Справа 22 - 7580 Судця 1 інстанції Шипович В.Вю.
Категорія 19 Доповідач Бугрим Л.М.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 вересня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі
Головуючого Бугрим Л.М.
Суддів Олейніковой Л.С.
Резнікової Л.В. При секретарі Іванові В.М. За участю адвоката ОСОБА_2 Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Калінінському районі м Горлівки . на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 1 червня 2006 року, постановленного по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Калінінському районі м. Горлівки про стяягнення моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді Бугрим Л.М., вислухавши пояснення представника фонду Губареву О.А., пояснення позивача, його представника адвоката ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ
У лютому 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювання України у Калінінському районі м. Горлівки / далі фонду / про стягнення моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог посилався на те ,що він тривалий час працював на підприємствах вугільної галузі під землею у шкідливих умовах праці з повним робочим днем і внаслідок чого отримав професійні захворювання: вегетосенсорну полінейропатію верхніх кінцівок зі стійкими вегетотрофічнимими порушеннями , дефартроз локтевих суглобів другого ступеню, та пневмоконіоз. По сукупності захворювань втрата професійної працездатності становить 40% , що підтверджено висновком МСЕК від 13лютого 2003 року .Одночасно його визнано інвалідом 3- групи.У зв"язку з наявністю професійних захворювання він вимушений тривалий час лікуватись, постійно потерпає від фізичного болю, вимушений застосовуватись до нових умов та докладати зусиль для організації життя. Просив у відшкодування моральнної шкоди стягнути 70000.
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки від 10 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. були задоволені частково. На його користь у відшкодування моральної шкоди було стягнуто 28 000 грн..
На зазначене судове рішення фондом подана апеляційна скарга у якій ставиться питання про скасування судового рішення посилаючись на те, що позивач не довів факту спричинення йому моральної шкоди, він отримує страхові виплати у відшкодування втрати професійної працездатності, що не було враховано судом..Окрім того позивачем було пропущенго строк позовної давності..Законом України „ Про державний бюджет України на 2006 рік" була зупинена дія закону, який передбачає виплату моральної шкоди.
У судовому засіданні представник фонду Губарева О.А.. підтримувала доводи апеляційної скарги, просила рішення суду скасувати та відмовити у позові.
Позивач та його адвокат ОСОБА_2 просили рішення суду залишити без зміни, оскільки воно постановлено з дотриманням вимог закону.
Апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга фонду підлягає задоволенню частково, а рішення суду- в частині розміру моральної шкоди - зміні з наступних підстав.
Судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що позивач дійсно тривалий час знаходився у трудових відносинах з підприємством вугільной галузі, працював у підземних шкідливих умовах праці у зв»язку з чим у нього встановлено три професійних
захворювання вегетосенсорну полінейропатію верхніх кінцівок зі стійкими
вегетотрофічними порушеннями , дефартроз локтевих суглобів другого ступеню та пневмоконіоз, що підтверджено актом розслідування хронічних професійних захворювань, з якого вбачається ,що позивач працював у шкідливих умовах праці, які вплинули на його стан здоров"я та стали причиною профзахворювань . Згідно з висновком МСЕК від 13 лютого 2003 року у позивача вперше визначено втрату 40% професійної працездатності по сукупності профзахворювань,одночасно позивача визнано інвалідом третьої групи. / а.с. 22/,
Із пояснень позивача суду першої інстанції вбачається, що у зв"язку з наявністю профзахворювань він вимушений часто лікуватись, посилався на те ,що позбавлений можливості вести активний спосіб життя, вимушений обмежувати себе та докладати зусиль для організації життя.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те,що наявність професійних захворювань змусила позивача змінити спосіб життя та докладати зусиль для його організації і тому у позивача у відповідності з вимогами ст ст. 21,28 Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання, які спричинили втрату працездатності» виникло право на відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що позивач не доказав факт спричинення моральної шкоди, оскільки у данному випадку зазначенним законом не передбачено витребуння відповідного висновку МСЕК на підтвердження факту спричинення моральної шкоди. Також є непереконливими доводи апеляційної скарги про те, що позивач пропустив трьохмісячний строк для звернення до суду, оскільки на дані правовідносини не поширюється дія ст. 233 КЗпП України на яку посилається апелянт
Окрім того,посилання відповідача на ст. 77 Закона України « Про державний бюджет України на 2006 рік» якою зупинено дії абз.4 ст. 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам іх сімей) , підпункту (е) п.1 ч.1 ст.21, ч.З ст. 28, ч.З ст. 34, ч.5 ст. 47( в частині знижок та надбавок до розміру страхового внеску) Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"- безпідставні, оскільки , спірні правовідносини виникли під час дії вищезазначеного Закону України , який передбачає відшкодування потерпілим на виробництві моральної шкоди і до вказаного Закону не внесені відповідні зміни. Також законом України „ Про державний бюджет на 2006 рік „ не скасована відповідальність Фонду перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди, у зв*язку в чим, він не має зворотньої сили.
Разом з тим, розмір моральної шкоди визначенний судом є значно завищенним. Приведені судом доводи в його обгрунтування не давали підстав для стягнення його у такому розмірі , тому апеляційний суд вважає можливим у відповідності до вимог п. З ч. 1 ст. 309 ЦПК України у цієї частині рішення суду змінити та визначити позивачеві у відшкодування моральної шкоди суму 13 000 грн, яку слід стягнути з фонду. В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Керуючись ст. 307 ч.1 п. З, 309 ч. 1 п.З, 313 , 314 ч. 2, 316 ЦПК України, апеляційний
суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання України у Калінінському районі м. Горлівки задовольнити частково.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 1 червня 2006 року в частині розміру моральної шкоди змінити
Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворюваня України у Калінінському районі м. Горлівки на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 13 000 грн / тринадцять тисяч грн./
В іншій частині рішення суду залишити без зміни.
Рішення суду набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним чинності.