КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 05.09.2006                                                                                           № 36/5

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко  Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гаражно-будівельний кооператив "Запорізький"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.05.2006

 у справі № 36/5 (Трофименко Т.Ю.)

 за позовом                               Гаражно-будівельний кооператив "Запорізький"

 до                                                   Київська міська рада

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  зобов"язання внести зміни до договору

 В судовому засіданні 21.08.2006 відповідно до ст.ст. 77, 99 ГПК України оголошувалась перерва.

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2006 продовжено строк розгляду справи № 36/5 на один місяць.

ВСТАНОВИВ:

 За рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2006 у справі №36/5 припинено провадження у справі в частині вимог Гаражно-будівельного кооперативу “Запорізький” щодо зобов’язання  Київську міську раду внести зміни до п. 42 рішення від 27.05.2004 № 281/1491 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” і викласти його у такій редакції: “Затвердити проект відведення земельної ділянки Гаражно-будівельному кооперативу “Запорізький” для експлуатації та обслуговування кооперативних гаражів, розташованих на вул. Запорізькій у Солом’янському районі м. Києва, в яких зберігаються особисті транспортні засоби членів названого ГБК. Передати Гаражно-будівельному кооперативу “Запорізький”, за умови виконання п. 42.1 цього рішення, до початку будівництва шляхопроводу, але не більше ніж на 5 років, земельну ділянку площею 1,18 га в межах червоних ліній для експлуатації та обслуговування кооперативних гаражів, розташованих на вул. Запорізькій у Солом’янському районі м. Києва, в яких зберігаються особисті транспортні засоби членів названого ГБК за рахунок земель міської забудови; також припинено провадження у справі в частині вимог Гаражно-будівельного кооперативу “Запорізький” щодо зобов’язання Київську міську раду  викласти пункт 42.1.1 рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 281/1491 у такій редакції: “Виконувати обов’язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України та здійснювати орендну плату за земельну ділянку відповідно до п. 7 додатку до рішення Київської міської ради від 21.12.2000 № 118/1095 “Про орендну плату за землю в м. Києві”. В задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним пункту 4.2 договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 30.11.2004 за № 72-6-00228 у частині орендної плати (1,5%) та зобов’язання  Київську міську раду внести зміни до п. 4.2 договору оренди земельної ділянки, виклавши його у такій редакції: „Річна орендна плата на земельну ділянку встановлюється в розмірі 0,03% відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається пропорційно її площі” відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що   відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є відсутність вільного волевиявлення учасника правочину в момент його вчинення, однак, позивачем не надано суду належних доказів того, що при укладенні договору оренди земельної ділянки від 02.11.2004 дії позивача не були вільними та не відповідали його внутрішній волі; за умови чинності п. 4.2 зазначеного договору відсутні підстави для задоволення похідної вимоги про зобов’язання відповідача внести зміни до п. 4.2 відповідного договору; крім того, господарський суд першої інстанції прийшов до висновку, що вимога позивача про зобов’язання відповідача внести зміни до п. 42 рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 281/1491 та викласти пункт у відповідній редакції підпадають під ознаки адміністративного позову, враховуючи той факт, що приймаючи вказане рішення, Київська міська рада виступала як суб’єкт владних повноважень, виконуючи функції, передбачені чинним законодавством, а отже провадження у справі в цій частині належить припинити на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, ГБК “Запорізький” звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2006 по справі № 36/5 в частині відмови визнати недійсним п. 4.2 договору оренди земельної ділянки від 02.11.2004 з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку заявника, Господарський суд міста Києва дійшов неправильного висновку про те, що підписавши спірний договір, позивач тим самим погодився з усіма істотними умовами, в тому числі і з визначеним в договорі розміром орендної плати, оскільки голова правління ГБК “Запорізький” Колесник С.Ф. не усвідомлював, що розмір орендної плати завищений в 50 разів (з 0,03% до 1,5%), при наявності такої інформації, ГБК “Запорізький” не підписав би спірний договір.

Заявник вважає, що пунктом 7 додатку до рішення Київської міської ради від 21.12.2002 № 118/1095 встановлено розмір орендної плати 0,03 % саме за земельні ділянки під кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними кооперативами, що не є суб’єктами підприємницької діяльності, натомість, в спірному договорі було помилково встановлено розмір орендної плати 1,5 % на підставі пункту 6 зазначеного додатку, за яким встановлюється розмір орендної плати за земельні ділянки під об’єктами транспорту, тобто, розмір орендної плати, закріплений в договорі, перевищує розмір орендної плати встановлений за земельні ділянки під кооперативними автостоянками.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Матеріали справи свідчать, що 02.12.2005 Гаражно-будівельний кооператив „Запорізький” звернувся з позовом до Господарського суду м. Києва про зобов’язання Київську міську раду внести зміни до умов договору з приводу нарахування річної орендної плати у п. 4.2 договору оренди земельної ділянки від 02.11.2004 за № 72-6-00228 з моменту укладення договору оренди та приведення його у відповідність із вимогами п. 7 рішення Київради № 118/1095 від 21.12.2000.

12.04.2006 позивачем подано до суду клопотання про уточнення позовних вимог, в якому останній відповідно до частини 4 ст. 22 ГПК України просив суд: зобов’язати Київську міську раду внести зміни до п. 42 рішення від 27.05.2004 № 281/1491 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” і викласти його у такій редакції: “Затвердити проект відведення земельної ділянки Гаражно-будівельному кооперативу “Запорізький” для експлуатації та обслуговування кооперативних гаражів, розташованих на вул. Запорізькій у Солом’янському районі м. Києва, в яких зберігаються особисті транспортні засоби членів названого ГБК; передати Гаражно-будівельному кооперативу “Запорізький”, за умови виконання п. 42.1 цього рішення, до початку будівництва шляхопроводу, але не більше ніж на 5 років, земельну ділянку площею 1,18 га в межах червоних ліній для експлуатації та обслуговування кооперативних гаражів, розташованих на вул. Запорізькій у Солом’янському районі м. Києва, в яких зберігаються особисті транспортні засоби членів названого ГБК за рахунок земель міської забудови;  зобов’язати Київську міську раду внести зміни до пункту 42.1.1 рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 281/1491 та викласти пункт 42.1.1 у такій редакції: “Виконувати обов’язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України та здійснювати орендну плату за земельну ділянку відповідно до п. 7 додатку до рішення Київської міської ради від 21.12.2000 № 118/1095 “Про орендну плату за землю в м. Києві”; пункт 4.2 договору оренди земельної ділянки від 02.11.2004 за № 72-6-00228 у частині орендної плати (1,5%) визнати недійсним; зобов’язати Київську міську раду внести зміни до умов договору з приводу нарахування річної орендної плати у п. 4.2 договору оренди земельної ділянки від 02.11.2004 за № 72-6-00228 у частині орендної плати і викласти його у такій редакції: „річна орендна плата на земельну ділянку встановлюється у розмірі 0,03% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що визначається пропорційно її площі”.

Відповідно до частини 4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог.

Згідно із пунктом 3.7 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Оскільки позивач звернувся з позовом про внесення змін до пункту  п. 4.2 договору оренди земельної ділянки від 02.11.2004 за № 72-6-00228, тобто предметом позову у даній справі є договір оренди земельної ділянки від 02.11.2004 за № 72-6-00228, пред’явлені позивачем додаткові вимоги щодо внесення змін до пункту 42 рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 281/1491 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” та підпункту 42.1.1 цього рішення не стосуються заявленої вимоги позивачем у позовній заяві, тому господарський суд першої інстанції не повинен був приймати до розгляду додаткові вимоги щодо внесення змін до пункту 42 рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 281/1491 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” та підпункту 42.1.1 цього рішення.

Прийнявши такі доповнення позовних вимог, колегія суддів апеляційного господарського суду  вважає, що Господарським судом м. Києва безпідставно припинено провадження у справі  в частині  внесення змін до пункту 42 рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 281/1491 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” та підпункту 42.1.1 цього ж рішення на підставі п.1 ст. 80 ГПК України, в зв’язку з тим, що ці вимоги підпадають під ознаки адміністративного позову з врахуванням наступного.

01.09.2005 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, відповідно до ч. 2 ст. 2 якого до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно із абзацом 1 п. 6 Розділу VII ”Прикінцеві та Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, зокрема, у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Отже, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що справа із даним предметом спору та суб’єктним складом учасників в силу ст.ст. 1, 21 ГПК України підвідомча господарським судам України відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що Господарським судом м. Києва безпідставно припинено провадження щодо вимог позивача щодо зобов’язання  Київську міську раду внести зміни до п. 42 рішення від 27.05.2004 № 281/1491 “Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею” і викласти його у такій редакції: “Затвердити проект відведення земельної ділянки Гаражно-будівельному кооперативу “Запорізький” для експлуатації та обслуговування кооперативних гаражів, розташованих на вул. Запорізькій у Солом’янському районі м. Києва, в яких зберігаються особисті транспортні засоби членів названого ГБК. Передати Гаражно-будівельному кооперативу “Запорізький”, за умови виконання п. 42.1 цього рішення, до початку будівництва шляхопроводу, але не більше ніж на 5 років, земельну ділянку площею 1,18 га в межах червоних ліній для експлуатації та обслуговування кооперативних гаражів, розташованих на вул. Запорізькій у Солом’янському районі м. Києва, в яких зберігаються особисті транспортні засоби членів названого ГБК за рахунок земель міської забудови;    викласти пункт 42.1.1 рішення Київської міської ради від 27.05.2004 № 281/1491 у такій редакції: “Виконувати обов’язки землекористувача відповідно до вимог ст. 96 Земельного кодексу України та здійснювати орендну плату за земельну ділянку відповідно до п. 7 додатку до рішення Київської міської ради від 21.12.2000

№ 118/1095 “Про орендну плату за землю в м. Києві”.  

Оскільки в частині вищезазначених вимог  Господарський суд міста Києва припинив провадження у справі безпідставно, вимоги позивача в цій частині не були предметом розгляду  в суді першої інстанції,  а такі вимоги відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України не можуть бути предметом розгляду в апеляційній інстанції, тому рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2006 у справі № 36/5 підлягає скасуванню, а згідно із ст. 106  Господарського процесуального кодексу України справа передається на розгляд до Господарського суду м. Києва.

керуючись ст.ст. 99, 101-103, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду м Києва від 24.05.2006 у справі №36/5 скасувати.

2. Справу 36/5 направити на розгляд до Господарського суду міста Києва

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.