Справа №  2-а-3406/11

ПОСТАНОВА

іменем  України

16.08.2011 року                                                                      смт.Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Савченко С.М., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі про зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_1 подано в суд позовну заяву до Управління пенсійного фонду України у Тростянецькому районі про зобов’язання вчинити дії. Згідно позовної заяви позивач просив зобов’язати відповідача привести у відповідність розмір його пенсії відповідно до ст. 6  Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, збільшивши її розмір на 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2006 року, та визнати відмову відповідача щодо нездійснення такої виплати протиправною. У позові зазначено, що відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Відповідно до ст.6 вказаного Закону має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач, всупереч діючому законодавству, не здійснив нарахування та виплату доплати до пенсії відповідно до вимог зазначеного Закону.  

Відповідачем УПФ України у Тростянецькому районі, подано заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. Посилаючись на те, що фінансування вказаних виплат у визначених законом розмірах не передбачено із коштів Державного бюджету України. Крім того, поняття мінімального розміру пенсії, визначене ст. 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом.

Провадження у справі відкрито в частині позовних вимог з 29.01.2011 року.

                  Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач є громадянином України, якому до 02.09.45 р. було менше 18 років, тобто відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України  „Про соціальний захист дітей війни” N 2195-IV від 18 листопада 2004 року (далі ЗУ N 2195-IV) він є дитиною війни. Зазначені обставини визнані сторонами. З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки встановленої для дітей війни. Відповідно до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, чинної на момент спірних правовідносин, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач же отримує підвищення до пенсії у меншому розмірі, ніж передбачено вказаною нормою закону.

Згідно ч. 2,3 ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення виплати пенсії, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.   

Пунктом 8 Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530, передбачено, що дітям війни підвищення до пенсії виплачується у розмірах нижчих ніж вказано в ст. 6 ЗУ N 2195-IV. Вказаний пункт постанови втратив чинність із 23.07.2011 року в зв’язку із прийняттям постанови КМУ № 745 від 06.07.2011 року.

Європейський суд з прав людини при розгляді справи "Кечко проти України" зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих випадках, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх обов'язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ N 2195-IV має вищу юридичну силу в порівнянні з постановою КМУ від 28.05.2008 року № 530.

Суд вважає за можливе застосувати ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни.

Відповідно до змісту ч. 7 ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», який набрав чинності з 19.06.2011 року, Прикінцеві положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік»доповнено пунктом 4 такого змісту: «Установити, що у 2011 році норми і положення статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».

На виконання вимог п. 4 «Прикінцевих положень закону «Про Державний бюджет України на 2011 рік»Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 06.07.2011р. № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», згідно пункту 6 якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49 грн. 80 коп. (вказана Постанова набрала чинності 23.07.2011р. та діє до 01.01.2012р.).

При вирішення питання, яка з однопредметних законодавчих норм рівної ієрархії, що не визнані неконституційними ( в даному випадку це ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік») підлягає застосуванню, перевагу слід надавати тій з них, що прийнята пізніше, тобто слід застосовувати норми закону № 3491-VI від 14.06.2011р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік».

Водночас слід зазначити, що на момент набрання чинності зазначеним законом Кабінетом Міністрів не було встановлено нового порядку та розміру виплат окремим категоріям громадян, а тому норми зазначеного закону слід застосовувати з дня набрання чинності Постановою КМУ № 745 від 06.07.2011р., тобто з 23.07.2011р. , якою визначено порядок та розмір виплат дітям війни.

Згідно ст. 71 КАСУ обов’язок доказування покладається на відповідача –суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Суд вважає, що відповідачем не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачу пенсії з підвищенням у розмірі, встановленому ЗУ N 2195-IV, до 22.07.2011 року. Відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу доплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає задоволенню за період з 29.01.2011 року по 22.07.2011 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. 6, 22, 46, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р., ст.ст. 8-12, 17, 99, 100, 159-163,183-2 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 29.01.2011 року по 22.07.2011 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Вінницької області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність починаючи з 29 січня 2011 року по 22 липня 2011 року, врахувавши раніше проведені виплати.

Повернути ОСОБА_1 1 грн. 70 коп. судового збору за рахунок коштів Державного бюджету України.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Відповідно до ст. 256 КАС України, постанова суду, прийнята в порядку
скороченого  провадження виконується негайно.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до адміністративного суду апеляційної інстанції через Тростянецький районний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

                              Суддя: