ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 р. | № 41/211 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді | Овечкіна В.Е., |
суддів | Чернова Є.В., |
Цвігун В.Л., |
розглянув касаційні скарги |
ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” та ЗАТ “Сетвік” |
на постанову | від 17.11.05 Київського апеляційного господарського суду |
у справі | № 41/211 господарського суду міста Києва |
за позовом | ВАТ “Львівський науково-дослідний інститут факсимільно-телефонної апаратури” |
до | 1.ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” 2.ФДМ України 3.Міністермтва промислової політики України |
про | визнання недійним статуту в частині |
у справі взяли участь представники від :
позивача : Сидорук М.І., довір. №209 від 28.09.06
відповідача1 : Осінчук В.Б., довір. №1 від 11.01.06
відповідача 2 : Голіков Дм. Рост. посв. №1990
відповідача 3 : не з’явилися
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 04.08.2005 в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів того, що Статут відповідача 1 було затверджено з порушенням чинного на той момент законодавства. Позивач не довів свого права на спірні приміщення. оскільки рішеннями судів було встановлено, що позивач не має права власності на корпус № 28, а законним власником є відповідач 1. Неправомірність передачі будівлі була встановлена рішенням господарського суду м. Києва по справі № 20/487 (суддя О.Є. Пилипенко).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 листопада 2005 року рішення суду від 04.08.2005 скасовано, позовні вимоги задоволено. Статут ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” визнано недійсним в частині включення до його статутного фонду будівлі № А-5 (корпус 28) по вул. Смаль-Стоцького, 1 у м. Львові. Постанова мотивована тим, що на підставі наказу Мінмашпрому України позивач прийняв від ФДМ України в управління майно станом на 01.01.1993 балансовою вартістю 118826 ти. грн. і в тому числі спірний об’єкт загальною вартістю 10792 тис. крб. (додаток до акту ф. № 11). Наказ про передачу майна Львівському заводу телеграфної апаратури виданий на 9 днів пізніше. На момент корпоратизації останнього спірний об’єкт відображався за даними інвентаризації лише у позивача, перебував у нього на балансі та у повному господарському віданні. Відповідач 1 незаконно заволодів майном позивача чим порушив його право власності.
До касаційної інстанції надійшли дві касаційні скарги. ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” просить скасувати постанову і залишити в силі рішення суду від 24 серпня 2005 року. В порушення вимог. ст. 35 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції виніс постанову не приймаючи до уваги факти, встановлені судами при розгляді інших справ, що торкалися спірного об’єкту, зокрема рішення господарського суду м. Києва від 16.10.2003 № 20/487, рішення господарського суду Львівської області від 29 квітня 2004 року у справі № 1/272-20/257.Зазначеними рішеннями встановлено, що спірна будівля неправомірно була передана у власність ВАТ “Львівський науково-дослідний інститут факсимільно-телефонної апаратури” і право власності на будівлю А-5 (корпус 28) по вул. Смаль-Стоцького, 1 у м. Львові визнано за ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури”. Позовна вимога “зобов’язати відповідача зняти з балансу будівлю А-5” взагалі не могла бути розглянута в судовому порядку. Спір в цій частині суду непідвідомчий і провадження підлягало припиненню на підставі п.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
ЗАТ “Сетвік”, що не приймало участі у розгляді справи, заявою № 674 від 15.02.2006 відмовилось від касаційної скарги від 16.12.2005. Відмова прийнята судом на підставі ст. 1116 Господарського процесуального кодексу України.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суди попередніх інстанцій встановили наступне.
Зокрема, місцевим судом встановлено, що при розгляді справи № 20/487 рішенням суду від 16.10.2003 визнано недійсним наказ ФДМУ від 21.03.2001 № 3-АТ “Про перетворення Львівського науково-дослідного інституту факсимільно-телефонної апаратури у ВАТ” в частині затвердження акту приймання-передачі нерухомого майна у власність ВАТ “Львівський науково-дослідний інститут факсимільно-телефонної апаратури”; додаток до наказу ФДМУ від 21.03.2001 № 3-АТ, а саме Акт передачі майна. Встановлено, що ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури чи його правопопередник спірну будівлю А-5 не передав, а будівля була невід’ємною частиною цілісного майнового комплексу Державного підприємства “Львівський завод телеграфної апаратури” в момент його перетворення у відкрите акціонерне товариство та включена до статутного фонду цього товариства.
Рішенням господарського суду Львівської області від 29.04.2004 по справі № 1/272-20/357 (т.1 а.с. 22-25) визнано за ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” право власності на приміщення корпусу 28 (А-5) за адресою м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1.
Зазначені рішення вступили в законну силу. На підставі цих судових рішень та за відсутності доказів того, що Статут відповідача 1 було затверджено з порушенням вимог законодавства чинного на момент його затвердження, - суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не має права власності на корпус № 28 “а законним власником є відповідач 1, - в позові відмовив.
Суд апеляційної інстанції справу розглядав повторно і дослідивши докази дійшов висновку, що на момент проведення корпоратизації відповідача –1 спірний об’єкт відображався за даними інвентаризації лише у позивача, перебував у нього на балансі та у повному господарському віданні і тому всупереч вимогам чинного законодавства та без достатніх для цього підстав, відповідач й включив спірний об’єкт до свого статутного фонду. Суд дійшов висновку, що відповідач 1 незаконно заволодів майном позивача, чим порушив його право власності, а тому позовні вимоги були задоволені.
Апеляційна інстанція розглядає справу повторно керуючись ст. ст. 91-206 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема в ст. 105 цього кодексу зазначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги приймається постанова, в якій має бути зазначено серед іншого доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів. У разі скасування рішення місцевого господарського суду –доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.
У даному випадку апеляційний суд не вказав з яких мотивів він не взяв до уваги рішення інших судів на підставі яких було винесено рішення у даній справі 04.08.2005.
Відповідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Судом першої інстанції встановлено, що при розгляді справ № 20/487 та № 1/826-19/543 приймали участь ті ж самі сторони, зокрема ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури”, ВАТ “Львівський науково-дослідний інститут факсимільно-телеграфної апаратури”.
За таких обставин касаційна інстанція дійшла висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано покладено в основу рішення господарського суду м. Києва від 04.08.2005 по справі № 41/211 рішення судів по справам № 20/487, “ 1/272-20/357, № 1/826-19/543, визнавши встановлені в них факти преюдиційними та такими, що не потребують повторного доказування.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2005 у справі № 41/211 винесена з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України що призвело до скасування правильного рішення господарського суду м. Києва від 04.08.2005.
З огляду на викладене, керуючись ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду, яке ухвалено відповідно до закону, має бути залишено в силі.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117 –11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ВАТ “Львівський завод телеграфної апаратури” задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2005 по справі № 41/211 скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 04.08.2005 по цій справі залишити в силі.
Головуючий В. Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун