ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Газ-тепло" НАК "Нафтогаз України" м.Київ (в подальшому –ДП "Газ-тепло" м.Київ) звернулось з позовом до комунального підприємства "Міськтеплокомуненерго" м.Гола Пристань (в подальшому –КП "Міськтеплокомуненерго" м.Гола Пристань) про стягнення 408552,84 грн. боргу.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.08.07 у справі № 14/256-07 ДП "Газ-тепло" м.Київ в позові відмовлено з тих підстав, що предмет, як істотна умова договору  про делькредере, не був узгоджений між комітентом та комісіонером, що свідчить про неукладеність цієї угоди, викладеної у п.4.9 договору комісії № 12/05-501 від 01.10.05.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду   від 09.11.07 зазначене судове рішення було скасовано.

Прийнято нове рішення, яким позов задоволено з підстав його обгрунтованості.

При цьому апеляційна інстанція прийшла до висновку, що така  відповідальність покладається на відповідача відповідно з ч.3 ст.1016 ЦК України, оскільки сторони в договорі узгодили те, що відповідач приймає на себе поруку (делькредере)  перед позивачем (комітентом) за третю особу.

У поданій касаційній скарзі КП "Міськтеплокомуненерго" м.Гола Пристань просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду   по даній справі, заперечуючи при цьому факт узгодження сторонами поруки (делькредере) щодо виконання зобов’язання по оплаті третіми особами теплової енергії; просить залишити рішення господарського суду Херсонської області від 07.08.07 у справі № 14/256-07 без зміни.

Судова колегія розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення представників  сторін в судовому засіданні, дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про наявність правових підстав для часткового  задоволення касаційної скарги.

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору комісії          № 12/05-501 від 01.10.05 відповідач –КП "Міськтеплокомуненерго" м.Гола Пристань здійснював продаж теплової енергії від свого імені, в інтересах та за рахунок позивача.

На виконання умов договору комісії, позивач, відповідно до актів прийому-передачі теплової енергії, передав відповідачу теплову енергію в кількості 12678,783 гігакалорій на загальну суму 1508113 грн. 72 коп., які відповідач прийняв та реалізував кінцевим споживачам (третім особам).

Як стверджує позивач у позовній заяві, внаслідок несвоєчасного розрахунку за спожиту теплову енергію кінцевими споживачами, які відповідно до умов договору комісії та умов укладених між відповідачем та кінцевими споживачами договорів, повинні перерахувати вартість спожитої  ними теплової енергії на рахунок позивача, виникла  заборгованість перед позивачем, як власником теплової енергії, у сумі  408552 грн. 84 коп., що є предметом розгляду у даній справі.

Верховний Суд України в ч.3 п.1 Постанови Пленуму від 29.12.1976 № 11, з наступними змінами –“Про судове рішення” роз’яснив, що обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини справи, які мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте, при розгляді даного позову суди не вжили заходів для встановлення дійсних обставин справи та правовідносин сторін, що унеможливило здійснення юридичних висновків, які грунтувались би на матеріалах справи.

Так, відмовляючи у позові господарським судом Херсонської області не було прийнято до уваги, що відповідач визнавав борг в сумі 94 007,28 грн., що інша частина боргу відповідачем не заперечувалась, але для визначення її реальності він просив суд зобов'язати сторони провести взаємозвірку розрахунків, однак таке клопотання судом не було задоволено.

Таке ж клопотання заявлялось відповідачем і при апеляційному провадженні у справі, але було залишено поза увагою суду другої інстанції.

За приписом ст.43 ГПК України господарський суд  створює  сторонам  та  іншим  особам,  які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Але ця вимога процесуального закону судами дотримана не була.

Відповідно до ст. 11110 ГПК України порушення процесуального законодавства є в будь - якому випадку підставою для скасування судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 09.11.07 та рішення господарського суду Херсонської області від 07.08.07 у справі № 14/256-07  скасувати.

Справу №14/256-07 направити на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Головуючий, суддя                                                                   Н.Кочерова

Судді                                                                                                    В.Рибак

                                                                                                   М.Черкащенко