КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.04.2007                                                                                           № 14/527

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                     Дегтярюк Л.О.  

 За участю представників:

 від позивача -ЗалізнякТ.М. – юрисконсульт, дов. № ЦХП-18/3 від 05.01.2007;

 від відповідача - ДобровольськийГ.А. - директор;            Бондаренко В.І. – адвокат, дов. б/н від 24.10.2006

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 22.01.2007

 у справі № 14/527 (Калатай Н.Ф.)

 за позовом                               Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

 до                                                   Приватної фірми "Джі Ай Компані"

             

                       

 про                                                  стягнення 4 765, 80 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2007 у справі №14/527 в позові відмовлено повністю; з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати, пов’язані з розглядом справи в суді, в сумі 500 грн.

Рішення мотивовано тим, що правовідносини сторін щодо відповідальності за недопоставку спірного товару мають регулюватися нормами матеріального права України; як свідчать матеріали справи, а саме: акт звірки, позивач прийняв як належне виконання відповідачем його обов’язку по постачанню спірного товару за спірним договором і оплатив його у повному обсязі, що сторонами не заперечується, а відтак, у позивача відсутні підстави вимагати перерахування йому відповідачем вартості недопоставленого товару; при цьому, посилання позивача на те, що акт звірки не є остаточним, оскільки в ньому не враховані нестачі по поставленому дизпаливу, до уваги судом не приймаються, тому що зазначений акт був підписаний 17.12.2005, в той час як вантажовідправнику – ТОВ „УкрТрансОйл” про нестачу вантажу стало відомо у листопаді 2005 року з телеграми відповідача; з огляду на підстави відмови у позові, докази на підтвердження обставин, пов’язаних із складанням 15.11.2005 Донецькою залізницею акту приймання нафтопродуктів по кількості, яким встановлено їх нестачу, а також документальні докази щодо кількості недопоставлених нафтопродуктів до уваги судом не приймаються як такі, що не впливають на вирішення спору по суті; заява відповідача щодо відшкодування за рахунок позивача судових витрат за послуги адвоката в сумі 500 грн. підтверджується належним чином засвідченими копіями угоди про надання адвокатської допомоги № 1/10 від 24.10.2006, укладеної між відповідачем та адвокатом Бондаренко В.І., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1506/10 від 27.11.1998 та платіжним дорученням № 117 від 02.11.2006.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2007 у справі № 14/527 з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального права і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку заявника, судом першої інстанції необґрунтовано не прийняті до уваги докази щодо кількості поставленого товару, як такі що не впливають на вирішення спору по суті.

Заявник стверджує, що акт звірки від 17.12.2005 не є остаточним, оскільки позивачу на момент його підписання не було відомо про кількість нестач, то нестачі не могли бути враховані під час його підписання; про наявність нестач позивачу стало відомо лише 22.12.2005 після отримання претензії від вантажоодержувача.

Позивач вказує, що акт звірки за правовою природою не є первинним бухгалтерським документом, а тому його не можна прийняти судом до уваги, як беззаперечний доказ, підтверджуючий постачання товару в кількості, що зазначена в накладних.

В запереченні на апеляційну скаргу відповідач не погоджується з доводами скарги, посилаючись, зокрема, на те, що в договорі № ЦХП-14-03505-01 від 15.09.2005 відсутні застереження стосовно будь-якого зв’язку між складанням акту звірки та надходженням даних про кількість та якість поставлених нафтопродуктів від кінцевих одержувачів; суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у залученні до участі у справі в якості третьої особи Донецької залізниці.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи доводи заперечення на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред’явлено позов з позовними вимогами про стягнення з відповідача 4 765,80 грн. збитків, спричинених нестачею дизпалива, поставленого відповідно до договору від 15.09.2005 № ЦХП-14-03505-01, та судових витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що 15.09.2005 сторонами укладено договір поставки нафтопродуктів № ЦХП-14-03505-01, за яким відповідач, за договором постачальник, зобов’язався поставити, а позивач, за договором покупець, прийняти та оплатити нафтопродукти.

Згідно із п. 4.4 договору № ЦХП-14-03505-01 приймання товарів за кількістю здійснюється покупцем у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженою наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України № 81/38/101/235/122 від 02.04.1998, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.1999 за № 685/3978, (далі – Інструкція) із складанням акту приймання нафтопродуктів за кількістю за формою № 5-НП.

Згідно із даними залізничних накладних №№ 40789100, 40789101, 40789102 у цистернах №№ 74707159, 74200452, 74748237 відправником – Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрТрансОйл" відвантажено 59 982 кг, 65 458 кг, 58 731 кг дизельного палива одержувачу – ТНТС, навантаження здійснено засобами відправника, в подальшому станція призначення Дебальцеве-Сортувальне замінено на станцію Родакове, а одержувача ТНТС замінено на Паливний склад.

Відповідно до п. 3.1 договору № ЦХП-14-03505-01 відповідач здійснює поставку товару залізничним транспортом загального користування на умовах FCA (франко-перевізник) станція відправлення.

Указом Президента України „Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів” від 04.10.1994 № 567/94 встановлено, що при укладанні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів, підготовлені Міжнародною торговою палатою у 1953 році; суб'єктам підприємницької діяльності України при укладанні договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), забезпечувати додержання Правил ІНКОТЕРМС.

Згідно із Правилами ІНКОТЕРМС FCA FREE CARRIER (...named place) Франко-перевізник (...назва місця) термін "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці; вибір місця поставки впливає на зобов’язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці; якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець несе відповідальність за завантаження; якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за завантаження товару.

Також відповідно до статті А.4 „б” FCA зазначених Правил поставка вважається здійсненою, якщо назване місце поставки перебуває за межами площ продавця: коли нерозвантажений з транспортного засобу продавця товар переданий в розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 „а”.

Крім того, в пункті 3.6 договору № ЦХП-14-03505-01 сторони погодили умову про те, що датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення на залізничній накладній, на адресу одержувача.

Згідно із ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 664 ЦК України якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, оскільки названим місцем поставки в договорі № ЦХП-14-03505-01 сторони погодили станцію відправлення, що знаходиться за межами площ продавця, в залізничних накладних №№ 40789100, 40789101, 40789102 відображено відвантаження 59 982 кг, 65 458 кг, 58 731 кг дизельного палива 05.11.2005 зі станції відправлення Одеса-Пересип за призначенням, реквізити якого надані позивачем, товар переданий особі, обраній відповідачем згідно зі ст. А.3 „а” FCA, завантаження здійснене засобами не відповідача і останній за завантаження згідно із FCA не відповідає, то слід дійти висновку, що матеріалами справи підтверджено виконання відповідачем обов’язку за договором № ЦХП-14-03505-01 щодо поставки позивачеві 05.11.2005 дизельного палива в кількості 59 982 кг, 65 458 кг, 58 731 кг згідно із даними вантажовідправника у залізничних накладних №№ 40789100, 40789101, 40789102, засобами якого здійснено завантаження.

Із дій відповідача по виконанню зобов’язання за договором № ЦХП-14-03505-01 не вбачається вчинення ним порушень норм чинного законодавства, вимог нормативних актів та умов договору, що є підставою для покладення відповідальності у вигляді відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України та ч. 1 ст. 623 ЦК України, отже підстави для стягнення з відповідача збитків, спричинених виявленням нестачі дизельного палива в Локомотивному депо станції Родакове 15.11.2005, відсутні.

В графах 6 залізничних накладних №№ 40789100, 40789101, 40789102 містяться відмітки станції Родакове, що вантаж прибув в справних вагонах, без ознак втрати і виданий згідно із ст. 52 Статуту залізниць України без перевірки.

В Локомотивному депо станції Родакове складено акт № 115 приймання комісією нафтопродуктів за кількістю від 15.11.2005, відповідно до якого при перевірці кількості вантажу, відвантаженого у цистернах №№ 74707159, 74200452, 74748237 за накладними №№ 40789100, 40789101, 40789102, виявлено нестачу відповідно 300 кг, 500 кг, 422 кг дизельного палива.

Відповідно до п. 4.1.3.18 Інструкції приймання нафтопродуктів провадиться особами, які призначені наказом керівника вантажоодержувача.

В накладних №№ 40789100, 40789101, 40789102 вантажоодержувачем, якому був переадресований вантаж, зазначено Паливний склад, проте в акті № 115 вказано, що приймання нафтопродуктів здійснювалося працівниками Локомотивного депо станції Родакове, та не зазначено яким наказом вантажоодержувача ці особи призначені для приймання нафтопродуктів, у зв’язку з чим відсутні підстави для висновку, що акт № 115 був складений уповноваженими на це особами вантажоодержувача.

Крім того, акт № 115 не може вважатися належним доказом, тому що всупереч вимогам п. 4.1.3.19 Інструкції особи, якими підписано акт, не були попереджені про відповідальність за достовірність даних, викладених у ньому.

Також приймання дизельного палива за кількістю здійснено з порушенням умови п. 4.4 договору № ЦХП-14-03505-01, за якою приймання товару за кількістю здійснюється покупцем, тобто позивачем, однак позивачем не здійснено приймання дизельного палива за відправками №№ 40789100, 40789101, 40789102.

Пунктом 31 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 862/5083, про видачу вантажу станція на вимогу одержувача зобов'язана зробити в накладній відмітку такого змісту, зокрема, при видачі вантажу без перевірки для вантажів, які прибули в критому вагоні (контейнері) за пломбами (ЗПП) відправника (порту, експедитора), - зазначається про прибуття вагона (контейнера) за справними пломбами (ЗПП) та видачу вантажу без перевірки згідно із статтею 52 Статуту залізниць.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2007 у справі № 14/527 зобов’язано позивача надати вагонні листи або інші належні докази, підтверджуючі час видачі вантажів перевізником.

Позивачем витребувані апеляційним господарським судом докази не надані, а з матеріалів справи, зокрема, накладних №№ 40789100, 40789101, 40789102, не вбачається дати видачі вантажу одержувачу, при цьому в зазначених накладних міститься відмітка, що оформлення видачі вантажу здійснювалося 10.11.2005, а приймання вантажу, за результатами якого складено акт № 115, було розпочате 15.11.2005.

За відсутності вагонного листа немає підстав стверджувати те, що дата видачі вантажу вантажоодержувачу – 15.11.2005, зазначена у п. 5 акту №115, відповідає даним залізниці та дійсності.

Крім того, в акті №115 немає відомостей про час видачі вантажу перевізником, тому невідомо, чи почалося приймання дизельного палива безпосередньо після видачі вантажу залізницею.

Отже матеріалами справи не доведено, що одержувачем здійснене комісійне приймання вантажу безпосередньо після видачі його залізницею, внаслідок чого не доведено того, що нестача не могла статися після видачі вантажу перевізником.

Таким чином, у справі № 14/527 у позивача відсутні підстави для твердження про те, що нестача дизельного палива у цистернах №№ 74707159, 74200452, 74748237 мала місце ще до часу передання вантажу залізниці для перевезення, тобто, що мало місце недовантаження продукції.

Висновок суду першої інстанції про відшкодування відповідачу за рахунок позивача судових витрат за адвокатські послуги в сумі 500 грн. відповідає матеріалам справи та чинному законодавству України.

Оскільки позовні вимоги позивача ґрунтуються на умовах зобов’язань за договором поставки нафтопродуктів №ЦХП-14-03505-01, у якому Донецька залізниця не є стороною, отже не має прав та обов’язків за вказаною угодою, то підстави, встановлені ГПК України для залучення її у справу у якості третьої особи, відсутні.

Із висновком суду першої інстанції про залучення відповідачем для виконання свої обов’язків третіх осіб апеляційна інстанція не погоджується, зважаючи на таке.

В п. 11.7 договору № ЦХП-14-03505-01 передбачено, що права та обов’язки за цим договором не можуть бути передані (відступлені) сторонами третім особам, в тому числі і шляхом факторингу.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем виконано зобов’язання за договором № ЦХП-14-03505-01 поставити продукцію на умовах FCA (франко-перевізник) станція відправлення, де, як вже зазначалось, обов’язки відповідача з постачання продукції закінчились після передання вантажу особі, обраній відповідачем згідно зі ст. А.3 „а” FCA, - Товариству з обмеженою відповідальністю „УкрТрансОйл”, яке є вантажовідправником продукції. Як вбачається із матеріалів справи, наявності у відповідача обов’язків вантажовідправника сторонами не передбачалось.

У зв’язку із зазначеною обставиною немає підстав для застосування норми ч. 2 ст. 528 ЦК України.

Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судом першої інстанції безпідставно не надано оцінки акту приймання нафтопродуктів за кількістю № 115 від 15.11.2005, однак, вказана обставина не вплинула на правильність вирішення спору по суті, а згідно з ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2007 у справі №14/527 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2. Справу № 14/527 повернути до Господарського суду міста Києва.

 

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.

 04.05.07 (відправлено)