Справа № 569/1518/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2025 року                                                                м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді - Кучиної Н.Г.

з участю: секретаря судового засідання –Корпесьо В.Р. 

представника позивача -   ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу №569/1518/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Рівненська міська рада про визнання недійсним договору, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Рівненська міська рада, в якому просила визнати недійсним з моменту його укладення договір купівлі-продажу, посвідчений 05.03.2020 року Бештинарським О.В., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області, зареєстрований в реєстрі за №256, укладений 05.03.2020 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) в частині продажу продавцем та купівлею покупцем навісу-літера «а», який входить до складу нежитлового приміщення першого поверху літера «А», що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову посилається на те, що 05 березня 2020 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу за умовами якого продавець продав, а покупець купила нежитлове приміщення першого поверху, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 . Посилаючись на ст. ст. 203, 655, 656, 658 ЦК України просить визнати недійсним договір купівлі-продажу в частині продажу навісу-літера «а», який є самочинним будівництвом.

Представник третьої особи Рівненської міської ради Андрєєв Р.В. подав письмові пояснення в яких не погоджується з доводами позивачки та вважає їх безпідставними. Зазначає про відсутність реального порушення прав, свобод чи інтересів позивачки у цій справі, а звернення з відповідним позовом спрямоване на ухилення від виконання іншого судового рішення.

Ухвалою суду від 29 січня 2025 року вищевказаний позов прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 19 березня 2025 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача Шаховський В.О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача Стасюк О.П. в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог, суду пояснила, що на момент укладення договору купівлі- продажу від 05.03.2020 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , який посвідчений 05.03.2020 Бештинарським О.В., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області, зареєстрований в реєстрі за №256, за умовами якого продавець продав, а покупець купила нежитлове приміщення першого поверху, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 жодного самочинного будівництва не було, а майно було зареєстровано у встановленому законом порядку. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи Рівненської міської ради Андрєєв Р.В. в судове засідання не прибув, про час розгляду справи повідомлений був належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Подав письмові заперечення проти задоволення позовних вимог, вважаючи, що вони є безпідставними.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2025 року позовна заява ОСОБА_3 залишена без руху.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 29 січня року відкрито загальне позовне провадження та справу призначено підготовче засідання на 27 лютого 2025 року

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 27 лютого 2025 року у задоволенні заяви про відвід судді відмовлено.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 березня 2025 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду по суті на 28 березня 2025 року.

Суд, заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази по справі приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що 05.03.2020 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений 05.03.2020 Бештинарським О.В., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області, зареєстрований в реєстрі за №256 (надалі – договір купівлі-продажу від 05.03.2020), за умовами якого продавець продав, а покупець купила нежитлове приміщення першого поверху, що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 .

Згідно із п. 2.2. договору купівлі-продажу від 05.03.2020 нежитлове приміщення першого поверху літера «А», що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 , за даними правовстановлюючих документів та технічного паспорту має наступні характеристики: загальна площа становить 77,2 кв.м., а саме: 1- коридор площею 4,2 кв.м., 2 – санвузол площею 8,9 кв.м., 3 – кабінет площею 21,8 кв.м., 4 – кабінет площею 25,1 кв.м., 5 – основна 17,2 кв.м. до складу нежитлового приміщення належить навіс-літера «а». У спільному володінні та користуванні ОСОБА_5 та Покупця за даними договором залишається: 1 – коридор площею 4,2 кв.м.

У пункті 2.4. договору купівлі-продажу від 05.03.2020 зазначено, що продавець стверджує, що на момент укладення цього договору вказане вище нерухоме майно не перебуває під арештом чи забороною, щодо нього не ведуться судові спори, воно не заставлене, у податковій заставі не перебуває, що відносно нього не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування (найму, оренди) з іншими особами, сервітутом воно не обмежене, приміщення незведене, недобудоване, не переплановане власником самочинно. Права та законні інтереси осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних та інших осіб, яких продавець зобов`язаний утримувати за законом чи за договором, не порушені, треті особи не мають прав на нежитлове приміщення. Вказане в договорі нежитлове приміщення під забороною відчуження не перебуває, в іпотеку не передане, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна надана 05 березня 2020 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу, Бештинарським О.В.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 03.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі № 569/11522/19 за позовом Рівненської міської ради до ОСОБА_4   про скасування рішення про державну реєстрацію прав, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан.

У вказаній позовній заяві  Рівненська міська рада просила суд скасувати рішення державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич Ірини Євгеніївни від 05.12.2018 індексний №44410944, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію змін до відомостей про об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення першого поверху на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 1602740756101, а саме: загальну площу об`єкта 59,3 кв.м. змінено на 77 кв.м., а також включено до складу цього об`єкта навіс літ. «а»; зобов`язати ОСОБА_4 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно прибудованого приміщення, що відображене в технічному паспорті, виготовленому Товариством з обмеженою відповідальністю «БП Експерт» від 27.11.2018 №БП1745/2018, як навіс - літ. «а».

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 02.12.2020 у справі №569/11522/19 залучено ОСОБА_3 до участі в справі в якості співвідповідача.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27.04.2023 у справі №569/11522/19 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 23.11.2023 у справі №569/11522/19 позов Рівненської міської ради до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про скасування рішення про державну реєстрацію прав, звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради Данилевич Ірини Євгеніївни від 05.12.2018 індексний № 44410944, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію змін до відомостей про об`єкт нерухомого майна нежитлове приміщення першого поверху на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 1602740756101, а саме: загальну площу об`єкта 59.3 кв.м. змінено на 77.2 кв.м., а також включено до складу цього об`єкта навіс - літ. «а». Зобов`язано ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно прибудованого приміщення, що відображене в технічному паспорті, виготовленому Товариством з обмеженою відповідальністю «БП Експерт» від 27.11.2018 №БП1745/2018, як навіс - літ. «а».

Постановою Верховного Суду від 08.08.2024 у справі №569/11522/19 постанову Рівненського апеляційного суду від 23.11.2023 залишено без змін.

На підставі вищезазначеного судового рішення Рівненським міським судом Рівненської області 17.01.2024 видано виконавчий лист №569/11522/19, яким зобов`язано ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення самочинно прибудованого приміщення, що відображене в технічному паспорті, виготовленому Товариством з обмеженою відповідальністю «БП Експерт» від 27.11.2018 №БП1745/2018, як навіс - літ. «а».

Зазначений виконавчий лист перебуває на виконанні у Відділі державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавче провадження №76212944.

Приймаючи постанову від 23.11.2023 Рівненський апеляційний суд встановив, що складова частина об`єкта нерухомого майна реєстраційний номер 1602740756101, яка в технічному паспорті від 27.11.2018 позначена як навіс літ. «а», фактично є прибудованим приміщенням і відноситься до нерухомого майна, яке побудоване на земельній ділянці загального користування, що належить територіальній громаді м. Рівне, без наявності дозвільних документів на таке будівництво, тобто є самочинним будівництвом.

Згідно частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказано, що «преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта».

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Згідно частини першої статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Враховуючи, що предметом продажу в спірному договорі купівлі-продажу від 05.03.2020 серед іншого було самочинне будівництво навісу-літера «а», що входить до складу нежитлового приміщення першого поверху літера «А», що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 , державна реєстрація якого в силу вимог частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, суд приходить до висновку про те, що така нерухомість не може бути предметом договору купівлі-продажу, а тому в силу вимог частини першої статті 203 ЦК України, частини першої статті 215 ЦК України наявні підстави для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу від 05.03.2020 року недійсним, оскільки ОСОБА_4 не набув права власності на спірний навіс-літера «а», а отже таке майно не є об`єктом права власності та не може бути відчужене.

Оскільки, відповідно до чинного законодавства позивачка не може бути власником самочинного будівництва навісу-літера «а», чинність спірного договору в частині продажу такого майна покладає на неї обов`язки та відповідальність за його долю, незважаючи на те, що вона не здійснювала будь-яких дій щодо будівництва такого об`єкта. Чинність договору купівлі-продажу від 05.03.2020 в оспорюваній частині створює перешкоди для здійснення позивачем права власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 , до складу якого включено об`єкт самочинного будівництва.

При цьому судом враховано, що на момент вчинення договору купівлі-продажу від 05.03.2020 існував судовий спір у справі №569/11522/19 щодо оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на навіс-літера «а» в складі нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , про який відповідач не повідомив позивачку.

Враховуючи, встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо доводів Рівненської міської ради про пропуск позивачем строку позовної давності, то такі не заслуговують на увагу, оскільки 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року N? 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (КОВІД-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (КОВІД-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Законом України від 15 березня 2022 N? 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені

статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його.

Отже, строк позовної давності в силу положень пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та

перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану.

Таким чином, позовна давність для пред?явлення позовних вимог у цій справі станом на день звернення до суду не спливла, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину, який був введений з 20 березня 2020 року та продовжувався до 30 червня 2023 року. Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності, продовжується на строк дії воєнного стану в Україні.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 203, 215, 655, 656, 658ЦК України, ст.ст. 2, 5, 12, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Рівненська міська рада про визнання недійсним договору - задовольнити.

Визнати недійсним з моменту його укладення договір купівлі-продажу, посвідчений 05.03.2020 року Бештинарським О.В., приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області, зареєстрований в реєстрі за №256, укладений 05.03.2020 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) в частині продажу продавцем та купівлею покупцем навісу-літера «а», який входить до складу нежитлового приміщення першого поверху літера «А», що знаходиться у будинку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 понесені судові витрати у розмірі 1211 грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа: Відділ державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 35007146, адреса: 33028, м. Рівне, вул. Замкова, 22А.

Третя особа: Рівненська міська рада, код ЄДРПОУ 34847334, адреса: 33028, м. Рівне, вул. Соборна, 12А.

Повне судове рішення складено та підписано 28 березня 2025 року.

Суддя                                                                                Н.Г. Кучина