КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.08.2006 № 39/53
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Київфундаментбуд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.05.2006
у справі № 39/53 (Гумега О.В.)
за позовом ЗАТ "Київфундаментбуд"
до ВАТ "Український будівельний концерн"
Акціонерна фінансова компанія "Українські фінанси"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання недійсним договору
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2006 у справі № 39/53 позов Закритого акціонерного товариства “Київфундаментбуд” до Відкритого акціонерного товариства “Український будівельний концерн” та Акціонерної фінансової компанії “Українські фінанси” про визнання недійсним договору залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст. 81 ГПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що позивачем без поважних причин не подано витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, а саме: оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, для огляду в судовому засіданні, доказів того, що укладений між ВАТ “Український будівельний концерн” та АФК “Українські фінанси” договір комісії № 37/2004-К від 09.03.2004 порушує охоронювані законом права та інтереси позивача та довідки про внесення позивача до ЄДРПОУ, відповідно до якої можливо пересвідчитись в тому, що позивача не було ліквідовано. Крім того, позивач не надав доказів, що свідчать про поважність причин нез’явлення представника позивача в судове засідання.
В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.05.2006 № 39/53 скасувати повністю з підстав неправильного застосування норм процесуального права та передати справу на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Твердження апеляційної скарги аргументуються наступними доводами.
На думку заявника при винесенні оскаржуваної ухвали господарським судом першої інстанції були порушені норми п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 42, 43 ГПК України, оскільки не повідомивши позивача про дату і час судових засідань, суд позбавив його права обґрунтувати свої позовні вимоги, тим самим було порушено принцип змагальності та рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
Заявник також посилається на п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України, відповідно до якої порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.
Відповідач 1 та відповідач 2 в судове засідання не з’явились, відзивів на апеляційну скаргу не надали, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали господарського суду першої інстанції.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з`явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов`язаний з`ясувати можливість розгляду спору за наявними матеріалами, у разі неможливості розглянути спір без участі представника позивача, зазначити обставини, які перешкоджають суду розглянути спір без участі представника позивача.
Матеріали справи свідчать, що ухвалами Господарського суду м. Києва від 27.03.2006, від 19.04.2006, від 04.05.2006 зобов’язано сторони надати суду додаткові докази, зокрема, позивача:
- надати оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви для огляду в судовому засіданні;
- надати довідки про внесення позивача, відповідача 1 та відповідача 2 до ЄДРПОУ на дату прийняття цієї ухвали (оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії до матеріалів справи);
- надати докази того, що укладений між ВАТ “Український будівельний концерн” та АФК “Українські фінанси” договір комісії № 37/2004-К від 09.03.2004 порушує охоронювані законом права та інтереси позивача.
Позивач вимог ухвал суду не виконав, витребуваних доказів не надав, в судові засідання не з’являвся, не надав і доказів, які б свідчили про поважність причин нез’явлення його представника в судове засідання.
Згідно із ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, а відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України.
Із змісту вищезазначених статей Господарського процесуального кодексу України вбачається, що, крім контрагентів за договором до суду з позовом про визнання угоди недійсною може звернутись будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані інтереси порушує ця угода, а також державні та інші органи право звернення, яких передбачено законодавчими актами України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В порушення вищевказаної норми ГПК України позивач, звертаючись з позовом до суду, в позовній заяві не зазначив, які його права та охоронювані законом інтереси порушує оспорювана угода, укладена між двома іншими юридичними особами. Не надав таких доказів й на вимогу ухвал Господарського суду м. Києва.
Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки позивач на вимогу ухвал місцевого господарського суду не надав витребуваних документів у справі, а без витребуваних документів неможливо встановити які права та охоронювані законом інтереси порушує договір комісії № 37/2004-к від 09.03.2004, укладений між Відкритим акціонерним товариством „Український будівельний концерн” та Акціонерною фінансовою компанією „Українські фінанси”, не надав доказів поважності причин неможливості подання витребуваних документів та направлення свого представника в судове засідання, господарським судом першої інстанції правомірно залишено позов без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що він після 19.04.2006 не отримував жодної ухвали Господарського суду м. Києва у даній справі, а тому відповідно до п.2 ч. 2 ст. 104 ГПК України ухвала підлягає скасуванню, не може бути прийняте колегією суддів до уваги з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала про порушення провадження у справі № 39/53 від 27.03.2006 була надіслана сторонам в день її винесення, про що свідчить штамп Господарського суду міста Києва, крім того, на зворотному боці ухвали міститься наступний напис: “Ухвалу отримав представник ЗАТ “Київфундаментбуд” за довіреністю Баланчук С.О. від 27.03.2006, підпис”, копія довіреності № 136-06 від 27.03.2006 знаходиться в матеріалах справи (а. с. 14).
Ухвали від 19.04.2006 та від 04.05.2006 також були направлені сторонам про що свідчать штампи Господарського суду міста Києва на зворотному боці ухвал з присвоєнням реєстрових номерів для вихідної кореспонденції (а. с. 17, 28) згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. за № 75.
Звертаючись з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, позивач також не зазначив та не надав відповідних доказів, які б підтверджували яким чином оспорювана угода порушує його права та охоронювані законом інтереси.
Таким чином, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що оскільки про час і місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, неможливість присутності в судовому засіданні представника документально підтверджена не була, перешкод для подання витребуваних документів через канцелярію суду у позивача також не було, а в матеріалах справи недостатньо документів та доказів для вирішення спору, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали від 12.05.2006 у справі № 39/53.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2006 у справі № 39/53.
ВСТАНОВИВ:
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м Києва від12.05.2006 у справі №39/53 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Справу № 39/53 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.