ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 жовтня 2006 р. | № 9/153 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді | Овечкіна В.Е., |
суддів | Чернова Є.В., |
Цвігун В.Л., |
розглянув касаційну скаргу |
Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно –Західна залізниця” |
рішення | від 20.06.06 господарського суду міста Києва |
у справі | № 9/153 |
за позовом | ТзОВ “Облпаливо” |
до | 1.Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно –Західна залізниця” 2.ДП “Ровенькиантрацит” |
про | стягнення 3 455,53 грн. |
у справі взяли участь представники
позивача: не з’явилися
відповідача1: Чернов С.В. довір. №412-ню від 04.04.06
відповідача 2: не з’явилися
ВСТАНОВИВ :
ТзОВ “Облпаливо” звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідачів Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно –Західна залізниця»та ДП “Ровенькиантрацит” вартості недостачі вугілля у напіввагоні у кількості 11 300 кг в сумі 3 455,53 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.06.06 (суддя Жирнов С.М.) позов задоволено, з відповідача - 1 стягнуто 3455,53 грн. на користь позивача.
Рішення мотивоване тим, що недостача вантажу виникла з вини перевізника вантажу, котрий документально не довів відсутність своєї вини.
В поданій касаційній скарзі відповідач - 1 Державне територіально-галузеве об’єднання “Південно –Західна залізниця” просить рішення скасувати і позові відмовити
як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
12 грудня 2005 року на Бородянський паливний склад по накладній №52242364 прибув вагон №67570366 з вугіллям, відправлений Державним підприємством “Ровенькиантрацит” зі станції Фащівка Донецької області.
При прийомі вугілля встановлена його недостача у кількості 11 300 кг, яка підтверджується комерційним актом від 10.12.05 №БК 744313.
Після зняття норми природної втрати на шляху перевезення недостача вугілля стала 10 265 кг на суму 3 455,53 грн.
Позивач направив перевізнику претензію №1 від 23.02.06 про відшкодування вартості недостатнього вантажу в сумі 3 455,53 грн. Перевізник відхилив зазначену претензію листом №А-26/2 від 13.03.06, мотивуючи тим, що вантаж був завантажений вантажовідправником (відповідачем-2) у несправний вагон. Відповідач-2 (вантажовідпривник) залишив претензію без відповіді.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України ( далі –Статут ) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Судом встановлено, що комерційний акт №БИ №457824/96 від 08.12.05 був складений відповідачем-1 не у відповідності з Правилами складання актів. В комерційному акті не було зафіксовано акт загальної форми №К-600 від 8 грудня без зазначення року щодо спірного напіввагону №67570366 та акт про технічний стан вагону № б/н від 08.12.05, зміст яких також не відображений у цьому комерційному акті.
Не зафіксовані у комерційному акті №БК 844313/77/3 від 10.12.05 і не додані до нього комерційний акт “БИ №457824/96 від 08.12.05 з відповідними додатками до нього, а акт загальної форми №К-600 від 08 грудня без зазначення року та акт про технічний стан від 08.12.05.
Відсутня відмітка про складання комерційного акту №БИ №457824/96 від 08.12.05 на зворотньому боці накладної №52242364, що є порушенням п.8 Розділу 28 Правил складання актів.
Згідно з вимогами ст. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу .
Згідно з вимогами ст.924 ЦК України, перевізник відповідає за втрату, нестачу і пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Вирішуючи питання щодо доказів, суд врахував інститут допустимості засобів доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України) згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу встановлений перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або нестачу вантажу.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення судом не порушені норми матеріального та процесуального права, рішення є обґрунтованим, підтверджуються матеріалами справи, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Доводи, викладені скаржником у касаційній скарзі не спростовують мотивованих висновків суду, у зв'язку з чим не заслуговують на увагу.
Керуючись ст.ст.1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об’єднання “Південно –Західна залізниця” залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 20.06.06 у справі №9/153 - без зміни.
Головуючий суддя В.Овечкін
Судді Є.Чернов
В.Цвігун