Справа 22- 7289 Суддя 1 інстанції Гаврилюк О.І
Категорія 40,41 Доповідач Бугрим Л.М.
РІШЕННЯ Іменем України
5 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі
Головуючого Бугрим Л.М. Суддів Молчанова С.І. Олейнікової Л.С. При секретарі Іванові В.М
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу ДП „ Донецька залізниця" на рішення Ясинуватського міськрайсуду Донецької області від 24 січня 2006 року постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ДП „ Донецька залізниця" про поновлення на роботі ,стягненні заробітної плати за час вимушенного прогулу, визнанні контрактів недійсними,стягненні моральної шкоди..
Заслухавши доповідь Бугрим Л.М., вислухавши пояснення представника апелянта Фоміна В.Ю., позивачки ОСОБА_1 перевіривши матеріали справи, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до державного підприємства „Донецька залізниця" про поновлення на роботі, стягненні заробітної плати за час вимушенного прогулу, посилаючись на те, що вона наказом начальника вагонного депо ст. Донецьк НОМЕР_1 була прийнята на роботу ІНФОРМАЦІЯ_1 у порядку переведення із ВЧД ст. Ясинувата. У подальшому вона була переведена на на іншу посаду. З 8 червня 2000 року по 07.08.2002 року з нею було укладено контракт,хоча у порушення вимог ст. 32 КЗпП України про зміну суттєвих умов праці вона повинна була бути повідомленою за два місяці.Упослідуючому були внесенеі зміни у цей контракт щодо його строку згідно з додатком до контракту і строк його дії було продовжено з 19.12.2004 р по 18. 06.2005 року, а потім продовжено з 18.06.2005 року по 17.09.2005 року.Наказом НОМЕР_2 вона була звільнена з роботи по закінченню строку контракту згідно з ч. 2 ст. 36 КЗпП України.На підписання контракту її змусила адміністрація, оскільки у противному випадку її було б звільнено з роботи.Вона вважала себе постійно працюючим робітником, а умови контракту погіршило її становище і тому такі умови контракту є недійсними.Просила поновити її на попередньому місті роботи, стягнути заробітну плату за час вимушенного прогулу,стягнути моральну шкоду у сумі 5000 грн.
У процесі розгляду справи ОСОБА_1 доповнила позов про визнання контрактів укаденних НОМЕР_3 та НОМЕР_4 недійсними,оскільки вони суперечать чинному законодавству. / а.с. 83 /
Рішенням Ясинуватського міського суду Донецької області від 24 січня 2006 року позивачка була поновлена на попередньому місці роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку переведння з ВЧД Ясинувата у вагонне депо ст Донецьк відповідно до штатного розкладу. Контракти НОМЕР_3 та НОМЕР_5 визнані недійсними. Стянуто з ДП „ Донецька залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушенного прогулу у сумі 3000 грн.,моральну шкоду у сумі 5000 грн..Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за місяць допущено до негайного виконання.
На зазначене рішення суду ДП „ Донецька залізниця" подана апеляційна скарга, у якій ставиться питання про скасування судового рішення,оскільки судом зроблені невірні висновки у порушення вимог матеріального закону. Суд не врахував, що позивачка працювала на підставі контракту починаючи з 2000 року , який декілька разів переукладався з продовженням дії його терміну і про наявність цих контрактів її було відомо, оскільки вона сама їх підписувала однак, вона їх не оскаржувала та пропустила строк на їх оскарження Судом невірно застосовано норми цивільного кодексу, оскільки спірні правовідносини регулюються нормами КЗпП України .
У судовому засіданні представник відповідача Фомін В.Ю. підтримував доводи апеляційной скарги у повному обсязі, просив рішення суду скасувати та відмовити у позові.
ОСОБА_1 просила рішення суду залишити без зміни.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду в частині позову про поновлення на роботі, визнанні контрактів недійсними- скасуванню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1про поновленні на роботі, суд першої інстанцій вважав, що у процесі укладання контрактів з позивачкою були порушені її права оскільки позивачка працювала на підставі трудового договору укладенного на невизначенний строк , а укладення контраків на певний строк істотно змінює умови праці позивачки. І про зміну цих умов праці вона не була повідомлена у відповідності з вимогами ст. 32 КЗпП України за два місяці, тому визнав укладені контракти недійсними та поновив позивачку на попередньому місці роботи .
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав Судом встановлено , що позивачка працювала на ДП „ Донецька залізниця" з 1962 року з переривом у півроку, а починаючи з червня 1963 року працювала постійно У 1993 році позивачка була переведена на роботу ІНФОРМАЦІЯ_1 вагонного депо станції Донецьк.
У відповідності з вимогамі ст. 15 Закону України „ Про залізничний транспорт" працівники залізничного транспорту загального користуваннями здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору Перелік категорій працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою затверджується Кабінетом Міністрів України .Зокрема ,постановою КМУ № 764 від 15.07.1997 року „ Про затвердження переліку категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору" передбачено ,що за контрактною формою працевлаштовуються в числі інших працівників, провідники пасажирських вагонів. Адміністрацією відповідача позивачці було запропоновано укласти контракт, який також є формою трудового договору з чим вона погодилась.
Зокрема, з позивачкою було укладено контракт НОМЕР_3 на один рік до 7 червня 2001 року / а.с. 57-58 \ контракт НОМЕР_5 на один рік до 18 12. 2004 р. / а.с.62-65 \ Позивачка дала письмову згоду на укладення цих контрактів. Також на підставі письмової заяви ОСОБА_1 було продовжено термін дії контракту НОМЕР_5 по 18 червня 2005 року / а.с. 67/ , а пізніше було укладено контракт НОМЕР_6 на строк з 18 червня 2006 р по 17. 09. 2005 року. / а.с. 69 - 74/.
Наказом НОМЕР_2 позивачка буда звільнена з роботи з 17.09.2005 року у зв"язку з спливом строку дії контракту на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України.
Таким чином , наведені факти свідчать про те,що контракти з позивачкою укладались на підставі її письмової заяви і починаючи з 2000 року позивачка працювала у відповідності з укладенними контрактами і про такі умови праці іі було відомо ще з 2000 року, однак вона з ними була згодна , контракти не оспорювала , більш того вона давала згоду на продовження строку їх дії.,що не було враховано судом першої інстанції.
За таких підстав, висновки суду першої інстанції про те, що у данному випадку мало місце порушень вимог ст. 32 КЗпП України, що дає право для визнання контрактів недійсними та про поновлення саме з цих підстав позивачки на попередньому місці роботи є помилковими, не відповідаючими вимогам закону та фактичним обставинам справи.
З матеріалів справи вбачається , що позивачка працювала за трудовим договором на невизначенний строк провідником вагонного депо, упослідуючому з нею починаючи з 2000 року по вересень 2005 року декілька разів переукладались контракти , то у данному випадку у відповідності з вимогами ст. 39-1 КЗпП України трудовий договір вважається укладенний на невизначенний строк і тому вона не могла бути звільненою з роботи на підставі п.2 ст. 36 КЗпП України у зв"язку з спливом терміну дії строкового договору, а тому звільнення ОСОБА_1 з роботи є незаконним, вона підлягає поновленню на попередньому місці роботи з виплатою середньомісячної заробітної плати за час вимушенного прогулу.
У зв"язку з тим , що судом першої інстанції позивачка хоча і була поновлена на роботі, однак , такі підстави з яких вона поновлена є помилковими, тому апеляційними суд у відповідності з вимогами ст. 309 ч.1 п. 4 ЦПК України рішення суду у цієї частині скасовує та постановлює нове рішення з новим обгрунтуванням
Розмір середнього заробітку за час вимушенного прогулу позивачки фактично перевищує ту суму ,яку стягнув суд першої інстанції, однак позивачка з таким рішенням суду погодилась, тому у апеляційного суду відсутні підстави для зміни розміру цієї суми.
Також апеляційний суд не може погодитись з висновками суду в частині позовних вимог про визнання контрактів недійсними, Судом не було враховано, що позивачка погоджувалась на їх укладання, працювала за контрактною формою з 2000 року до вересня 2005 року на протязі п"яти років їх не оспорювала і не вважала їх такими що істотно порушують її права Напроти, вона зверталась до адміністрації відповідача з з заявами про їх укладання та продовження їх дії у зв"язку , з чим контракти укладалися декілька разів,тому рішення суду в частині визнання контрактів недійсними , також підлягає скасуванню і у відповідності з вимогами ст. 309 ч.1 п. 4 ЦПК України у цієї частині також слід постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання контрактів недійсними у зв"язку з безпідставністю вимог.
Стягуючи моральну шкоду на користь позивачки, суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст. 237-1 КЗпП України правильно виходив з порушення її прав та незаконного зільнення з роботи, що призвело до моральних страждань, а тому підстав для скасування рішення суду у цієї частині не вбачається.
Враховуючи наведене та керуючись ст ст.307 ч.1 п.2,п.1, 309 ч.1 п.4,313,316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ДП „ Донецька залізниця" задовольнити частково.
Рішення Ясинуватського місьрайсуду Донецької області від 24 січня 2006 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про поновленні на роботі, визнанні контрактів недійсними скасувати.
Поновити ОСОБА_1 на попередньому місці роботи ІНФОРМАЦІЯ_1 вагонного депо ст Донецьк ДП „Донецька залізниці".
Відмовити ОСОБА_1 у позові про визнання контрактів недійсними.
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення суду набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України на протязі двох місяців.