УКРАЇНА

Романівський районний суд Житомирської області

290/1490/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 лютого 2025 року селище Романів

Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., представника позивача Таргонія В.М., представника відповідача Козаченка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2023 року адвокат Таргоній В.М. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просить стягнути з відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки, на користь позивача 300000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначено, що 22 лютого 2017 року на перегоні залізничної станції «Печанівка», поблизу села Химрич Романівського (нині Житомирського) району Житомирської області електровоз ВЛ80к-224 у складі вантажного потягу сполученням Шепетівка-Козятин здійснив наїзд на ОСОБА_2 , 1954 року народження, який внаслідок отриманих травм помер.

22 лютого 2017 року за фактом настання цієї події було внесено відомості до ЄРДР за № 12017060150000082 та розпочато досудове розслідування. Постановою слідчого Романівського ВП Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області від 29 травня 2017 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР під №12017060150000082, було закрито. В ході досудового розслідування було проведено судово-медичну експертизу та висновком експерта № 38 від 30 травня 2017 року встановлено, що отримані ОСОБА_2 внаслідок наїзду електропоїздом, тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинно - наслідковому зв`язку з його смертю.

Посилаючись на те, що позивач, який був членом сім`ї ОСОБА_2 , зазнав сильних душевних страждань внаслідок його смерті, просить задовольнити позов.

Заперечуючи відносно наведених позивачем обставин, представником відповідача подано до суду відзив, в якому, посилаючись на необгрунтованість позовних вимог, просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю. При цьому зазначив, що позивачем та його представником не надано доказів, які б підтверджували обсяг пережитого нервового стресу та сильних душевних страждань. Також вказав, що з поданих документів взагалі не можливо встановити факт заподіяння шкоди та причинно-наслідковий зв`язок між подією та шкодою, наявності вини чи умислу в діях ОСОБА_2 та обов`язок АТ «Українська залізниця» відшкодувати цю шкоду.

Також представником відповідача подано до суду пояснення по суті справи, де додатково зазначено, що вина та протиправність дій АТ «Укрзалізниця» відсутні, оскільки в силу закону відповідач несе цивільно-правову відповідальність без вини, смерть ОСОБА_2 настала в результаті його власної необережності та у зв`язку з порушенням вимог Правил безпеки громадян на залізничному транспорті.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнав, викладені у відзиві заперечення проти позову та посянення підтримав.

Сторони та представник відповідача в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про час і місце його проведення, не з`явилися.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно постанови про закриття кримінального провадження від 29 травня 2017 року, винесеної слідчим Романівського відділу поліції Новоград-Волинського відділення поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області лейтенантом поліції Сукальським О.О., 22 лютого 2017 року близько 16 години до Романівського віділення поліції надійшло телефонне повідомлення від ОСОБА_3 про те, що на залізничній станції Печанівка Романівського району внаслідок порушення безпеки руху, локомотив вантажного потягу збив ОСОБА_2 , який рухався по пішохідному переходу через залізничні колії. Вищевказаною постановою кримінальне провадження №12017060150000082 від 22 лютого 2017 року закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 276 Кримінального кодексу України.

Відповідно до висновку експерта № 38 від 30 травня 2017 року причиною смерті ОСОБА_2 є відкрита черепно-мозгова-лицьова травма у вигляді саден обличчя, забійних ран волосяної частини голови, крововиливу в м`які тканини голови, перелом склепіння та основи черепа, крововиливи під м`які мозкові оболонки правої та лівої півкулі головного мозку, в шлуночки. Тупа травма тулубу у вигляді переломів ребер з обох сторін по різним анатомічним лініям з ушкодженням реберної плеври, крововиливи в корені легень, з ушкодженням легеневої тканини, розриви печінки, серцевої сумки, аорти, діафрагми, селезінки, перелом хребта з повним розривом спинного мозку. Тілесні ушкодження виникли в результаті дії металевих тупих предметів з великою кінетичною енергією, якими могли бути частини рухомого залізничного транспорту з подальшим відкиданням тіла на залізничне покриття. Тілесні ушкодження утворились безпосередньо перед смертю та є смертельними. При судово-токсикологічному дослідженні в крові трупа знайдено - 1,71% проміле етилового спирту. Вказана концентрація етилового спирту в крові, як правило, за життя, може відповідати алкогольному сп`янінню середнього ступеня.

Згідно відповіді на адвокатський запит АТ «Українська залізниця» № ЦЦ Тех-08/280 від 6 вересня 2021 року електровоз серії ВЛ80к- 224 перебуває на балансі виробничого підрозділу «Локомотивне депо Козятин» регіональної філії «Південно - Західна залізниця» АТ «Укрзалізниця». Машиністом вищевказаного електровоза був ОСОБА_4 , який перебуває на цій посаді з 13 жовтня 2006 року по теперішній час.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказані обставини встановлені рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 23 листопада 2022 року, яке залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 20 лютого 2023 року, і на підставі частини 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) не підлягають доказуванню.

Згідно копій свідоцтва про народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною 2 статті 16 ЦК України. Зокрема, таким способом може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

У відповідності зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц (провадження № 61 - 12464св20), від 02 листопада 2020 року у справі № 133/1238/17 (провадження № 61 - 19345св19).

Відтак, АТ «Українська залізниця», з яким машиніст перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

З огляду на презумпцію вини особи, яка завдала шкоду, відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №461/8496/15-ц, який в силу положень частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) повинен враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 5 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 2 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18) та інших.

В даному випадку з матеріалів справи не встановлено, за яких обставин потерпілий опинився на залізничній колії, як не встановлено і факту свідомого порушення потерпілим Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.

За змістом частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року, викладених в пункті 3 постанови № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 постанови).

Пунктом 6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13 травня 2004 року № 35-13/797) роз`яснено, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди одразу визначається потерпілим у позовній заяві, хоча остаточне рішення про розмір компенсації моральної шкоди приймається судом. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У результаті наїзду потягу на ОСОБА_2 , що мало наслідком спричинення його смерті, позивачу спричинена моральна шкода, пов`язана із загибеллю рідної для нього людини, що потягло за собою тяжкі вимушені зміни у його житті, повнолітній син втратив батька.

Проте, частиною другою статті 1193 ЦК України встановлено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Визначаючи суму грошового відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд врахував, що факт смертельного травмування ОСОБА_2 стався внаслідок його грубої необережності, а саме порушення ним пунктів 2.2, 2.3, 2.6, 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3, 2.6, 2.20 Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 19 лютого 1998 року № 54, перед тим, як увійти в небезпечну зону (ступити на колію), потрібно впевнитись у відсутності поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо). При наближенні поїзда (або локомотива, вагона, дрезини тощо) треба зупинитись поза межами небезпечної зони, пропустити його і, впевнившись у відсутності рухомого складу, що пересувається по сусідніх коліях, почати перехід. Пішоходам забороняється переходити і перебігати через залізничні колії перед поїздом (або локомотивом, вагоном, дрезиною тощо), що наближається, якщо до нього залишилося менше ніж 400 м, знаходитись на об`єктах залізничного транспорту в стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона має довести доказами обставини на які вона посилається, обґрунтовуючи позов.

Порушення ж працівниками залізниці правил безпеки руху, на день ухвалення рішення не встановлено та доказів на підтвердження цього позивачем не надано.

Отже, враховуючи наведені обставини та норми матеріального права, приймаючи до уваги те, що смерть ОСОБА_2 сталася внаслідок його грубої необережності, а саме порушення Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, суд вважає, що позивачу завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть батька, порушенням укладу його життя, втратою рідної людини, люблячого батька, опори та моральної підтримки, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Так, позивач втратив батька, який займав важливе місце в його житті. Його смерть спричинила психологічну травму позивачу. Його смерть однозначно спричинила втрату важливого життєвого зв`язку, який поновлений бути не може та відповідно завдає довготривалих та глибоких душевних страждань.

Крім того, сам факт загибелі ОСОБА_2 під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Враховуючи, що згідно з висновком експерта на момент смерті ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння, суд приходить до висновку щодо наявності певної частини вини потерпілого у виникненні шкоди.

За таких обставин, суд, з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань, понесених позивачем, вимог розумності та справедливості, приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково, стягнувши з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 100000,00 грн на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Частиною статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи.

Так, позов є майновим, ціна позову складає 300000,00 грн, враховуючи вказане сплаті підлягає судовий збір у розмірі 3000,00 грн.

Позивач при зверненні до суду із вимогами про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, був звільнений від сплати судового збору.

Згідно частини 6 статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги судом задоволені частково, витрати зі сплати судового збору у розмір 999,90 грн підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Частину судового збору у розмірі 2000,10 грн, яка підлягає стягненню з позивача, віднести на рахунок держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10-13, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса місця знаходження: вул. Єжи Гедройця, 5 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 40075815) на користь ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства «Українська залізниця» (адреса місця знаходження: вул. Єжи Гедройця, 5 м. Київ, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 40075815) на користь держави судовий збір в розмірі 999,90 грн.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Тридцятиденний строк на оскарження даного судового рішення слід обчислювати з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 квітня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя М.В. Ковальчук