ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

У справі взяли участь представники:

від позивача: Благовісний В.М., довір. у справі

від відповідача 1: Кращенко С.В., довір. у справі

від відповідача 2 : Яцюта Т.П., довір. у справі

прокурор  відділу Генеральної Прокуратури України  Івченко О.А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.04.06 ( суддя Ковтун С.А.) позовні вимоги  задоволено повністю. Стягнено  з відповідача-1  на користь позивача 38829931,46 грн. боргу, 1865136,25 пені, 256027,39 грн. три проценти річних, 25500 грн. витрат на держмито та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження в частині позовних вимог до державного підприємства “Укрсервіс Мінтрансу” припинено, враховуючи відмову позивача від позовних вимог  в цій частині. Рішення мотивоване доведеністю матеріалами справи заборгованості відповідача-1 перед позивачем.

Заступник прокурора  міста Києва звернувся до суду з  касаційним поданням в інтересах держави, в якому просить скасувати прийняте у справі рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як підставу внесення касаційного подання Заступник прокурора міста Києва зазначив наступне. Відповідач за рахунок якого задоволені позовні вимоги є бюджетною установою і повністю утримується за рахунок Держбюджету України. Відповідач 1 може брати на себе грошові зобов’язання лише за наявності у його кошторисі відповідних асигнувань та не має права здійснювати запозичення. У його кошторисах на 2003, 2004 роки не передбачено видатків на капремонт, реконструкцію та реставрацію будівлі за адресою м.Київ, пр.Перемоги, 14. А тому  відповідач 2  як повірений відповідача 1 за договором доручення від 11.11.02 відповідно до чинного бюджетного законодавства мав право вчиняти від імені та за рахунок відповідача 1 лише ті правочини, що не пов’язані зі створенням для відповідача 1 грошових зобов’язань, у тому числі зобовёязань, що виникають із запозичення коштів. Судом першої інстанції не було застосовано норми матеріального права: п.7 ст.2, ч.3 ст.21,ч.2 ст.51 Бюджетного кодексу України, що призвело до прийняття  неправильного рішення.

Суд не застосував вимоги ст. 83 ГПК України і не зважаючи на клопотання, не визнав кредитні договори позивача та відповідача 2 недійсними в частині посилання на договір доручення.

Державним органом, який здійснює  безспірне списання  з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів є відповідний орган Державного казначейства України.

Однак, судом всупереч вимог ст. 27 Господарського процесуального кодексу України не було залучено до участі у розгляді справи  відповідний орган Державного казначейства, як органу, що здійснює  безспірне списання з рахунків, і як особи, права та обов’язки якої у зв’язку із прийняттям судом оскаржуваного рішення порушились. Таким чином, при прийнятті рішення по справі  господарський суд міста Києва порушив норми процесуального права та прийняв рішення, яке стосується прав та обов’язків особи, яка не була залучена до участі у справі, що відповідно до вимог ст. 104 ГПК України є самостійною підставою для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню   з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 29 ГПК України прокурор може вступити у справу на будь-якій стадії розгляду справи для представництва інтересів громадянина або держави, подати апеляційне, касаційне подання, а також подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду  України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року  №11 “Про  судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального     законодавства  і всебічно перевіривши обставини, вирішив  справу у відповідності з нормами  матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Рішення місцевого господарського суду не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному повному  і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.  

Зокрема,  судом не досліджувався зміст договору доручення №000/03-2002 від 11.11.02 що стосується предмету договору та порядку виконання доручення. Не з’ясовано  яким чином були змінені умови цього договору, зокрема, п.2.1. Відсутність юридичної оцінки наданих суду документів позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити правильність наданої юридичної оцінки всім обставинам та доказам по справі.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий господарський суд порушив норми процесуального права та прийняв рішення, яке стосується прав та обов’язків особи, яка не була залучена до участі у справі -  відповідний орган Державного казначейства України.

Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що відповідно ст.48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України.

Статтею 25 Бюджетного кодексу зазначено, що державне казначейство  здійснює безспірне списання  з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийнято державним органом, що відповідно до закону має право на його застосовування.

З огляду на те, що відповідно до п.6 ст. 2 Бюджетного кодексу України  відповідач-1 є бюджетною установою і його фінансування  здійснюється виключно за рахунок Державного бюджету, господарський суд міста Києва мав залучити у справу відповідний орган Державного казначейства України.

Відтак, ухвалене у справі рішення не може вважаться законним й  обґрунтованим, оскільки постановлене  без всебічного та повного з’ясування і перевірки  всіх фактичних обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті. У зв’язку з цим воно підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід розглянути питання про залучення відповідного органу Державного казначейства України до участі у справі, встановити дійсні права і обов’язки учасників процесу і залежно від встановленого правильно  застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1115, 1117 , 1119, 11111 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                         ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання Заступника прокурора  міста Києва задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 03.04.06 у справі № 6/103 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий, суддя                                                             В. Овечкін

Судді:                                                                                    Є. Чернов

                                                                                              В. Цвігун