27.09.2011

     Справа № 2-344/11

   РІШЕННЯ

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

27 вересня 2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:

головуючого судді –Щербакова С.О.,

при секретарі     –Стрекоченковій І.Л.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Севастополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я малолітній особі джерелом підвищеної небезпеки,

    ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом в інтересах малолітньої ОСОБА_2, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 матеріальну шкоду, спричинену ушкодженням здоров’я малолітній особі джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 8065,42 грн., та моральну шкоду у розмірі 60000 грн.

Позов мотивований тим, що 22.04.2009 року відповідач ОСОБА_3 здійснив наїзд на доньку позивача, яка переходила проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу, в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження: компресійний перелом першого ступеню тіл п’ятого-сьомого грудних хребців, забиту рану голови, забиття лівого колінного суглоба.  Сума матеріальної шкоди, заявленої позивачем складається з витрат на лікування, на придбання продуктів харчування, витрат на сторонній догляд та на проїзд до місця лікування.

Необхідність стягнення та розмір моральної шкоди позивач обґрунтовує тим, що в результаті ДТП малолітня дитина тривалий час була вимушена знаходитись вдома, була позбавлена можливості спілкування із однолітками, не могла сама себе обслуговувати та боїться виходити на вулицю без супроводу дорослих.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

В судовому засіданні представник відповідача проти заявленого позову заперечувала та вказувала, що розрахунок суми як матеріальної так і моральної шкоди є необґрунтованим та не забезпеченим достатньою кількістю доказів. Крім цього, зауважила, що відповідач добровільно надав позивачу суму у розмірі 800 грн., яка повністю покриває витрати на лікування, які за її розрахунком складають 574,24 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.  

Судом встановлено, що 22.04.2009 року близько 15 години 30 хвилин водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем Форд Скропімо д/н НОМЕР_1 та рухаючись в м.Севастополі по пр.Перемоги з боку вул. Семипалатинська у бік Воронцовського ринку, напроти зупинки громадського транспорту «Пр.Победи»здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка перебігала проїзну частину по нерегульованому пішохідному переходу.

В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди малолітній ОСОБА_2 були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, а саме: компресійний перелом першого ступеню тіл п’ятого-сьомого грудних хребців, забиту рану голови, правої кісті, забиття лівого колінного суглоба.

Вказані обставини підтверджуються постановою про закриття кримінальної справи від 23.01.2010 року, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.04.2009 року, актом судово-медичного дослідження (обстеження) №267-мд Севастопольського міського бюро судмедекспертизи м.Севастополя.

Малолітня дитина ОСОБА_2 є дочкою ОСОБА_1 згідно свідоцтва про народження №309341, виданого 12.04.2002 року відділом РАЦС Нахімовського РУЮ у м.Севастополі.

Статтею 1166 ЦК України встановлені загальні підстави відшкодування шкоди в рамках не договірних (деліктних) зобов’язань, відповідно до яких майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У статті 1187 ЦК України зазначається, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1195 ЦК України Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Таким чином, суд робить висновок, що оскільки відповідач, керуючи транспортним засобом, який належить йому на праві власності згідно довідки ВДАІ УМВС України, здійснив наїзд на малолітню ОСОБА_2 в результаті чого остання отримала тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, то позивач має право на відшкодування додаткових витрат та матеріальної шкоди, завданої здоров’ю дитини. Проте, суд не погоджується із розміром зазначеної матеріальної шкоди з наступних підстав.

Що стосується вимог позивачки про стягнення з відповідача 4800 грн. витрат на сторонній догляд за потерпілою ОСОБА_2, суд зазначає наступне.

Позивачем було надано копію договору про догляд за хворою дитиною від 12.05.2009 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, згідно якого ОСОБА_1 доручає, а ОСОБА_6 приймає на себе зобов’язання зі здійснення щоденного побутового догляду за ОСОБА_2 до початку відвідування гімназії, за що ОСОБА_1 сплачує ОСОБА_6 800 грн. щомісячно.

Суд критично оцінює вказаний договір, оскільки суду не було надано доказів того, що ОСОБА_6 є суб’єктом господарської діяльності, який має право надавати даний вид послуг та отримувати за це гроші.

Не підлягають відшкодуванню і кошти у розмірі 2056,32 грн. в якості  витрат на додаткове харчування, оскільки представником позивача не було надано доказів, що підтверджують необхідність такого додаткового харчування, а також фактичного придбання зазначених у позові продуктів харчування.

Дослідивши товарні чеки та квитанції, надані суду в обґрунтування стягнення з відповідача витрат на лікування та проїзду до санаторію на загальну суму 1209,1 грн., суд вважає, що не підлягають стягненню з відповідача витрати на бензин у розмірі 269,90 грн., оскільки із наданих позивачем фіскальних чеків не вбачається, на які саме цілі він був використаний, а також не можливо встановити хто саме їх придбав.

Крім цього не підлягають стягненню витрати позивача з благодійних внесків на суму 118 грн., оскільки вони не можуть вважатись шкодою або додатковими витратами.

Також, з квитанцій на суму 16,74 грн. та 16,60 грн. не вбачається, як вони пов’язані із лікуванням малолітньої, оскільки в них вказано «косметика»та «різні», а отже вказані суми стягненню з відповідача не підлягають.

Всі інші квитанції та фіскальні чеки стосуються предмету позову та загальна сума витрат, які підлягають стягненню з відповідача складає 787,77 грн.

Проте, враховуючи що представником позивача в судовому засіданні, а також самим позивачем в позовній заяві зазначено, що відповідач добровільно сплатив 800 грн. на масаж, але суду не було надано доказів цільового витрачання вказаної суми, суд дійшов до висновку що відповідач повністю відшкодував  позивачу витрати на лікування потерпілої.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 60000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

За таких обставин, суд знаходить обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки вважає що наїзд на малолітню ОСОБА_2 та спричинення їй тілесних ушкоджень, явно негативно відобразилося на моральному стані ОСОБА_2, що безспірно потягло зміну звичайного укладу її життя. Однак, заявлений позивачем розмір моральної шкоди –в сумі 60000 грн. суд вважає незабезпеченим достатнім обсягом доказів, тому вважає за необхідне задовольнити вимоги позову в даній частині частково, у розмірі 12000,00 грн.  

Дотримуючись приписів ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави  підлягають стягненню судові витрати у розмірі 128,80 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог.  

На підставі ст. ст. 16, 23, 1166, 1167, 1187, 1195 ЦК України, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, спричиненої ушкодженням здоров’я малолітній особі джерелом підвищеної небезпеки - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої малолітній ОСОБА_2 у розмірі 12000,00 (дванадцять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 8 грн. 50 коп., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

В решті позовних вимог –відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Севастополя шляхом подачі апеляційної скарги в Нахімовський районний суд м. Севастополя протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                        /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Нахімовського районного

суду м. Севастополя                                               С.О. Щербаков