжя була з дотриманням вимог чинного законодавства України. Відповідно до розрахунку площі квартири, що безоплатно приватизується, наданої Стрійським міжміським бюро технічної інвентаризації 18.06.1993 року, розмір загальної площі, що підлягає безоплатній передачі становить 94 кв.м., а загальна площа квартири АДРЕСА_6 становить 52,7 кв.м. Згідно з рішенням Конституційного суду України № 15-рп/2010 від 10 червня 2010 року у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 5 статті 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (справа про безоплатну приватизацію житла) «приватизація загальної площі в кількох квартирах (будинках) державного житлового фонду в межах встановленої санітарної норми та номінальної вартості житлового чека не є повторною». Надлишки приватизованої площі були оплачені відповідно до виставлених рахунків органом приватизації Шевченківської районної адміністрації в м. Запоріжжя. Крім того, зазначила, що шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зареєстровано 19 квітня 1979 року. З 01.03.1981 р. по 08.04.1983 р. відповідач ОСОБА_3 проходив службу у Збройних Силах. Сім’я ОСОБА_3 у зв’язку з роботою, періодично проживала то в м. Запоріжжя, то в м. Стрий. ОСОБА_4 на той час не працювала, і перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, тому змушена була додатково підробляти.

          Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився, проте надіслав на адресу суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутності /а.с.69/, та в своїх запереченнях, адресованих суду 13.10.2011 р. зазначив, що позов не визнає та просить в його задоволенні відмовити, під час розгляду справи, на підставі довіреності, приймає участь його представник ОСОБА_10, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності, про що сторони не заперечили.

          Відповідач ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився, проте надіслав на адресу суду заяву, в якій просить розглядати справу у його відсутності /а.с. 68/, та в своїх запереченнях, адресованих суду 13.10.2011 р. зазначив, що позов не визнає та просить в його задоволенні відмовити, під час розгляду справи, на підставі довіреності, приймає участь його представник ОСОБА_10, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у його відсутності, про що сторони не заперечили.

          Відповідач ОСОБА_4, будучи належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явилася, проте надіслала на адресу суду заперечення, в яких просить  в задоволенні позову відмовити /а.с.98/, під час розгляду справи, на підставі довіреності, приймає участь її представник ОСОБА_10, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у її відсутності, про що сторони не заперечили.

          Представник відповідача ОСОБА_6 КЕЧ району ОСОБА_11 у вирішенні спору поклалася на розсуд суду та зазначила, що Стрийська КЕЧ району була розформована 31.12.2005 р., ОСОБА_6 КЕЧ району є її правонаступником. Спірне помешкання було надане відповідачу ОСОБА_2 на сім’ю, яка складалася з 4-х чоловік. ОСОБА_2 було представлено довідку з місця проживання та форму №16 на всіх членів сім’ї, і на підставі вказаних документів та заяви від всіх повнолітніх членів сім’ї було прийнято рішення про надання згоди на приватизацію квартири АДРЕСА_2. При прийнятті рішення про надання дозволу на приватизацію КЕЧ району перевіряє лише, чи зареєстровані особи, які звертаються з заявою, проте, чи проживають вони за вказаною адресою не перевіряє.

          Представник третьої особи Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації ОСОБА_12 у вирішенні позову поклалася на розсуд суду та зазначила, що квартира була приватизована на сім’ю, яка складалася з 4-х членів сім’ї на підставі наказу №75 Стрийської КЕЧ району від 28.06.1993 року.

          Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

          ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду»визначено, що приватизація державного житлового фонду -   це  відчуження  квартир  (будинків),  …  де  мешкають  два і більше наймачів, та належних до них  господарських  споруд  і  приміщень  державного  житлового фонду на користь громадян України.  

          Відповідно до ст.ст. 5, 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за яким зберігається право на житло.

          Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації. Передача квартир (будинків) у власність громадян оформляться свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яка реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення (п.п.3,5 ст.8 вищезазначеного Закону).

          Як вбачається з матеріалів справи Стрийська квартирно-експлуатаційна частина району на підставі наказу №75 Стрийської КЕЧ району від 28.06.1993 року /а.с.125-126/ видала на спірну квартиру свідоцтво про право спільної сумісної власності на чотирьох осіб: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 /а.с.10/.          

          Згідно копії свідоцтва про шлюб, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції 15.05.2010 р. за №947, шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_13 укладено 19.04.1979 р. /а.с.108/.

          В судовому засіданні встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_2, яка зареєстрована в Стрийській КЕЧ району 16.06.1993 р. за №551, та яка містить підписи всіх повнолітніх членів сім’ї, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 /а.с.122/, форми А 16 /а.с.19, 21/ було видано відношення №632 від 16.06.1993 р., адресоване Стрийському МБТІ, в якому начальник Стрийської КЕЧ району просить виготовити документацію по приватизації квартири АДРЕСА_7 /а.с.123/. На підставі вказаних документів та довідки про реєстрацію осіб за адресою: АДРЕСА_8 /а.с.116/ було видано свідоцтво про право власності на квартиру, згідно якого квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 /а.с.121/.

          На час приватизації відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, були дієздатними, при подачі заяви на приватизацію діяли  вільно,  на власний розсуд.

          Доводи представника відповідача ОСОБА_2 –ОСОБА_9 про те, що підписи на заяві про приватизацію квартири виконані ОСОБА_2, не підтверджені жодними письмовими доказами та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час розгляду справи по суті.   

          Таким чином, з моменту відповідного оформлення приватизації у відповідачів виникло право власності на приватизоване жиле приміщення державного житлового фонду.

          Покликання позивача та її представника на той факт, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на момент приватизації не проживали у вказаному помешканні, суд не приймає до уваги, тому що  позивачами не надані докази про визнання у встановленому порядку відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 такими, що втратила право користування спірним житловим приміщенням.

          Відповідно до п.п. 20-21 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян затверджених наказом Держкомітету України по житлово-комунальному господарству №56 від 15.09.1992 року, при оформленні заяви на приватизацію квартири громадянин,  бере на підприємстві, що обслуговує будинок, довідку про склад сім’ї та займані приміщення. У довідці вказуються новонароджені і на них враховується норма площі, що передається безкоштовно не залежно від строку їх народження та введення в дію Закону України  «Про приватизацію державного житлового фонду».

          Як пояснила представник відповідачів ОСОБА_10 в судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 дійсно були зареєстровані станом на 1993 р. і в м. Стрий /а.с.116/, і в м. Запоріжжя /а.с.101-103/, проте проживали вони періодично як в м. Стрий, так і в м. Запоріжжя, а тому суд вважає, що вказані обставини не позбавляють відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 права на участь в приватизації квартири, де вони періодично проживалаи.

          Суд не бере до уваги покликання позивача та її представника на безоплатне використання відповідачами свого права на приватизацію квартири АДРЕСА_9 у зв’язку з подвійною реєстрацією, оскільки в процесі приватизації у 1993 році квартири АДРЕСА_10 право на безоплатну приватизацію житла позивачами не було використано в повному обсязі, у позивачів залишились непогашені житлові чеки, а відтак позивачі мали право приймати участь у безоплатній приватизації квартири АДРЕСА_9 /а.с.57/. А відтак приватизація відповідачами квартири у м. Запоріжжя не може слугувати достатньою правовою підставою для визнання наказу органу приватизації, а саме наказу  №75 Стрийської КЕЧ району від 28.06.1993 року недійсним.

          Оскільки відповідно до вимог закону передача займаних квартир здійснюється у власність лише за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають в даній квартирі, відповідачі подавали письмову заяву, а тому приватизацію спірної квартири слід вважати законною.                                                  

          Оскільки приватизацією є передача квартир у власність громадян, яка здійснюється на підставі рішення відповідних органів приватизації, визнання недійсною приватизації тягне за собою визнання незаконним свідоцтва про право власності на квартиру. Оскільки приватизація квартири відповідала вимогам Закону, підстав для визнання свідоцтва про право власності не вбачається.

          Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зареєстрована у спірному житловому приміщенні з 17.02.1995 р. /а.с.13-16/. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_14 укладено 09.11.1994 р. /а.с.12/.

          Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права;  визнання правочину недійсним;  відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади,  органу  влади  Автономної  Республіки  Крим  або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.     

          За змістом норм ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних та юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Рішення суду обґрунтовується лише тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.   

          Суд вважає, що оскільки позивач на момент приватизації квартири у 1993 році  членом сім’ї відповідачів не була, правом користуватися квартирою у встановленому законом порядку не набула, стороною при приватизації квартири не була, а тому її законні права та інтереси ніяким чином не порушені приватизацією відповідачами на свою користь спірної квартири, а тому підстави для захисту права позивача у вищезазначений спосіб відсутні.

          Суд вважає безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні доводи позивача про те, що вона дізналася про порушення свого права приватизацією спірної квартири лише в 2010 році, а тому з огляду на зміст статей про строки позовної давності, їх положення про правові наслідки спливу строку позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб’єктивного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж при розгляді справи буде встановлено, що у позивача немає суб’єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось, суд повинен відмовити в позові не через пропущення строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

          Враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для відмови в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 КЕЧ району, третя особа Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації про визнання недійсними наказу (розпорядження) органу приватизації та свідоцтва про право власності на квартиру за безпідставністю матеріально-правової вимоги.

          Суд вважає, що в порядку ст. 85 ЦПК України, з позивача слід стягнути судові витрати, пов’язані з переїздом представника відповідачів ОСОБА_10 до іншого населеного пункту на користь відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2, в задоволенні решти вимог про стягнення судових витрат з позивача на користь відповідачів слід відмовити за недоведеністю.  

          Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 209, 212, 214-215, 224, 226 ЦПК України, ст.47 Конституції України, ст.191 ЖК України, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд

                                                              в и р і ш и в:

          В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 КЕЧ району, третя особа Стрийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації про визнання недійсними наказу (розпорядження) органу приватизації та свідоцтва про право власності на квартиру - відмовити за безпідставністю.

          Стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 320 грн. 65 коп. судових витрат, пов’язаних з переїздом до іншого населеного пункту, в стягненні решті судових витрат –відмовити.

          Стягнути з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 1330 грн. 65 коп. судових витрат, пов’язаних з переїздом до іншого населеного пункту, в стягненні решті судових витрат –відмовити.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Львівської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:ОСОБА_15