КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.08.2006 № 2/159
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Ропій Л.М.
Барицької Т.Л.
при секретарі:
За участю представників:
від прокуратури: - Кононенко В.П. - помічник прокурора (довіреність№ Н-14 від 21.08.2006)
від позивача - Бойко О.В. - (довіреність № 11-УМ від 10.01.2006)
відвідповідача - Сліпенко В.В. (довіреність № 32/07 від 05.07.2006)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український правничий центр"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.05.2006
у справі № 2/159 (Домнічева І.О.)
за позовом Заступника прокурора Оболонського району м.Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український правничий центр"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про виселення з приміщення
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду м.Києва від12.05.2006 у справі №2/159позов задоволено повністю. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю ”Український правничий центр” із займаного приміщення площею 38,90 кв. м. в будинку № 22-Б по вул. Героїв Дніпра, що в місті Києві передавши його по акту Управлінню комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Український правничий центр” в доход державного бюджету України 85 грн. державного мита та на користь Державного підприємства ”Судовий інформаційний центр” 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду мотивоване тим, що на момент винесення рішення договір № 07-061 від 07.10.2004 є розірваним; відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому в договорі.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, оскільки вважає його винесеним з порушенням норм матеріального і процесуального права та при неповному застосуванні обставин, що мають значення для справи. При цьому заявник в апеляційній скарзі та в доповненні до неї вказує на те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 07.02.2006 у справі № 16/503 було встановлено, що відповідач орендні платежі вносив своєчасно і в повному обсязі, а відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Також, відповідач вказує на те, що в оскаржуваному рішенні господарського суду першої інстанції вказано, що прострочена заборгованість за договором рахується з 01.11.2005 протягом трьох місяців підряд, а відповідно до п. 3.6. договору оренди орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця. Отже, заборгованість за листопад 2005 року виникає лише з 16.11.2005, а не з 01.11.2005, як це встановив господарський суд першої інстанції. Крім того, відповідач зазначає, що 08.02.2006 була внесена орендна плата в розмірі 960,67 грн., отже період несвоєчасної сплати орендної плати складає не 92 дні, що становлять три місяці, а 83 дні, а тому у позивача не було правових підстав звертатись до відповідача із листом про відмову від договору оренди у зв’язку з несплатою орендної плати протягом трьох місяців підряд.
Також, відповідач посилається на те, що згідно із ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Стаття 188 ГК України передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Законом та договором інше не передбачено.
Крім того, відповідач вказує на те, що господарський суд першої інстанції не вірно застосував до даних відносин норми ЦК України про договір найму, в той час як сторонами укладено договір оренди комунального майна, відносини щодо оренди якого регулюються Законом України ”Про оренду державного та комунального майна”, норми якого не передбачають розірвання договору в односторонньому порядку.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін. При цьому відповідач вказує на те, що твердження відповідача про те, що рішенням Господарського суду м. Києва від 07.02.2006 у справі № 16/503 встановлено, що відповідачем вносилась орендна плата своєчасно та в повному обсязі є помилковим, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 07.02.2006 у справі № 16/503 не встановлений період протягом якого відповідачем вносилась орендна плата своєчасно та в повному обсязі, так як це не було предметом спору, а тому ст. 35 ГПК України не може бути застосована.
Також, позивач вказує на те, що відносини найму або оренди регулюються, як нормами ГК України та ЦК України, так і нормами Закону України ”Про оренду державного та комунального майна”. Твердження відповідача про те, що ГК України можливість відмови від договору не передбачена не відповідає дійсності, оскільки ст. 291 ГК України, на яку посилається відповідач, має відсильний характер до ЦК України та ст. 188 ГК України. Зокрема, ст. 188 ГК України встановлює, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. В даному випадку таким законом є ЦК України, ст. 782 якого передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Стаття 651 ЦК України також передбачає можливість односторонньої відмови у випадках встановлених договором або законом. Пунктами 5.2. та 9.3. договору оренди передбачена можливість відмови від договору в разі несплати орендарем орендної плати протягом 3-х місяців.
В судовому засідання 21.08.2006 представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з тим, що головний бухгалтер відповідача зараз перебуває у щорічній відпустці, а всі документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності відповідача знаходяться у нього.
Представники прокуратури та позивача вирішення питання про задоволення клопотання представника відповідача залишили на розсуд суду.
Апеляційний господарський суд залишив подане представником відповідача клопотання без задоволення, оскільки відповідно до ст. 69 ГПК України строк вирішення спору обмежений, погодженого всіма сторонами клопотання про продовження строку вирішення спору суду не подано (ч. 4 ст. 69 ГПК). Крім того, перебування головного бухгалтера відповідача у відпустці не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 ГПК України. До того ж, в матеріалах справи містяться надані відповідачем належним чином засвідчені копії платіжних доручень щодо сплати орендної плати, а тому є можливість розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представників сторін, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.
07.10.2004 між позивачем, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, був укладений на підставі розпорядження Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації № 856 від 07.10.2004 договір № 07061 оренди нежитлового будинку (приміщення) (далі договір оренди), за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення загальною площею 38,90 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 22-Б.
Договір оренди набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє з 07.10.2004 до 31.12.2006 (п. 9.1. договору оренди).
Відповідно до п. п. 3.1., 3.2. договору оренди за користування об’єктом оренди відповідач сплачує позивачу орендну плату, що включає в себе експлуатаційні видатки позивача, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід’ємною частиною цього договору (додаток 3), на дату підписання договору становить 688,46 грн.; розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Згідно із п. 3.6. договору оренди орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.
При несплаті відповідачем орендної плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу позивач має право відмовитись від договору та порушити справу в суді про примусове виселення відповідача (п. 5.2. договору оренди).
Відповідно до п. 9.3. договору оренди одностороння зміна або відмова від договору не допускається, крім випадків, передбачених цим договором або чинним законодавством.
Згідно із п. 1 ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, керуючись ст. 782 ЦК України та п. 5.2. договору оренди, листом № 89-ум від 04.02.2006 повідомив відповідача про відмову від договору оренди, у зв’язку з несплатою відповідачем орендної плати протягом трьох місяців підряд. Факт отримання відповідачем 06.02.2006 даної відмови від договору оренди підтверджується підписом представника відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення № 666543 від 04.06.2006. Крім того, відповідач не заперечує проти отримання вказаної відмови.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що він не мав заборгованості по сплаті орендної плати протягом трьох місяців підряд, а тому у позивача не було правових підстав звертатись із листом про відмову від договору оренди у зв’язку з несплатою орендної плати протягом трьох місяців підряд.
Як свідчать матеріали справи на момент звернення позивача до відповідача з листом № 89-ум від 04.02.2006 про відмову від договору оренди відповідач мав заборгованість перед позивачем протягом трьох місяців підряд, оскільки за листопад, грудень 2005 року та січень 2006 року орендна плата відповідачем у строк визначений умовами договору не сплачувалась. В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень № 78 від 18.04.2006, № 60 від 08.02.2006 та № 68 від 21.03.2006, відповідно до яких відповідач за листопад 2005 року сплатив орендну плату лише в квітні 2006 року, що підтверджується платіжним дорученням № 78 від 18.04.2006, за грудень 2005 року – в лютому 2006 року, що підтверджується платіжним дорученням № 60 від 08.02.2006, за січень 2006 року – в березні 2006 року, що підтверджується платіжним дорученням № 68 від 21.03.2006.
Таким чином, наведене свідчить, що відповідач орендну плату щомісячно не сплачував і мала місце заборгованість по сплаті орендної плати протягом трьох місяців підряд, а саме: за листопад 2005 року – січень 2006 року, а тому посилання відповідача на відсутність підстав у позивача для відмови від договору оренди апеляційний господарський суд не приймає до уваги.
Згідно із ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до п. 2 ст. 782 ЦК України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Таким чином, оскільки позивач скориставшись наданим йому правом повідомив відповідача листом № 89-ум від 04.02.2006 про відмову від договору оренди, який відповідач отримав 06.02.2006, апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про те, що договір оренди є розірваним з 06.02.2006.
Згідно із п. 1 ст. 27 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” та ст. 785 ЦК України у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди; у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Відповідно до п. 4.14. договору оренди у випадку розірвання чи припинення дії відповідач зобов’язаний негайно повернути позивачу об’єкт оренди по акту.
В матеріалах справи докази того, що відповідач звільнив орендоване приміщення та передав його по акту відсутні, що є підставою для виселення відповідача із займаного ним приміщення, а тому господарський суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про виселення відповідача із спірного приміщення.
Щодо тверджень відповідача про те, що рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 16/503 від 07.02.2006 встановлено, що відповідач орендні платежі вносив своєчасно і в повному обсязі, а відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, апеляційний господарський суд зазначає, що предметом спору у справі № 16/503 по первісному позову є визнання договору № 07061 оренди нежитлового будинку (приміщення) від 07.10.2004 недійсним і виселення, а предметом зустрічного позову є визнання договору № 07061 оренди нежитлового будинку (приміщення) від 07.10.2004 дійсним. Тобто, факти, встановлені рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 16/503 стосуються наявності чи відсутності підстав для визнання договору № 07061 оренди нежитлового будинку (приміщення) від 07.10.2004 недійсним, у зв’язку з тим, що він нотаріально не посвідчений чи визнання цього ж договору № 07061 оренди дійсним відповідно до ст. 220 ЦК України, у зв’язку з його виконанням сторонами, а не наявність чи відсутність заборгованості по сплаті орендної плати у відповідача перед позивачем протягом трьох місяців підряд за договором № 07061 оренди нежитлового будинку (приміщення) від 07.10.2004.
Посилання відповідача на те, що господарський суд першої інстанції не повно з’ясував обставини, що мають значення для справи, а також не дав належної оцінки наданим відповідачем доказам, а саме платіжним дорученням на сплату орендної плати, з яких чітко прослідковується, що він не мав заборгованості протягом 92 днів (трьох місяців) підряд, враховуючи сплату 08.02.2006 орендної плати у розмірі 960,67 грн., а також те, що з урахування встановлених договором строків сплати орендної плати заборгованість за листопад виникає лише з 16.11.2005, тобто, період несплати орендної плати складає 83 дні (з 16.11.2005 по 07.02.2006), апеляційний господарський суд не приймає до уваги, оскільки згідно із ст. 782 ЦК України право наймодавця на відмову від договору виникає після настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць. В даному випадку наймодавець має право відмовитись від договору незалежно від того, внесе наймач у подальшому плату за користування чи ні. Відповідно до п. 3.6. договору оренди орендна плата сплачується відповідачем незалежно від наслідків господарської діяльності відповідача щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок орендодавця. Отже, право позивача на відмову від договору у зв’язку з несплатою відповідачем орендної плати протягом листопада, грудня 2005 року, січня 2006 року підряд виникло 16.01.2006, позивач направив відповідачу лист № 89-ум про відмову від договору оренди 04.02.2006, який був отриманий останнім 06.02.2006, а сплатив відповідач орендну плату за листопад 2005 року лише 18.04.2006, за грудень 2005 року - 08.02.2006, а за січень 2006 року – 21.03.2006, тобто, вже після отримання листа позивача про відмову від договору оренди.
Що стосується тверджень відповідача про те, що господарський суд першої інстанції не вірно застосував до даних відносин норми ЦК України про договір найму, в той час як сторонами укладено договір оренди комунального майна, відносини щодо оренди якого регулюються Законом України ”Про оренду державного та комунального майна”, норми якого не передбачають розірвання договору в односторонньому порядку, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2.4. договору оренди об’єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Оболонського району м. Києва.
Спеціальним законом, що регулює відносини оренди майна, яке є державною чи комунальною власністю є Закон України ”Про оренду державного та комунального майна”. При цьому у ст. 3 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються, як цим законом, так і договором оренди та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 18 названого закону, як і загальною нормою п. 3 ст. 285 ГК України визначено, що одним із основних обов’язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і у повному обсязі.
Відповідно до п. 3 ст. 26 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов’язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України. Вказана норма Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” не визначає, невиконання яких саме зобов’язань є підставою для розірвання договору оренди.
Відповідно до загальних норм, а саме ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд; у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Зазначена норма застосовується відповідно до п. 3 ст. 291 ГК України, згідно із яким підстави дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін визначаються ЦК України, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна чи розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Тобто, виходячи з приписів ст. 188 ГК України зміна чи розірвання господарських договорів в односторонньому порядку допускаються, якщо така зміни чи розірвання передбачена законом або договором.
В пункті 5.2. договору оренди сторони передбачили відмову позивача від договору оренди в разі несплати відповідачем орендної плати протягом 3-х місяців з дня закінчення строку платежу.
З огляду на викладене та матеріли справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарським судом першої інстанції в процесі розгляду справи в достатній мірі з’ясовані та доведені обставини, що мають значення для справи, рішення прийняте судом у повній відповідності з матеріалами справи та з дотриманням норм процесуального і матеріального права, а доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду м Києва від12.05.2006 у справі №2/159 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Матеріали справи № 2/159 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Ропій Л.М.
Барицька Т.Л.