Віньковецький районний суд

Справа №  2-214/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    24 листопада 2011  року                                                                                смт. Віньківці.

Віньковецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого судді

Потапова О.О

При секретарі Главацькому О.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу  за позовом  прокурора Віньковецького району  до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6  про виселення з нежилого приміщення,

В С Т А Н О В И В:

До суду з позовом звернувся прокурор Віньковецького району в інтересах  Віньковецького районного центру зайнятості  просить зобов»язати  ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 усунути перешкоди в користуванні  та розпорядженні  частиною  нежилого приміщення адміністративної будівлі  Віньковецького районного центру зайнятості   власнику – цьому ж центру зайнятості , шляхом виселення зазначених осіб  з приміщення адмінбудівлі розташованого в АДРЕСА_1

Позивач зазначив, що самовільно  ОСОБА_2 і його члени його сім»ї  без законних на  те підстав вселились  в нежиле приміщення центру зайнятості на час коли  останній   перебував на посаді директора цього центру. Це підтверджено проведеною прокурорською перевіркою. Йому неодноразово  надсилались листи в яких йшлося про виселення із нежилого  приміщення. Частину нежилого приміщення яку займає зазначена сім»я  не віднесено до житлового фонду та не надано статус службового житла.

На неодноразові звернення відповідача до Державного центру зайнятості з проханням надати частину приміщення для проживання його сім»ї він отримував відмову.

20 квітня 2005 року ОСОБА_2  розірвав трудові відносини з центром зайнятості, тому сім»я не має жодних підстав для  перебування в приміщенні.

Розпорядженням голови Віньковецької райдержадміністрації були виділені кошти і куплене державою житло ( будинок АДРЕСА_2)   сім»я ОСОБА_2 04 грудня 2007 року приватизувала.

В судовому засіданні прокурор та представники позивача підтримали позовні вимоги. Зазначили, що приміщення в якому проживають відповідачі не є  службовим ,    і не   включено в житловий фонд, воно являється нежилим приміщенням адміністративної будівлі Віньковецького районного центру зайнятості. Це підтверджено свідоцтвом  виданим  2007 році  підприємством інвентарбюро. Просили виселити відповідачів без  надання їм  іншого жилого приміщення. Повідомили, що ОСОБА_2  не підпадає під перелік осіб зазначений Постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 року  №37 як особа яка має право   на отримання службового жилого приміщення.

Строк звернення до суду вони не пропустили, оскільки звертались в 2007-2011 роках з листами про виселення зазначеної сім»ї  з будинку АДРЕСА_1, на які  відповідь не отримали, окрім того в справах про виселення не можна  застосовуватись строку позовної давності.

Звернули увагу суду на те, що відповідачі являються власниками іншого приватизованого житлового приміщення, яке їм  купила  держава, а неповнолітні діти  забезпечені власним житлом на час розгляду справи по 1/5 частині на кожну дитину.

Проживання  сім»ї в будинку є порушенням прав власника оговорених статтею 317 ЦК України , щодо вільного володіння, користування і розпорядження приміщенням і такі перешкоди слід усунути шляхом виселення сім»ї.

Відповідач  ОСОБА_2 та  представник відповідачів ОСОБА_9 заперечували  проти позову. Вони  зазначили, що сім»я не була забезпечена житлом. ЇЇ члени з  1992 року  перебували на квартирному обліку. В 1993 р.  Хмельницький обласний центр зайнятості виготовив документацію в якій передбачалось службове житло із  трьох кімнат, кухні, санвузла. Директор  обласного центру зайнятості рекомендував надати дозвіл на вселення сім»ї, оскільки ОСОБА_2 на той час не був забезпечений житлом.

Другого листопада 2000 року профспілковий комітет надав згоду на вселення сім»ї, а  27 лютого 2002 року  Віньковецька районна державна адміністрація видала розпорядження в якому дозволила проживати відповідачам в службовому приміщенні загальною площею 95 м.кв. У зв»язку з отриманням житла , ОСОБА_2 рішенням Віньковецької селищної ради був знятий з квартирного обліку.

Відповідачі вважають, що без надання іншого житлового приміщення вони не  можуть бути виселені з спірного приміщення, оскільки ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з позивачем більше 10 років, їх право захищене статтею 125 ЖК України.

Також вони зазначили, що позивач  пропустив трирічний строк звернення до суду за захистом порушеного права на підставі ст.  257 ЦК України, а прокурорська перевірка не проводилась, як того вимагає Наказ Генпрокурора від 29.11.2006 року

Відповідач ОСОБА_2 який представляв інтереси неповнолітніх осіб та представник  його зазначили, що приміщення є службовим і  вселився в нього  відповідач з сім»єю на підставі розпорядження Віньковецької райдержадміністрації. Інше наявне  у відповідачів житло потребує ремонту, і на час розгляду справи відчужуне третій особі , за таких обставин, та виходячи з того , що в ньому проживав відповідач, який пропрацював у службі зайнятості   більше 10 років,- немає підстав для виселення відповідачів.

          Відповідач ОСОБА_3  та інші відповідачі в  судове засідання не з»явились, надавши представництво їх інтересів  чоловіку та адвокату.

          Представники  третьої особи - Віньковецької районної державної адміністрації  та Віньковецької районної ради просили винести рішення відповідно до діючого законодавства.

          Заслухавши  прокурора, представників позивачів, третьої особи,  ОСОБА_2, представника відповідачів, дослідивши письмові докази слід вважати позов таким, що  підлягає задоволенню.

          Встановлено, що  відповідачі проживають в приміщенні площею 95,2 м.кв. по АДРЕСА_1 з 2002 року. Приміщення у складі частини будинку АДРЕСА_1 належить  Віньковецькому районному центру зайнятості на підставі  свідоцтва про право  власності на нерухоме майно виданого 01.10.2007 року Виконавчим комітетом Віньковецької селищної ради і зареєстроване за Віньковецький районним центром зайнятості як власником 64/100 частки. Воно зазначається як «адміністративне».

Сторони не оспорюють, що приміщення по АДРЕСА_3  та  по  АДРЕСА_1 є одним і тим же.  Будинок побудований на спільні кошти центру зайнятості і управління Пенсійного фонду у  Віньковецькому районі в 2000 році.

          В  акті державної приймальної комісії  по прийняттю в  експлуатацію  приміщення комісія зазначила, що  31 жовтня 2000 року прийнято в експлуатацію адмінбудинок Віньковецького районного центру  зайнятості  загальна площа якого 906,5 м.кв. в тому числі службове житло - 95,2 м.кв.

В довідці виданій  Віньковецьким бюро технічної інвентаризації 31.10.2010 року описується прийнята в експлуатацію трьохповерхова будівля і окремо описана трьохкімнатна квартира 95,2 м.кв.

          Розпорядженням  Віньковецької районної державної адміністрації № 31/2001-р від 16 лютого 2001 року спірне приміщення включено до числа службових. Цьому передувало звернення  № 26-01/166  від 16.02.2001 року директора Хмельницького обласного центра зайнятості до голови Віньковецької райдержадміністрації  з проханням включити спірне приміщення в категорію службових.

          Відповідно до ч.1 ст. 118 ЖК України  жиле приміщення включається до числа службових рішенням  виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові приміщення виділяються як правило службові квартири.

          Виходячи із змісту вказаної правової норми квартира  в будинку  по вул..Л.Українки 1-а  може вважатись службовою тільки після включення її  рішенням виконкому Віньковецької районної ради в число службових. Із відповіді наданої цією Радою 01.11.2010 року  квартира не включена у число службових і районна рада до нього відношення не має, про зазначив її представник в судовому засіданні.

          В розпорядженні  Віньковецької райдержадміністрації   № 24\2002 від 27.02.2002 року «Про надання дозволу на проживання у службовому житлі» вказується, що квартира передана в користування сім»ї ОСОБА_2 . Із змісту цього розпорядження, а саме п.1 слідує, що житло надане тимчасово,- до вирішення питання  щодо надання офіційного дозволу, або отримання постійного житла.( а.с51 справа 2-468).

          Розпорядженням заступника голови Віньковецької райдержадміністрації № 59/2004-р від 15 квітня 2004 року ця квартира віднесена до відомчого житла( а.с.34, спр.  2-468/10)

          Відповідно о ст. 52 ЖК України  жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам  за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому .комітетові  відповідної Ради народних депутатів про надання  жилих приміщень для заселення.

          Рішенням профспілкового комітету 02 листопада 2000 року надано згоду  на отримання сім»ї  ОСОБА_2  спірної квартири.

          Директор обласного центру зайнятості 01.02.2001року просить листом   заступника Державного центру зайнятості України  надати квартиру  ОСОБА_2, зазначаючи, що  районна державна адміністрація віднесла  квартиру до службового житла в 2001 році.

          Фактична згода на зайняття цієї квартири сім»єю ОСОБА_2 була отримана, виходячи із листа директора обласного центру зайнятості, рішення профспілкового комітету та розпорядження райдержадміністрації. Проте,  юридично  на той час та на час   розгляду справи житло не набуло  статусу «службового житла», відповідно до вимог  ст.  118 ч.1 ЖК України. Ця стаття вказує,   що  жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.  Під службові приміщення виділяються як правило окремі квартири.

          Рішення виконкому про включення жилого приміщення  до числа службових є обов»язковим, незалежно від того, що приміщення надане працівнику у зв»язку з специфікою його трудових обов»язків, або в ключається в таке на підставі спеціальної постанови  Уряду. За загальним правилом, якщо такого рішення виконкому немає, то приміщення не може бути визначене службовим. ( див. житлові права та обов’язки  Радянських громадян стор.155).

          На час винесення  розпорядження Віньковецька районна державна адміністрація вийшла за межі ст. 13,15,20 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».

Відповідно до ч.1 ст. 15 зазначеного Закону в управлінні адміністрації перебувають об»єкти державної власності передані їм в установленому законом порядку. Приміщення будинку в цілому , або квартира не передавались адміністрації, тому розпорядження голови і першого заступника про виділення службового житла сім»ї  ОСОБА_2 та  зміну статусу цього житла на  відомче не ґрунтується на правових нормах і не породжує правові наслідки його отримання.

          Власником житла  в  2007 році ( після реєстрації нерухомості) став Віньковецький центр зайнятості .  На 2007 рік сім»я проживала та фактично користувалась приміщенням, але на цей час ОСОБА_2 розірвав трудові стосунки з підприємством за згодою сторін, що підтверджується копією його трудової книжки і не оспорюється сторонами.

          Відповідно до ст. 121 ЖК України порядок надання службових жилих приміщень встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом, іншими актами  законодавства Української РСР.

          Виходячи із того, що приміщення сім»ї надавалось за рішенням державних органів та профспілкового комітету у суда немає підстав  вважати, що сім»я його зайняла самовільно, як про це вказує позивач.

          Відповідно до ст. 121 ч.2 ЖК України службові приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, тобто Віньковецького районного центру зайнятості.           Такого рішення не має.

          Відповідно до ст.122 ЖК України підставою для вселення в службове приміщення є спеціальний ордер. Те, що сім»ї ОСОБА_2 видавався «спеціальний « ордер»та ордер взагалі на спірне приміщення відповідачі не  довели у судовому засіданні. Також відсутній договір найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі  і є обов»язковим  для сторін відповідно до ст.  61 ЖК України.

          Із листа Хмельницького обласного директора  центру зайнятості Директору державного центру зайнятості Івановій  від 19.12.2000 року слідує, що запроектовано будинок центру зайнятості у смт Віньківцях з  вбудованим на першому поверсі службовим приміщенням для молодих спеціалістів.  ОСОБА_2  не відносився до категорії «молодих спеціалістів»і  перебував у  загальній черзі на житло  у Віньковецький селищній раді на час  вселення в квартиру( а.с.58 –службова записка , справа №  2-468/10).

          З сукупності наведених доказів слід вважати, що відповідачі вселились, проживали та продовжують проживають  в спірній квартирі без достатніх правових підстав : ордера ( ст. 122 ЖК України), договору найма житлового приміщення ( ст.61 ЖК України): рішення власника –адміністрації підприємства  ( ст. 121 ч.1 ЖК України).

          Судом приймаються доводи позивача, про те, що він пропрацював більше 10 років на підприємстві, але твердження про недопустимість його виселення з приміщення у зв»язку з цим  без надання іншого житла не ґрунтується на вимогах ст.  125 ЖК України. Приміщення  не належать  до категорії службових. Із досліджених в судовому засіданні доказів воно не набуло такого статусу.

На час розгляду справи слід його вважати відомчим ( ст.ст.5,14,52 ЖК України) про що вірно зазначено в розпорядженні райдержадміністрації №  59/2004-р від 15 квітня 2004 року, хоча само розпорядження про надання такого статусу винесено поза межами правового поля цієї адміністрації. Воно побудоване на кошти державного центру зайнятості України, і кошти пенсійного фонду, що  не оспорюється сторонами. Державна приймальна комісія пітвердила факт наявності житла в адмінбудинку ( а.с.131 справа 2-468/10).

Оскільки із листа міністра слідує , що  підстав для  віднесення приміщення до категорії службових немає, а  працівники державної служби зайнятості не включені до «Переліку категорій працівників, яким можуть бути надані службові жилі приміщення»( Перелік затверджено  постановою  Ради Міністрів УРСР від 04 лютого 1988 року № 37) сім»я ОСОБА_2 підлягає виселенню.

Виселення проводиться без надання іншого жилого приміщення ( ст. 117 ЖК України), оскільки  ордер на зазначене  житлове  приміщення сім»ї не надавався і договір  найму цього житла не укладався.

          Конституцією України ( ст. 47) встановлено, що кожен має право на житло і держава   створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Загальною декларацією прав людини  1948 року закріплюється право кожного на житло як складову частину його права  на достатній  життєвий рівень, який  є необхідним для підтримання його здоров»я і  благополуччя  його та членів сім»ї ( п. ст.25-1).

          В судовому засіданні знайшов підтвердження  той факт, що  за рахунок державних коштів  члени сім»ї ОСОБА_2 отримали житло, яке приватизували .  Неповнолітні діти є власниками  по 1/5 частині власного житла.  Дорослі члени сім»ї реалізували отримане ними житло від держави за власним волевиявленням. За таких обставин правових  підстав для  надання  їм іншого житла не добуто.

          В 2005 році ОСОБА_2 розірвав трудові відносини з власником житла і з того часу не працює  в службі зайнятості, тому  слід вважати , що сім»я продовжуює  проживати в квартирі без достатніх правових підстав.

          Судом не приймаються доводи представника  відповідачів про  сплив строків позовної давності оговорених ст.247 ЦК України, оскільки відповідачі проживали в приміщенні  тимчасово,  про що зазначено вище судом з посиланням на розпорядження Віньковецької районної державної адміністрації і вони не набули право на це приміщення, і відповідно до ст. 99 ЖК України ( застосовуючи аналогію закону) повинні бути виселені   без надання іншого житла.

          Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування  та розпорядження своїм м айном. Враховуючи зазначене слід усунути перешкоду яку складає  сім»я ОСОБА_2 Віньковецькому районному центру зайнятості.

                              Керуючись ст.ст.5,14, 52,61, 99,117,118,121,125 ЖК України, ст.ст. 317, 319,386,391 ЦК України, ст.ст. 8,10, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України суд,

                                                                  В И РІ Ш И В :

          Зобов»язати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6  не чинити перешкоди Віньковецькому районному центру зайнятості в користуванні та розпорядженні зайнятою ними частиною приміщення адмінбудівлі Віньковецького районного центру зайнятості  розташованою по АДРЕСА_1

          Виселити  без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 з  будинку АДРЕСА_1 як  тимчасових мешканців вселившихся в це приміщенні без ордера.  

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Хмельницької області, шляхом подачі апеляційної скарги через Віньковецький районний суд, протягом десяти днів з дня його проголошення, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України .    

        Суддя ______________